Неодмінною умовою публічності є складання консолідованої фінансової звітності компанії за українськими і міжнародними стандартами та її аудит. Очевидно, компанія буде прагнути до задовільних показників прибутковості, ліквідності, структури активів і пасивів. В останні роки інвестори в усьому світі більш уважно ставляться до активів компаній, що пропонують свої акції. Наявність ефективного виробництва й сучасних технологій найчастіше оцінюються вище, ніж нематеріальні активи й перспективи галузі. Особлива увага приділяється топ-менеджменту, тому що іноді компанії, що виходять на IPO, спеціально уводять до складу виконавчого керівництва менеджерів, що вже проводили успішні IPO.

Наступний етап - оцінка бізнесу. У ході підготовки публічної пропозиції топ-менеджер організує оцінку бізнесу компанії, щоб установити початковий діапазон ціни пропозиції акцій. Для українських компаній оцінка утруднена тим, що вітчизняний ринок лише розвивається, і це помітно ускладнює складання надійних прогнозів по доходу й ризикам. Тому для оцінки компанії поряд з методом дисконтування грошових потоків може використатися метод порівняння з компаніями- аналогами, що діють як в Україні, так і за її кордонами.

Отримана оцінка існуючого бізнесу може не задовольнити емітента, однак її проведення може виявити "вузькі місця" і підказати можливі шляхи реорганізації компанії. Реструктуризація бізнесу й виведення з компанії непрофільних активів цілком можливо приведе до фінансового оздоровлення компанії й досягнення кращих показників господарської діяльності: обсяг продажів, витрат на одиницю продукції, прибутковість і рентабельність, ліквідність, структура активів і пасивів. Майже всі ці показники можуть бути оптимізовані відповідними організаційними заходами.

Також винятково важливо, щоб компанія мала гарну кредитну історію. Наробіток такої історії може зажадати реструктуризації боргів, проведення ряду вексельних або облігаційних програм, що додатково підвищить привабливість компанії для інвесторів.

Реструктуризація бізнесу, як правило, супроводжується зміною організаційної структури компанії. Найчастіше управління активами зосереджується в керуючій компанії, яка і стає інвестиційним ядром, що залучає на ринку кошти інвесторів.

Українське законодавство в області корпоративного управління обмежується вимогами, пропонованими компанії для включення в котирувальні аркуші фондової біржі (звичайно, це наступний етап після IPO). Рада директорів та її взаємодія з виконавчими органами компанії, дотримання прав акціонерів, інформаційна прозорість компанії - необхідні умови для виходу на IPO [2, с. 36].

Стосовно законодавства, слід відзначити позитивний факт прийняття 23 лютого 2006 року Верховною Радою України нового Закону "Про цінні папери і фондовий ринок", який має замінити Закон "Про цінні папери і фондову біржу" 1991 року. Новим законом визначено процедуру публічного та приватного розміщення цінних паперів українських емітентів як на території України, так і за її межами [3].

П' ятим етапом є вибір майданчика для проведення IPO. Для українського емітента проведення IPO можливо як на європейському, так і на американському ринку. Вітчизняні компанії найбільшою мірою залучає Альтернативний інвестиційний ринок (AIM) Лондонської фондової біржі. АШ популярна серед компаній пострадянських республік через просту процедуру допуску, порівняно невисоку вартість розміщення й гнучку систему регулювання, що не пред' являє надмірно твердих вимог до емітента і його цінних паперів. При цьому AIM надає доступ до інвестиційних ресурсів найбільшого європейського ринку капіталу. Емітент здобуває можливість заявити про себе великому колу потенційних інвесторів й одержати фінансування, необхідне для подальшого розвитку. Альтернативний інвестиційний ринок дає компаніям ряд переваг, зокрема, присутність на цьому майданчику дозволяє емітенту підвищити його капіталізацію (за оцінками деяких експертів, на 60-70%). Котирування на AIM дає подання про реальну ринкову вартість компанії. З виходом на ринок підвищуються статус фірми і рівень довіри до неї, формується правильний інвестиційний імідж. Допуск до торгів на AIM може стати першим кроком до основного майданчика Лондонської фондової біржі, що припускає залучення компанією фінансових ресурсів у набагато більшому обсязі.

Крім AIM, вітчизняних емітентів сьогодні може зацікавити публічне розміщення акцій на Варшавській або Віденської фондових біржах, потенційна можливість проведення розміщення на Московській міжбанківській валютній біржі

(ММВБ), а також на українському ринку - у

системі ПФТС [4, с. 49].

До переваг ІРО як засобу залучення капіталу

слід віднести:

залучення довгострокових інвестицій;

збереження контрольного пакета акцій у власника. Як правило, до продажу пропонується не більше третини акцій компанії;

відсутність відтоку капіталу на виплату відсотків (на відміну від залучення коштів шляхом розміщення облігацій). Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається загальними зборами акціонерів. Націленість акціонерів на подальший розвиток бізнесу може зумовити прийняття рішення про капіталізацію отриманого прибутку і відсутність дивідендних виплат;

обіг акцій на вторинному ринку стимулює попит на них і, відповідно, зростання вартості цінних паперів та капіталізації компанії;

вдале первинне розміщення сприяє розширенню можливостей залучення фінансових ресурсів та зменшенню фінансових витрат при здійсненні наступних випусків акцій.

Попри значні переваги, ІРО не позбавлене

складностей:

втрата конфіденційності інформації щодо структури власності корпорації внаслідок її оприлюднення;

необхідність залучення широкого кола консультантів з фінансових, юридичних та податкових питань, що потребує значних фінансових витрат;

необхідні передумови - відкритість, успішність та прибутковість компанії - деактуалізують податкову оптимізацію і тому спричиняють високі податкові платежі;

витрати на проведення щорічного аудиту; оприлюднення його результатів;

ризик втрати контролю над бізнесомОсновний недолік виставлення акцій на біржові торги полягає у тому, що спочатку можливо продати тільки 10-20 % акцій компанії, потім необхідно чекати ще кілька років. У результаті цього усе менше таких компаній виходять на ринок з акціями. Це обумовлюється тим, що інвестор