до досягнення високої продуктивності, що базується на інноваційному підході до людських ресурсів, капіталу та матеріальних ресурсів. Такий підхід забезпечує можливість виживання у тяжких умовах вільних міжнародних ринків.
Конкурентоздатність означає здатність компаній виробляти товари з вищими якісними показниками, які задовольнять найвибагливішого покупця [І].
Аналіз наукових досліджень у галузі конкурентоздатності свідчить про наявність різних її форм та видів. Так, західна економічна наука поділяє конкурентоздатність на ринкову, фірмову та національну.
На ринковому рівні конкуретоздатність розглядається стосовно всіх підприємств, що представлені на даному ринку, та відповідності вибагливим смакам споживачів.
У рамках сучасної ринкової економічної системи саме розвиток фірм забезпечує та удосконалює їх конкурентоздатність. Відповідно до визначення, даного дослідницькою організацією "European Management Forum" (м.Женева): "конкурентоздатність фірм - це реальна й потенційна здатність компаній, а також наявні в них для цього можливості проектувати, виготовляти й збувати в тих умовах, у яких їм доводиться діяти, товари, які за ціновими і неціновими характеристиками у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари їх конкурентів" [Іб].
Національна конкурентоздатність є особливо важливою для малих відкритих економік, що покладаються на торгівлю та закордонні інвестиції. Це забезпечує їм покращання продуктивності виробництва та життєвого рівня. Так, наприклад, Ірландська Рада національної конкурентоздатності використовує структуру "Піраміди
конкурентоздатності" для спрощення факторів, що впливають на національну конкурентоздатність [4]. До цих факторів переважно належать державне регулювання бізнес-середовища, матеріальна інфраструктура та інфраструктура знань, а також необхідні умови конкурентоздатності, які створює державне втручання, включаючи показники бізнесової діяльності, продуктивність, пропозицію праці та ціни/витрати для бізнесу. В свою чергу М. Портер відзначив, що конкурентоздатність країни залежить від конкурентоздатності товару і є всього лише її загальним підтвердженням [2І]. З початком переходу України до ринкових відносин поняття конкурентоздатності стає все більш загальним і не акцентується виключно на конкурентоздатності товару.
П.Кругман стверджує, що "панування доктрини "конкурентоздатності" категорично неправильне. Світове лідерство нації полягає не в економічному змаганні одне з одним". Кругман зазначає, що добробут національної економіки обумовлюється головним чином продуктивністю у торгівельній та неторгівельній сферах економіки
У науковій літературі виокремлюють такий вид конкурентоздатності, як конкурентоздатність галузі. М.Портер розглядав її з позиції кластерів, які є одним із головних факторів конкурентоздатності країни [21].
Світовий банк, у свою чергу, виділяє такий вид конкурентоздатності, як урбаністична, або конкурентоздатність міст [13]. Вона полягає у здатності міст виробляти та продавати товари, змагаючись з аналогічними товарами з інших міст. Виникає "нова конкурентоздатність", або впевненість у тому, що міста потребують розвитку своїх власних конкурентних стратегій для забезпечення економічних переваг, для
Таким чином, економічний та географічний аспекти є пов' язаними між собою класифікаційними ознаками національної конкурентоздатності. Тобто конкурентоздатність на країнному рівні залежить від конкурентоздатності її ринків, галузей, підприємств - з економічного боку та від регіонів, міст, територій - з географічного. За розмірами складові економічного аспекту не дорівнюють відповідним складовим відкриття чи надання доступу своїм ринкам до світового ринку. Головною причиною розвитку урбаністичної конкурентоздатності є підвищення рівня життя людей, що живуть у містах.
Такого виду конкурентоздатності не зустрічається у вітчизняній літературі через низку причин: немає достатньої маси досліджень конкурентоздатності; відсутній необхідний доступ до іноземних наукових видань; наші міста ще не досягли постійної динаміки підвищення рівня життя людей.
Таким чином, неможна визначити напевно, який з видів конкурентоздатності (ринкової, фірмової, урбаністичної, галузевої чи національної) є найголовнішим та для якої
географічного аспекту, втім складові різних аспектів, що знаходяться навпроти один одного, мають взаємозв'язок та взаємозалежність.
Отже, проаналізовано один з видів прояву конкурентоздатності у розрізі двох аспектів: економічного та географічного. Втім даний вид класифікації складає лише окрему ланку наукового аналізу конкуренції та конкурентоздатності. У загальному вигляді структуру такого аналізу представлено на рис. 2.
У даній статті розглянуто лише частину структурних компонентів, а саме: І - теоретичний аналіз дефініцій "конкуренції" та "конкурентоздатності", ІІ - західна практика показників оцінки конкурентоздатності та ІІІ - стратегія управління підприємством.
На даному рисунку відмічені окремі елементи структури, які складають предмет даної статті. Так, по-перше, було проаналізовано вплив теоретико-методологічної групи факторів, яка виділяє значення такого поняття та явища, як "конкуренція", з якого походить залежний термін "конкурентоздатність". У свою чергу, дана група має низку складових, однією з яких є показники конкурентоздатності. Після визначення теоретико-методологічних засад
конкурентоздатності постає питання управління цим явищем. Управління конкурентоздатністю як ще одна група факторів впливу, складається з тактики та стратегії управління. Особлива увага у даній статті буде приділена стратегії управління, як актуальної проблеми вітчизняних підприємств, зважаючи на тенденції євроінтеграції.
Отже, важливою складовою теоретико- методологічної групи факторів впливу на конкурентоздатність є показники оцінювання.
Науковці Великобританії поділяють показники конкурентоздатності на чотири загальні напрямки оцінювання, починаючи з бізнес-середовища та ресурсів, прямуючи через інновації до результатів [14]:
Бізнес-середовище - це закони макро- економічної стабільності, конкуренції, сприйняття бізнесу та якість життя.
Ресурси - це критерії людського та
матеріального капіталу, фінанси, технології.
Інноваційний процес - критерії комерційної експлуатації науки та технології, підприємництво, проникнення знань у різні сфери.
Результати - ключ до переваг у відношенні ВВП, продуктивності, зайнятості та торгівлі. У свою чергу, кожна група має свою
підсистему показників. Втім дана класифікація показників конкурентоздатності є
розповсюдженою переважно серед західних економістів. Вітчизняна система
конкурентоздатності не є настільки розвиненою та не прилаштована до європейських стандартів оцінки за універсальними показниками. Тому дане