Другий аспект конкуренції випливає із її визначення (перефразовуючи Ф. Котлера [1]) як переважно цивілізованої форми війни, де більшість перемог отримано завдяки вдалим ідеям, вмілим комунікаціям та тверезим намірам.

Характерно, що в контексті, який розглядається, змінними є і критерії відповідних оцінок. Зазвичай це: кількість продавців у галузі, рівень диференціації виробів, бар'єри проникнення та виходу із ринку, структура витрат, вертикальна інтеграція та ступінь

Саме під тиском подібних впливів виникає загроза погіршення поточного стану підприємства, або, навпаки, його покращання. Підтвердження знаходимо у таблиці 2, із якої

Конкуренція як багатовимірне ринкове явище проявляється у різноманітних формах та методах діяльності, що залежать від основних методологічних принципів, закладених в її основу. Так, наприклад, за формою прояву відрізняють цінову та нецінову конкуренцію. Цінова полягає у продажу товарів та послуг за цінами, нижчими, ніж у конкурентів. Нецінова конкуренція ґрунтується на пропозиції товару та послуг вищого рівня якості, широкого асортименту, високої надійності. Зазвичай ці дві форми взаємодіють одна з одною. Проте особливості сучасного ведення бізнесу, такі, як, по-перше, вільний доступ підприємців до глобалізації. В залежності від їх значення підприємство вибирає спосіб комбінування інструментів маркетингу та формує пропозицію для цільового сегмента.

Це означає, врешті-решт, що конкурентами насправді є не ті підприємства, що спеціалізуються на випуску однакової продукції, а такі, що прагнуть задовольнити одні й ті ж потреби споживачів. Відтак інтенсивність конкуренції настільки висока, наскільки ідентичними є стратегії підприємств, що протистоять одне одному.

Нарешті, третій аспект розгляду конкуренції полягає в тому, що вона являє собою один з елементів зовнішнього оточення підприємства, і в цій ролі безпосередньо впливає на рішення, які приймає менеджер. Отже, акцент у цьому випадку переноситься від розгляду, так би мовити, неприязних відносин між ринковими агентами на агентів, присутніх на ринку. Це може бути формалізовано у вигляді цільової функції (у), аргументом якої виступають різноспрямовані впливи з боку постачальників (хі), споживачів (х2), товарів-замінників (х3) і, зрозуміло,

видно, що невеликим підприємствам важко протистояти загрозам зовнішнього оточення, особливо на другому році існування.

інформації про попит та альтернативні пропозиції внаслідок бурхливого розвитку засобів телекомунікацій, та, по-друге, колосальний прогрес маркетингової логістики, що суттєво скоротив проміжок часу між замовленням необхідного товару та його отриманням, створюють широкі можливості для нецінової конкуренції.

Відповідно до методів, що використовуються для ведення конкурентної боротьби, розрізняють, наприклад, добросовісну та недобросовісну конкуренцію.

Безумовно, наведена класифікація не є вичерпною. Проте у працях вітчизняних дослідників класифікація форм та методів конкуренції подається у розгалуженому вигляді, в наслідок чого не розкривається вся суть

Узагальнюючи вищезазначене, можна зробити висновок, що для конкурентного середовища є характерними: по-перше, наявність певної кількості фірм, які пропонують споживачам (зі спільною структурою потреб) товари, здатні задовольнити їх сподівання; подруге, свобода вибору, скориставшись якою покупці можуть сприйняти або відкинути зроблену їм пропозицію. Виходячи з цього окреслимо найімовірніші види конкуренції: * функціональна - виникає у випадку, коли природи конкуренції. Тому автором пропонується загальна система класифікаційних ознак форм та методів конкуренції, що

одна й та ж потреба задовольняється за допомогою різних товарів;

видова - обумовлена пропозицією однакових за призначенням товарів, які відрізняються лише маркетинговим підкріпленням;

предметна - має місце, коли споживач вибирає найкращий для нього товар серед таких, що виконують однакові функції, але з'явилися на ринку під торговими марками абсолютно різних продуцентів.

Похідним від конкуренції є поняття "конкурентоспроможність". Проблема конкурентоспроможності все частіше турбує власників та менеджерів підприємств, але якщо на великих підприємствах є можливість створювати відповідні підрозділи, що опікувалися б цим питанням, і найголовніше є кошти, то для невеликих підприємств задачі, пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності під-приємства є вкрай важкими (підтвердженням виступає табл. і). Як правило, власник малого підприємства, який зазвичай є ще й менеджером, головну мету діяльності підприємства при його створенні вбачає в отриманні "швидкого" прибутку. Проблеми підтримання конкурентоспроможності підприємства та його розвиток у довготривалій перспективі ставить на другий план.

Проте, виходячи із реалій сьогодення, а мова йде в першу чергу про інтеграцію України у світове господарство, коли здатність окремо взятого підприємства не лише конкурувати на вітчизняному, а й гідно представляти себе на закордонному ринку обумовлює рівень конкурентоспроможності національної економіки, доцільність опікування менеджментом конкурентоспроможністю свого підприємства є беззаперечною.

До того ж, конкурентоспроможність підприємства слід розглядати з точки зору двох її основних проекцій: по-перше, конкурентоспроможність - це мета, що ставить перед собою підприємство і для здійснення якої розробляє стратегії та плани, по-друге, конкурентоспроможність - це засіб, що здатен забезпечити будь-яку іншу ціль, що ставить перед собою підприємство, наприклад отримання прибутку.

З вищесказаного постає логічне питання про сутність конкурентоспроможністі підприємства.

Україна перебуває на етапі становлення ринкової економіки, і вивчення проблеми конкурентоспроможності теж знаходиться, на нашу думку, на початковій стадії, оскільки існують суперечки щодо визначення поняття. До другої половини ХХ століття конкуренте - спроможність підприємства розглядали з точки зору конкурентоспроможності товару, що випускає підприємство. Із початком перебудови СРСР і потім, після його розпаду, з початком розвитку ринкових відносин у колишніх країнах- учасницях СНД, в тому числі в Україні, конкурентоспроможність стає більш загальним поняттям і вже не акцентується виключно на товарі.

Доволі ґрунтовний аналіз