УДК: 332.72

БЄЛІНСЬКА С.М.

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЗЕМЕЛЬ

Обґрунтовується об'єктивна необхідність розвитку ринку земель, який є важливою умовою ефективного землекористування. Подаються аргументи, які заперечують купівлю-продаж земельних ділянок, в тому числі земельних паїв, що є у власності громадян та фізичних осіб для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва. Як альтернатива обґрунтовується доцільність довгострокової оренди цих земель.

Objective necessity of development of the market of the grounds which is the important condition of effective land tenure is proved. Arguments, for the benefit of an interdiction of sale and purchase of the ground areas, including groundwhich are in the property of citizens and physical persons for conducting a farm and other commodity agricultural production move. As alternative the expediency of long-term rent of these grounds is proved.ВСТУП. Серед найважливіших проблем сучасності особливе місце посідає проблема раціонального використання і охорони земельних ресурсів. Але якщо в умовах соціалістичного способу господарювання на землі питання носило декларативний характер, то ринкова економіка актуалізує цю проблему. За цієї ситуації, коли земля починає набувати статусу товару, вона починає відігравати загальновизнану соціальну, економічну, екологічну роль, фокусуючи пізнавальну увагу суб'єктів управління земельними ресурсами на її раціональному використанні як цінності сакрального значення.

Сакральна в тому розумінні, що земля є базою (основою) будь-якого суспільного виробництва, місцем проживання людей, головним засобом виробництва у сільському господарстві, вона ніколи не здевальвує і є об'єктом інвестування програм соціально-економічного розвитку того чи іншого регіону тощо.

У цьому контексті відзначимо, що земля як товар знаходить своє повне відображення в умовах розвитку соціально орієнтованого ринку землі. Стосовно теорії і практики розвитку ринку землі, то нині цій проблемі присвячено низку наукових праць, існують певний досвід і знання з цього кола питань. При цьому є всі підстави вважати, що наука про ринок землі набуває легального статусу продуктивної сили, спроможної забезпечити високу ефективність використання землі.

Проте наукові дослідження у сфері розвитку ринку землі нині носять фрагментарний, поверховий, причому в багатьох випадках емоційний характер, що свідчить про відсутність аргументів на його користь або ж його заперечення.

У цьому зв'язку метою нашої статті є поглиблення теоретико-методологічних засад та розробка практичних рекомендацій щодо розвитку ринку земельних ділянок для ведення фермерського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних ділянок, отриманих власниками земельних ділянок (паїв), що і являє актуальність наукового дослідження.

Обґрунтування проблеми. Під впливом усвідомлення суспільної значущості землі в системі громадських цінностей постановою

Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року [6] було започатковано проведення земельної реформи, яка є складовою частиною екологічної реформи. Пріоритетними завданнями цієї реформи є перерозподіл земель з одночасним наданням їх у приватну власність і користування фізичним та юридичним особам з метою рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й охорони земель у зв'язку з переходом економіки України до ринкових відносин.

Подальший розвиток згадуваної постанови знайшов своє відображення у Земельних Кодексах України від 13 березня 1992 та 25 жовтня 2001 років, в яких проголошується, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі [4] :

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

д) виділення в натурі їм земельної частки (паю). Іноземні громадяни та особи без громадянства

можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на правах приватної власності.

Прогресивна ідея передачі землі у власність громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, юридичним особам, зареєстрованим на території України, в статутному фонді яких відсутня частка державної власності, юридичні особи зарубіжних держав знайшли своє відображення в указах Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" [9], "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню" [8].

З огляду на велику соціально-політичну роль населених пунктів у житті людей, 4 лютого 2000 року Президентом України було підписано Указ "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення" [5], який передбачає такі основні напрямки розвитку ринку землі в населених пунктах: - безоплатну передачу земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність громадянам України та продаж цих земельних ділянок суб'єктам

підприємницької діяльності;

формування інфраструктури ринку землі, забезпечення її функціонування, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення прозорості операцій та зменшення інвестиційного ризику на цьому ринку;

запровадження в Україні ефективної системи вивчення попиту та пропозицій, розвиток менеджменту та маркетингу на ринку землі;

забезпечення оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення в ринкових умовах;

створення механізму узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі функціонування ринку землі;

забезпечення правового захисту прав учасників ринку землі;

удосконалення економічних, правових засад механізму функціонування та регулювання ринку землі, створення прозорої інформаційної системи для забезпечення функціонування і регулювання цього ринку. Теоретично-методологічними і правовими

засадами розвитку ринку землі, які містяться у законодавчих актах, працях видатних вітчизняних вчених,