особливо тих, які не мають спадкоємців, місцеві органи влади, розуміючи, що після їх смерті земельні паї стануть власністю територі-альної громади, можуть вишукати інші можливості компенсації недоотриманого доходу від продажу землі, щоб ці люди жили безбідно, не думаючи про продаж земельних ділянок.
Не врятує ситуації відсутності необхідних умов для зняття мораторію навіть прийняття законів "Про державний земельний кадастр", "Про ринок землі". Ці закони хоч і дуже потрібні (наприклад, закон "Про ринок землі" повинен передбачати періодичність проведення грошової оцінки земель з метою адекватної її оцінки до цінового еквівалента випущеної продукції та ін.), проте вони у певній мірі мають за мету приспати пильність власників земельних ділянок, заволодівши найдорожчим багатством нації - землею, яка ніколи не здевальвує.
Крім того, потрібно нагадати, що нині П. Гайдуцький [1], радник Прем'єр-міністра України, натякає на ліквідацію інституту цільового призначання земель, посилаючись на досвід розвинених країн, де відсутні спеціальні законодавчі режими окремо для земель сільськогосподарського і
несільськогосподарського призначення. За його словами, в Україні ринок повинен зняти це питання, оскільки пріоритетним буде право власника землі. Проте автор вважає, що можливість практичної реалізації такої ідеології створить дійсне підґрунтя для зловживань власників земельних масивів орних земель, пасовищ та ін. У цьому зв'язку не виключається, що на орних землях власники будуть здійснювати будівництво житлових, громадських і промислових об' єктів, які забезпечуватимуть більші доходи, ніж рілля, пасовища, що суперечить принципу пріоритетного права використання земель сільськогосподарського призначення.
Висновок. Отже, є підстави стверджувати, що купівля-продаж землі в умовах, коли українське село охопила тотальна соціально-економічна криза, є антидержавним дійством, яке суперечить інтересам українського селянства, національної буржуазії, як і, власне, національній державній ідеології, захищаючи інтерес світового капіталу. Земля - це останній рубіж українства, здолавши який загребущі святкуватимуть перемогу [3].
Альтернативою купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є довгострокова оренда - до 50 років, яка за своєю сутністю для тих, хто хоче чесно працювати на землі, дозволяє у повній мірі реалізувати бажання займатися товарним виробництвом сільсько-господарської продукції.
Вважаємо, що продаж земельних ділянок в умовах низької правової культури, низької культури духовності та моралі є передчасним.
Але навіть у цьому випадку можливість купівлі-продажу землі може настати не раніше, ніж прийняття законів "Про державний земельний кадастр", "Про ринок землі". Причому в законі "Про ринок землі" повинно бутиЛІТЕРАТУРА
Гайдуцький П. Если "земельный" мораторий снова продлят, это ничего не даст // Бізнес. - №51/18. - С. 60.
Гладкий М. Не думаю, что в этом году какая-то политическая сила сможет затормозить открытие рынка земли // Бизнес. - №5/29. - 01.07. - С. 31.
Захарченко І. Продаємо не землю - Україну // Персонал. - №4, 1-7 лютого 2007. - С. 6.
Земельний Кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2001. - 71 с.
Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення: Указ Президента України від 4 лютого 2000 р. №168/2000.
Про земельну реформу: Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 // Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти. - Київ, 1996. - С. 92-93.
Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям: Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 // Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти. - Київ, 1996. - С. 112-113.
Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню: Указ президента України від 29 грудня 1993 р. №617/93 // Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти. - Київ, 1996. - С. 105.
Про приватизацію об'єктів незавершеного виробництва: Указ Президента України від 14 жовтня 1993 р. №456/93 // Земельна реформа: законодавчі та нормативні акти. - Київ, 1996. - С. 103-104.
Сенченко М. Хто ж нами керує і чиї інтереси захищає Президент? // Персонал. - №4, 1-7 лютого 2007. - С. 9.
Чиж А., Ильичев Р., Кондратьева Н. и др. // Бизнес, №51/18, 12 червня. - С. 93.