Інфраструктура : поняття, погляди на самоорганізацію

Серед багатьох соціоекономічних аспектів людської діяльності інфраструктура посідає особливе місце. Практично всі економічні блага люди отримують безпосередньо через інфраструктурні галузі і ними суб'єктивно визначається досягнутий рівень добробуту суспільства. "Інфраструктура здатна відчутно вплинути на економічне зростання, боротьбу з бідністю і екологічну сталість" - відзначають експерти Світового банку [1]. Незважаючи на очевидне значення інфраструктури, теоретичні дослідження цієї сукупності галузей у цілому не знайшли адекватної зацікавленості. Навіть у алфавітному покажчику "Economics" П.Самюельсона для інфраструктури немає місця між inflation та innovation [2].

Розглядаючи поняття, а також деякі аспекти самоорганізації інфраструктури, ми намагаємося відповісти на питання "що відбувається?", питання, які Мілтон Фрідмен відносив до позитивної економічної теорії [3]. Ми усвідомлюємо, що загальне бачення, яке пропонується, містить у собі певні протиріччя та спірні моменти. Вони перш за все є наслідком складності самого явища і свідчать про необхідність проведення подальших теоретичних досліджень.

Поняття інфраструктури визначається на засадах якісного аналізу її відношення до певної групи галузей, що традиційно утворює центр соціально-економічної системи. У подібному розумінні вона може означати "складові частини загального устрою економічного чи політичного життя, які носять підлеглий, допоміжний характер і забезпечують нормальну діяльність економічної і політичноі системи в цілому; наприклад, до економічної інфраструктури входять транспорт та зв'язок, освіта та професійна освіта, житло і комунальне господарство, від стану яких залежить суспільне виробництво" [4]. Наведене визначення акцентує увагу на виконанні інфраструктурою відповідних функцій відносно "економічної системи" суспільства. Зауважимо, що це не вичерпує всієї сутності явища, але можна помітити натяк на зв' язок інфраструктури з іншими аспектами діяльності людини, наприклад, з політичною системою.

До інфраструктури можуть бути віднесені "структурні елементи економіки, які спрощують потік товарів і послуг між покупцями і продавцями. Прикладом цих структурних елементів є комунікації і транспорт (дороги, залізничні шляхи, порти, аеропорти, телефони тощо), житло, каналізація, енергопостачання та інші. Такі послуги, хоча це не обов'язково, надаються органами державної (місцевої) влади і можуть розглядатися як попередня умова економічного росту в господарстві" [5]. Подібне розуміння інфраструктури постає більш вдалим, однак воно, як і попереднє, відноситься до економічної інфраструктури суспільства. Між іншим у ньому окреслено допоміжний характер функцій, що покладаються на ці галузі людської діяльності, а саме: "спрощення" потоку товарів і послуг.

І в першому, і у другому випадку лишається невизначеним кінцеве питання про те, що саме включає інфраструктура. Вирішити його можна шляхом встановлення певної позиції інфраструктурних галузей відносно деяких інших, що не виконують саме «допоміжних функцій».

Ключовою компонентою будь-якої соціально- економічної системи традиційно вважається виробництво - акт трансформування ресурсів (факторів виробництва) у товари та послуги, що потребуються для споживання та інвестування [6]. До його складу можна було б частково віднести й інфраструктуру, оскільки транспорт, наприклад, теж трансформує ресурси у транспортні послуги, що споживаються. Виробництво і інфраструктура у такому розумінні мають суміжну область. Дійсно, провести чітку межу між групами виробничих та інфраструктурних галузей не зовсім легко [7].

Нас повністю задовольняє, що інфраструктура лише "спрощує потік товарів і послуг між покупцями і продавцями". Виходить, що вона сама "товарів і послуг" не створює. Парадокс? Ні, мається на увазі, що інфраструктура - це обов'язковий компонент будь-якої виробничої (соціально-економічної) системи, який перш за все обслуговує виконання системою своєї головної функції - продукування товарів (речей або послуг на продаж). Важливим аспектом того, які саме товари і послуги маються на увазі, є, на наш погляд, усвідомлення рівня системи, на якому розглядається це явище.

Принципово фірма діє, доки на продукцію, що вона виробляє, або послуги, що вона надає, існує споживчий попит. У такому разі інфраструктура постає як група "допоміжних виробництв", що забезпечують виконання фірмою цієї головної задачі: транспортні підрозділи, зв'язок, охорона, підготовка кадрів, житлове господарство тощо. Надлишок "інфраструктурної" продукції, або послуг, що він продається за межі системи, можна впевнено вилучити зі складу обсягів інфраструктури.

Зовсім інший напрямок набуває логіка побудови поняття, коли мова йде про більш комплексну соціально-економічну систему - регіон, економічний район або суспільство. Її економічна діяльність спрямована на забезпечення своїх членів необхідними для існування людини товарами та послугами. Тому поняття "виробництво" набуває тут більш широкого значення, як виробництво суспільне. З точки зору, що розглядається, його центральним ланцюгом, на відміну від соціалістичної парадигми, де таким центром були металургія, машинобудування тощо, постають галузі, зайняті створенням продуктів кінцевого споживання: їжі, одягу, житла, комунікацій. Інфраструктура суспільства, крім галузей безпосередньо наближених до суспільного виробництва, вміщує в себе ще низку досить віддалених від нього: соціальне забезпечення, освіту, науку, культуру.

Зауважимо, що відносно інфраструктури можна вести мову про своєрідну рекурсію, коли фрагменти системи різних рівнів у значній мірі відтворюють однакові закономірності будови і функціонування.

Таким чином, із загальносистемної точки зору інфраструктуру можна розглядати у чистому вигляді як дещо, що забезпечує нормальне існування виробництва. Слід додати, що не тільки і не стільки існування, а більше розвиток, коли мати на увазі динамічні аспекти. Цікавий практичний ракурс мають питання співвідношення виробництва й інфраструктури: якщо стан інфраструктури впливає на розвиток виробництва, то в якій мірі, коли саме можна вважати