УДК [332.1:339:137](477)

ПИСАРЕНКО С.М., Інститут регіональних досліджень НАНУ, м. Київ, Україна

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Здійснено комплексну оцінку конкурентних переваг регіонів України на основі застосування методів багатофакторного статистичного аналізу; сформовано кластери, які об'єднують регіони із схожими показниками конкурентних переваг; обґрунтовано стратегічні напрями підвищення регіональної конкурентоспроможності в умовах поглиблення міжнародної інтеграції.

The complex estimation of competitive advantages of Ukrainian regions is carried out on the basis of multifactor statistical analysis methods application; clusters which unite regions with the alike indexes of competitive advantages are formed; strategic directions of regional competitiveness increase in the conditions of deepening of international integration are grounded.У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспроможності є однією з головних, оскільки в ній концентровано виражаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно- управлінські, маркетингові можливості як окремого суб'єкта господарської діяльності, так і економіки країни. Принцип конкурентоспроможності формально визнається основним елементом ринкової економіки, проте в умовах вітчизняної економіки він ще не має достатньої кількості своїх носіїв в особі підприємців і широкого прошарку економічно-активного населення, що включає в себе представників приватного і сімейного підприємництва, домашні господарства.

У сучасній економічній літературі широко представлені методики оцінки конкурентоспроможності вітчизняних та зарубіжних дослідників [1; 2; 3]. Вітчизняні джерела з цієї проблеми стосуються аналізу окремих складових конкуренто-спроможності, досліджень експортного потен-ціалу, економічної ефективності та детального аналізу факторів зовнішнього середовища господарської діяльності. Методики західних дослідників характеризуються більшою різнома-нітністю підходів до оцінки конкуренто-спроможності, застосуванням всебічного аналізу економічної ситуації всередині регіону і оточуючого середовища.

З метою здійснення позиціювання регіонів за рівнем конкурентоспроможності і вибору найбільш ефективної стратегії конкурентної боротьби широко застосовується графічна інтерпретація отриманих результатів [4]. В умовах перехідної економіки особливу увагу слід приділяти розрахункам показників ефективності регіонів як невід'ємній складовій методики аналізу. В умовах інтенсифікації процесу міжнародної економічної інтеграції підвищення конкурентоспроможності окремих регіонів дозолить покращити їх привабливість для зарубіжних інвесторів. Це дозволить точніше визначати стратегію конкуренції, усувати фактори негативного впливу на конкурентоспроможність, здійснювати ранжування регіонів за рівнем конкурентоспроможності та розробляти ефективні регіональні стратегії залучення іноземних інвестицій. Застосування зазначених методичних підходів забезпечить формування ефективнішої державної політики підтримки і стимулювання економіки на регіональному рівні. Це і обумовлює актуальність теми проведеного дослідження.

Метою цього дослідження є здійснення комплексної оцінки конкурентних переваг регіонів України та обґрунтування стратегічних напрямів підвищення їх конкурентоспроможності в умовах поглиблення міжнародної інтеграції.

З урахуванням цього у дослідженні поставлені і вирішуються такі завдання: здійснити оцінку рівня конкурентоспроможності регіонів України на основі застосування методів багатофакторного статистичного аналізу; сформувати кластери, які об'єднують регіони із схожими показниками конкурентних переваг, та обґрунтувати стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

Визначення рівнів та характеру конкуренції у світовій економіці завжди викликало досить жваву дискусію серед фахівців. Не менш проблемною при цьому є проблема ідентифікації конкурентоспроможності національної економіки, її регіонів. Регіональну конкурентоспроможність можна розглядати у відповідності до визначення національної конкурентоспроможності, яка була дана ОЕСР, як можливість регіону при умові вільного і справедливого ринку виробляти товари і послуги, які відповідають вимогам як національного, так і світового ринків при одночасному збереженні або збільшенні реальних доходів громадян.

М. Портером у 90-х роках XX ст. була започаткована парадигма регіональної конкуренції, що випливала із глобальної стратегії конкурентних переваг країн [5]. Він досить чітко сформулював ідею внутрішнього благополуччя регіону, яке, на його думку, знаходиться у великій залежності від продуктивності праці у галузях спеціалізації, які властиві регіону [6]. Важливими передумовами підвищення регіональної конкуренції М. Портер вважає наявність високих технологій (технологій високих можливостей), якість сфери послуг (сервіс, транспортна інфраструктура, освіта тощо), підтримуюча діяльність уряду (національного та місцевого) та інші менш значущі чинники, сукупність яких визначає соціально- економічне зростання регіонів, підвищення їх конкурентоспроможності.

При здійсненні аналізу факторів конкурентоспроможності регіонів України ми визначили 120 статистичних показників, що є елементами матриці факторів формування конкурентних переваг областей, об'єднані у 7 основних груп, що відображають показники: економічного зростання областей, фінансового стану та забезпечення регіонів, розвитку підприємницької діяльності, розвитку інфраструктури, зовнішньоекономічної діяльності, соціального розвитку областей та показники, що характеризують конкурентоспроможність областей за галузями економіки. При цьому елементами матриці вихідних показників нами визначено не лише відносні, але й абсолютні показники, що дозволяє характеризувати конкурентні переваги областей України за якісними показниками та масштабами функціонування економічної системи.

У процесі розробки стратегій регіонального розвитку виникає потреба групування областей України з метою виявлення подібних областей за рівнем конкурентоспроможності, що дозволятиме розробляти для кожної групи типові заходи державної політики підвищення конкурентоспроможності регіонів. Здійснене групування найповніше можна представити із застосуванням методів багатомірного порівняльного аналізу. Такий зріз аналізу дає можливість поглибити знання про сформовані класифікаційні групи, виявити закономірності в статистичних сукупностях, одиниці яких описуються відносно великим набором ознак. Шляхом виділення найбільш подібних параметрів (ознак) досягається групування (формування кластерів).

За зовнішнім виглядом побудованого графа "дерева поєднань" візуально можна виділити наступні 4 поєднання (групи) областей за показниками їх конкурентоспроможності (табл. 1).

Окремим напрямом підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів України визначимо реалізацію регіональних стратегій соціально-економічного розвитку. Як свідчать результати проведеного нами економетричного аналізу, області України володіють різним рівнем конкурентоспроможності і тому вимагають різних стратегій стимулювання процесів розвитку. Адаптація матриці "ріст /