У сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з економічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики і економічного налізу. Але, незалежно від цього, два означені поняття використовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у використання цих термінів.

Розглянуті підходи до змісту поняття «економічна діагностика» підтверджують той факт, що його однозначне визначення відсутнє. Тому пропонується наступне визначення терміна: економічна діагностика підприємства - вивчення стану суб'єкта господарювання на основі аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення недоліків та переваг його розвитку на певному етапі у визначений проміжок часу.Варто визначити найбільш характерні риси економічної діагностики, що знайшли відображення у викладених підходах:

у ході економічної діагностики досліджувані об'єкти отримують якісний опис і характеристику;

економічна діагностика - це система дій;

дослідження темпів зміни економічних показників свідчить про динамічний характер економічної діагностики;

проведення економічної діагностики дозволяє в подальшому уникнути проблем та своєчасно застосувати найбільш ефективні рішення;

економічна діагностика може включати в себе різні інструменти і методи, у тому числі економічний аналіз.

Усі перелічені ознаки свідчать про те, що економічна діагностика передбачає більш детальне і комплексне дослідження об'єкта з метою отримання максимально достовірної інформації про поточний стан і перспективи розвитку підприємства. Продемонстроване вище порівняння показує існування ряду відмінностей у розглянутих поняттях. У той же час результати досліджень виявляють нові завдання, що вирішуються в рамках економічної діагностики.

Слід також відмітити, що в економічних працях розглядаються різні види діагностики. Такі види мають економічний характер, проте в них наявні різні умови застосування. Нечітко визначені часові проміжки, область і сфери застосування різновидів діагностичних зіставлень не дозволяють ефективно використовувати наявний методологічних апарат й інструментарій економічної діагностики, що призводить до порушення її реалізації і, як наслідок, до зниження ефективності прийнятих управлінських рішень за результатами економічного діагностування.

Отже, варто приділити увагу зазначеному співіснуванню, щоб краще зрозуміти мету використання кожного на практиці. А тому потрібно розглянути умови застосування різних видів діагностики стану підприємств (табл. 1).

Таким чином, економічна діагностика - більш вузьке поняття, ніж загальна діагностика підприємства. Економічна діагностика розпізнає характер порушень в одній із областей господарюючого суб'єкта, що господарюють, - економічній [3]. У даному випадку суб'єкт господарства розглядається як складна система, що складається із взаємопов'язаних між собою елементів, які не функціонують автономно.

При здійсненні економічної діагностики діяльності підприємства необхідно провести діагностику конкурентних позицій галузі, у якій функціонує дане підприємство, діагностику його потенціалу, оцінку вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, управлінську та фінансову діагностику, діагностику економічної безпеки та економічної культури [9].

Така послідовність робіт дасть змогу оцінити діяльність підприємства, дати точну та достовірну узагальнену оцінку його стану, а також можливість прийняття ефективних рішень щодо подальшого його функціонування. Саме тому базова економічна діагностика, на основі якої повинен бути розроблений портфель стратегій подальшого розвитку підприємства, формує його економічну безпеку, підвищує конкурентоспроможність й адаптивність, робить більш гнучкою виробничу систему, формує умови для підвищення його результативності та ефективності [10]. Таким чином, економічна діагностика підприємства повинна здійснюватися в декілька етапів (Рис. 1).

У фаховій літературі пропонується включити в методику економічної діагностики підприємств систему показників, які відображають думки керівників комерційних підприємств (за результатами їхнього опитування) та показники, які входять до складу зарубіжних методик, моделей Альтмана тощо. На підставі узагальнення даних матеріалів були відібрані такі показники:

Відношення чистого оборотного (працюючого) капіталу до активу, що дозволяє оцінити ефективність використання активів підприємства.

Відношення чистого прибутку до активів, що показує здатність фірми використовувати свої активи для отримання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Відношення чистого прибутку до власного (акціонерного) капіталу, що характеризує ефективність інвестицій у власний капітал.

Коефіцієнт оборотності активів, що характеризує виробничу активність.

Відношення прибутку (балансового) до сукупного капіталу, що характеризує ефективність функціонування всього капіталу, інвестованого в дане підприємство.

Маржа прибутку (відношення чистого прибутку до виручки від реалізації), що характеризує здатність підприємства генерувати прибуток із усього обсягу реалізованої продукції.

Норма прибутку, що характеризує ефективність всієї роботи підприємства, його стійкість та наявність фінансових резервів підвищення конкурентоспроможності.

Фінансовий важіль (співвідношення власних та позикових коштів), що дає уявлення про структуру фінансування господарської діяльності підприємства.

Загальний коефіцієнт покриття, що показує, яку частину короткострокових зобов'язань

підприємства можна погасити, якщо мобілізувати всі оборотні кошти.

Питома вага власного капіталу підприємства в активах, що показує ризик інвестування в підприємство.

Коефіцієнт покриття інвестицій, що показує, яка частина інвестицій підприємства фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових боргових коштів.

Показник оборотності обігового капіталу, що дозволяє оцінити рівень використання оборотного капіталу.

Основною цільовою установкою діагностики фінансового стану є його оцінка і виявлення резервів стабілізації, поліпшення і зростання. Засобом реалізації даної установки є організація раціональної фінансово-економічної політики. Інструментом оціночної діагностики виступають ряд спеціальних показників.

Розгляд цих показників дає уявлення для аналітиків виробничо-комерційних підприємств про загальний рівень його стану. Вдосконалені методи, що приводяться в літературі, і способи оцінки фінансового стану підприємства значною мірою є складними для практичного застосування на підприємствах, особливо невеликих виробничих одиницях [8, 11, 12]. Крім того, немає чіткого вимірника деяких показників для підприємств. Це пов' язано переважно з відмінностями видів діяльності, характеристиками ринків та іншими параметрами існування і діяльності підприємства.

Висновки. Отже, економічна діагностика повинна застосовуватися в процесі управління підприємства безперервно, так як вона дозволяє виявляти нові тенденції