У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


[2], К.Гофмана [7], М.Лємєшева [9], М.Моісєєва [15], П.Олдака [16] і інших можна сказати, що жива система витягає з природи, використовуючи частину енергії, зробленої зовнішнім процесом споживання, речовину, енергію й інформацію, сконцентровані в благах (або в низькій ентропії, як характеризує сучасна фізика системи, що не знаходяться в рівновазі). У результаті з навколишнього середовища буде витягатися природний потенціал. Природний потенціал знаходиться у всіх трьох компонентах: речовині, енергії й інформації. Присутність людини в цій системі обов' язкова. Вона є частиною системи і втягнута в економічну діяльність. Але виключено зневажливість людини стосовно природи. Вона проявилася в теорії трудової вартості. У ній, як і в деяких інших теоріях, виключена роль природи в одержанні багатства і вартості. Для Маркса земля не має власної вартості і, виходить, не зустрінеться знову у вартості кінцевих продуктів економічної діяльності. Можливо, природа не грає ніякої ролі в економічній системі? Питання це не надумане. Тому що ми постійно бачимо свідчення розладу, дисгармонії людини і природи. Потрібно було, щоб природа почала вмирати, і тільки тоді люди, уже входячи в XXI століття, визнали, що вони зневажили своїм найкращим партнером в економічній діяльності. Природна спадщина людини складається з двох складних елементів: фонду низької ентропії надр планети і потоку сонячної енергії. Якщо абстрагуватися від інших причин, що могли б примусити настання останньої години людського роду, то ясно, що саме природні ресурси представляють ті чинники, що лімітують тривалість життя цього роду. Під впливом цього, здається, варто включити в біоматеріальну систему економіки Природу в якості чинника, що бере участь у створенні благ і далі в утворенні вартості [11, 23]. У 1870 році, коли ще не вийшов другим виданням «Капітал», затвердилася нова теорія вартості - теорія маржиналізму. Напрямок об' єктивної інтерпретації вартості, що бере початок від Арістотеля і визнає працю основою вартості, було піддано сумніву напрямком, що виходить із корисності. У число аргументів треба включати і нездатність теорії трудової вартості пояснити внесок ринку в утворення ціни, його вплив на вартість через відношення попиту і пропозиції [20]. Фундамент нової теорії вартості базується на корисності, але не будь-який, а тільки маржинальній (граничній). У той час як теорія трудової вартості враховує середню вартість продуктів, нова теорія взяла за основу вартість останнього продукту з партії продуктів, випущених у даний момент. Істотним предметом теорії маржиналізму є саме оптимальне (найкраще з можливих) виділення визначених і обмежених ресурсів в умовах наявності альтернативних і конкурентоздатних варіантів. Фундаментальним у теорії маржиналізму стає економічне поняття рідкості [20]. Розрив з класичною теорією відбувся. У цій події необхідно підкреслити декілька моментів. У першу чергу, змінюється саме поняття капіталу. Якщо за К.Марксом капітал являв собою деякий грошовий аванс або вираження виробничих відносин, то для маржиналістів капітал - це корисність виробництва, це сукупність фізично визначених виробничих інструментів, тобто капітал представляється як результат минулого, минулої праці. Виходячи з цієї зміни поняття, маржинальна теорія вважає, що в одержанні вартості капітал і праця мають рівноважну, симетричну роль.

Праця позбавляється виняткової ролі в досягненні вартості. Звідси і нова економічна особливість, що виявляється в області розподілу світового прибутку, а три чинники виробництва «земля, праця і капітал» одержують відповідну плату: рента, зарплата і прибуток [20]. Якісний стрибок цієї теорії в тому, що вона включила в механізм вартості як виробника, так і споживача. При такому розгляді біосоціальна система економічної діяльності виявляється в двох формах: виробництва і споживання. Ці два процеси об' єднані поняттям маржинальної (граничної) продуктивності, що відповідно зростає й спадає. Крім того, вона об' єднана поняттям маржинальної корисності, що наростає й спадає, що об' єктивно націлена на максималізацію корисності і рівня виробництва при заданому рівні. Як би маржинальна теорія не пояснювала продуктивність і ціну, вартість або корисність, вона не стала основою регуляції виробничого процесу ринкового підприємства. Вона показує підприємцю, скільки зробить останній із числа прийнятих робітників. Вона показує добавку ціни, обумовлену виробництвом деякої одиниці, додаткової стосовно нормального виробництва. Вона показує ціну, що призначить ринок за одиницю продукції понад її нормальну кількість. Отже, тільки останній продукт визначить вартість всього обсягу виробництва. Корисність будь-якої речі, стверджують маржиналісти, визначається найменш корисним застосуванням. У виробництві маржинальна (гранична) ціна відіграє роль останнього регулятора. У випадку споживання корисність убуває до моменту насичення, після чого стає негативною. Додаткова корисність, із якої покористується споживач, скориставшись додатковою одиницею визначеного блага, вичерпується в міру просування до насичення. Точно так буде розвиватися і вартість. Від цих точок межі і треба захищатися процесу виробництва.

Теорія ренти являє собою особливий випадок у теорії трудової вартості. Якщо у всіх інших випадках вартість, що прагне до усередненого споживання праці, задається суспільно необхідними витратами праці, то в сільському господарстві, відповідно до теорії ренти, вартість задається часом праці, що споживався для опрацювання самих неродючих, найменш продуктивних земельних ділянок. У теорії ренти є місце і для закону попиту і пропозиції. Вартість сільськогосподарських продуктів, задана працею, що необхідна для забезпечення врожаю на самих бідних ділянках, буде тільки в тому випадку, якщо населення буде змушено купувати і врожай, отриманий на ділянках

Сторінки: 1 2 3 4 5 6