На відміну від України, де процеси реформування на початку 90-х рр. звелися до деконцентрації виробництва, розвалу великих виробничих і науково-технічних комплексів, світова практика свідчить, що в зарубіжних країнах у період структурної трансформації та створення умов для економічного зростання особливу підтримку з боку держави отримували саме процеси концентрації виробництва і співпраці великого та малого бізнесу [25].

На даному етапі у світі сформувалося декілька типів малого бізнесу залежно від ступеня їхньої участі в інноваціях та рівня зв'язку з великими підприємствами. Так, наприклад, на відміну від типу малого бізнесу, що передував появі ринкової економічної системи або типу, притаманному ринковій економіці на індустріальній стадії, для малого бізнесу, що властивий постіндустріальному суспільству ХХІ ст., за оцінками науковців, характерним має бути застосування передових технологій, високий інтелектуально-освітній рівень персоналу, використання сучасних комунікаційних систем [2, с. 36].

За ступенем підпорядкованості великому бізнесу малі підприємства поділяють на аутсайдерів (незалежні малі та середні підприємства, які виробляють однотипну з великими компаніями продукцію і тим самим конкурують із ними на ринку) та сателітів (малі підприємства, що пов'язані з гігантами виробничою та фінансовою залежністю). Сателіти можуть бути дилерами, які збувають продукцію великих компаній, та субпідрядниками, що виробляють продукцію для великих компаній.

За участю в інноваціях (за Різонні) [26] малі підприємства можуть бути:

традиціиними, які, у свою чергу, розподіляються на такі, що працюють в обробній промисловості (одяг, виготовлення меблів тощо), та тих галузях, де технологічні зміни більш важливі (друкарська справа). Хоча, при цьому, такі фірми залишаються більшою мірою імітаторами, ніж лідерами інновацій;

технологічними, які, у свою чергу, поділяються на ті, що засновуються на технології, та ті, які є постійними лідерами в інноваційній діяльності. При цьому існує декілька форм пристосованості

малого бізнесу до навколишнього середовища:

інтенсивна форма - передбачає застосування малими підприємствами продуктивної техніки і технології, нових форм організації та управління, інновацію процесу виробництва та обігу, інвестування в ризиковані бізнесові проекти та інше;

екстенсивна форма - означає продовження тривалості робочого дня, працю у вихідні, свята і без відпусток, залучення до роботи членів сім'ї та інші подібні методи. Незначний вплив малого бізнесу на

формування інноваційної складової вітчизняної економіки безумовно пов'язаний із багатьма об' єктивними недоліками функціонування цього сектора. Одним із таких недоліків є слабка фінансова база, що призводить до обмеженого матеріально-технічного потенціалу, невеликих обсягів виробництва та реалізації; низької продуктивності праці [25, с. 21]; обмежених можливостей впровадження значних капіталоємних досягнень науки та техніки у виробництві, введення найбільш прогресивних форм і методів організації виробництва тощо.

Інноваційна діяльність для будь-якого підприємства потребує відповідного фінансування. Особливо це актуально для малих підприємств, джерела власних коштів яких є обмеженими або внесками власників, або незначним рівнем прибутків та резервів. Залучення необхідних банківських ресурсів для невеликого бізнесу на довгостроковій перспективі в значному розмірі в умовах кризи є також малоймовірним. Це ж стосується виходу на фондовий ринок та залучення коштів шляхом емісії акцій або облігацій. Сумнівною на даному етапі виглядає і реальна державна фінансова підтримка таких підприємств. Тому, на думку М.А. Козоріз та Л.Я. Беновської, підвищення капіталізації невеликих підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, можливе за рахунок нетрадиційних методів фінансування (венчурне фінансування, лізинг); за рахунок створення інтегрованих структур (холдингів, альянсів, корпорацій, кластерів) [27, с. 109]. Наприклад, В. К. Симоненко одним із механізмів становлення інноваційної моделі розвитку економіки України вважає здійснення глобальної корпоратизації національної економіки [1, с. 15].

У розвинутих країнах велике значення має стимулювання наукової, виробничої та збутової кооперації між малим, середнім та великим бізнесом [28, с. 44]. У повній мірі кооперація між підприємствами різних розмірів реалізується в США. Так, контракти у США поділяються на два типи: прямі контракти і субконтракти. Перші - вартістю, що перевищує 50 тис. дол, як правило, отримують середні та великі підприємства, які, у свою чергу, пропонують частину державних замовлень (субконтрактів) малим підприємствам.

Якщо раніше головними контракторами великомасштабних державних проектів виступали великі корпорації, то, починаючи з 70-х років минулого століття, з метою здійснення соціального маневрування Федеральний уряд США вимагає від великих корпорацій при отриманні державних замовлень передавати частину їх малим та середнім підприємствам через субконтрактну систему [29, с. 146-147].

Окрім того, Адміністрацією малого бізнесу США проводиться програма трансферту технологій для малого бізнесу, метою якої є сприяння комерціалізації нових високих технологій. У межах цієї програми фінансування отримують партнерства, утворені малими, середніми підприємствами та державними науково-дослідними установами, які мають на меті здійснити трансфер певних технологій із теоретичної до практичної площини, зробити новітні технології доступними для використання [29, с. 149].

Досвід розвинених країн свідчить, що в рамках подібних інтегрованих структур малий бізнес може функціонувати на наступних принципах. Це можуть бути організації на початковій стадії становлення. Їх продукт знаходиться на рівні ідеї, макетного зразка, а функціонування забезпечується за рахунок державного та недержавного фінансування наукових досліджень. Використовуючи приміщення та обладнання материнської структури, основаним видом витрат цих підприємств є заробітна плата незначної кількості штатних співробітників.

Малі підприємства як інжинірингові організації є з' єднальною ланкою між науковими дослідженнями та безпосередньо нововведеннями та виробництвом. Ці організації, реалізуючи нововведення в промисловості,