Впроваджувальні організації спеціалізуються на втіленні в життя невикористаних ще запатентованих технологій, на просуванні на ринок ліцензій перспективних винаходів, на виробництві невеликих партій експериментальних зразків із подальшим продажем технологій. Такі організації часто працюють на основі венчурного фінансування.

Саме такі напрями надають можливість оптимізації грошових потоків, ефекту синергізму, зниження витрат, фінансових ризиків; можливість оптимального використання основних засобів через лізинг, кооперацію та спеціалізацію підприємств; забезпечення монопольного становища підприємства або об'єднання підприємств.

Зазначені вище шляхи корпоратизації української економіки не можуть бути здійснені негайно, тому є заходами середньо- та довгострокової перспективи.

Наприкінці 2009 року Європейський союз виділив Україні 12 млн євро для реалізації чотирьох нових проектів, що стосуються фінансової допомоги інноваційному сектору України. Метою цих проектів є стимулювання винаходів, а також дослідження для створення інновацій, їх впровадження в українське виробництво і подальша передача їх бізнесу. Ці проекти запроваджуватимуться протягом найближчих 2-х років у тісній співпраці з українськими науковими і винахідницькими колами, а також місцевими бізнесменами і промисловцями. Основними одержувачами зазначених коштів визначено Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки, державне Агентство з інвестицій та інновацій, Державний комітет з регуляторної політики та підприємництва, а також середній і малий бізнес в Україні [30].

Цей випадок є швидше винятком, ніж закономірністю для України, тому альтернативними шляхами стимулювання інновацій та розвитку наукоємного малого бізнесу можуть стати так звані податкові пільги [31, с. 10].

Так, наприклад, у Сінгапурі існує податкова знижка в розмірі понад 100 %, коли підприємство- інноватор має можливість вираховувати з податку на прибуток суму, що перевищує його витрати на інноваційну діяльність [18, с. 27].

Практика податкових пільг є досить поширеною і в розвинутих країнах: це і звільнення від сплати окремих податків для венчурних фірм у США; більші податкові пільги для малих інноваційних підприємств порівняно з великими підприємствами в Італії, Японії, Нідерландах, Данії; списання на собівартість 100 % витрат на ННТР (Іспанія, Канада); звільнення від податку на прибуток протягом перших трьох років функціонування за умови перевищення суми витрат на ННТР 15 % валового доходу підприємства [32, с. 82-84].

Одним із заходів стимулювання розвитку та впровадження інноваційних технологій у секторі малого бізнесу може бути і пільгове оподаткування. Як свідчать дані, податки на прибуток і додану вартість в Україні становлять найбільшу питому вагу в загальній структурі податкових надходжень порівняно із високо розвинутими країнами: відповідно 27,7 % та 25,8 % всіх податків проти 8,8 % та 7,9 % у США, 2,8 % та 17,3 % у Німеччині. При цьому прибутковий податок в Україні займає 9,1% всіх податкових надходжень, а в США - 36,3 %, у Німеччині - 27,3 % [33, с. 35].

На думку багатьох науковців [33; 34; 35], подальший розвиток спрощеної системи оподаткування малого бізнесу в бік зменшення податкового навантаження, застосування диференційованого підходу до оподаткування також забезпечать формування внутрішніх джерел для інвестицій, створення нових напрямів і ніш господарської активності суб'єктів малого бізнесу, сприятиме розвитку цього сектора, переходу від мікро- до малих підприємств, від малих до середніх підприємств тощо.

Таким чином, досвід багатьох розвинутих країн світу свідчить, що однією з основних складових їхнього економічного розвитку є наукоємний бізнес, функціонування якого побудоване на основі співпраці малих, середніх та великих підприємств та стимулюється різноманітними фінансовими та адміністративними засобами. У сучасних умовах вивчення успішного світового досвіду та аналіз можливостей його впровадження в Україні є необхідним та перспективним напрямом дослідження з метою становлення вітчизняного підприємництва як інноваційної складової бізнесу та економіки загалом.ЛІТЕРАТУРА

Симоненко В.К. Становлення інноваційної моделі розвитку економіки України: проблеми центральної влади і регіонів / В.К. Симоненко // Регіональна економіка. - 2009. - № 3. - С. 7-15.

Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика / С.К. Реверчук. - К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

Ґенеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): терміни, поняття, пер- соналії / Укладачі: В.С. Іфтемічук, В.А. Григорьєв та інш. - К.: «Магнолія плюс», 2004. - 688 с.

Йозеф Шумпетер. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Йозеф Шумпетер - М.: ЭКСМО, 2007. - 864 с. - (Серия «Антология экономической мысли»).

Закон України «Про інноваційну діяльність» / Верховна Рада України // Урядовий кур'єр. - 2002. - № 143.

Кредісов В.А. Розвиток підприємництва у сучасних транзитивних економічних системах: дис. ... доктора екон. наук: 08.01.01 / В.А. Кредісов. - К.: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2005. - 368 с.

Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій; [3 вид., стер.]. - К.: Знання,

- 304 с.

Конєва Т.А. Механізм впливу малого бізнесу на економічне зростання: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01 / Т.А. Конєва. - К.: Каб. Мін. України, Нац. ун-т «Києво-Могилянська акад.», 2008. - 206 с.

Макконнелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконнелл, С. Л. Брю. - К.: Хагар- Демос, 1993. - 785 с.

Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення / О.М. Алимов, А.І. Даниленко,

М. Трегобчук, О.О. Веклич, В.В. Венгер; НАН України; Об'єднаний ін-т економіки. - К., 2005. - 540 с.

Телегина О.В.