Виклад основного матеріалу. Заповідно - рекреаційні ресурси ПЗТ є комплекс санаторно- курортних та туристичних об'єктів, що розташовані на певній одиниці ПЗТ відіграють значну роль у забезпеченні рекреаційних потреб регіону. Економічна оцінка заповідно-рекреаційних ресурсів здійснюється з метою обґрунтування доцільності їх використання у даному напрямку (природо-пізнавальна або спортивна рекреація, рибальство, мисливство, оздоровлення, лікування), аналізу ефективності кожного з варіантів, організації та прогнозування розвитку рекреаційної діяльності та ринку рекреаційних послуг у регіоні.

Економічна оцінка рекреаційних ресурсів уявляє собою максимальний господарський результат від їх використання у певних пропорціях і варіантах, визначений у грошовому еквіваленті. У більш широкому значенні економічна оцінка природних ресурсів охоплює еколого-економічні та еколого-соціальні фактори (локального, регіонального та глобального рівнів), вплив процесів використання конкретного природного ресурсу на інші види ресурсів та форми життя, поєднані з ним спільністю зв'язків біогеоценозу, на здоров'я людини тощо [8, а 124].

Серед існуючих нині підходів до визначення економічної оцінки природних ресурсів виділяють ті, що ґрунтуються на ренті, витратному підході, альтернативній вартості, загальній економічній цінності.

Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції, за пропозицією К.Г. Гофмана [7, с. 247], розраховується за формулою:

Я = тах[ок[(2 - Б)], (1)

де а - коефіцієнт, що враховує динаміку в часі показників 2, Б, [ - коефіцієнт економічної ефективності природного ресурсу; 2 - замикаючи затрати на продукцію, що вироблена при експлуатації природного ресурсу; Б - індивідуальні затрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу. В основі витратного підходу до оцінювання рекреаційних лісів включаються три складові: середньорічні витрати лісовирощування, середньорічний розмір диференційного доходу, який виникає при використанні для відпочинку більш близьких до центрів скупчення населення лісів, і додаткові витрати на рекреаційний благоустрій території [8, с. 132].

В основі концепції альтернативної вартості є оцінка природних ресурсів, що мають занижену ринкову ціну через упущені доходи та вигоди, які можна було б отримати при використанні цього ресурсу в інших цілях. Альтернативною вартістю територій, що охороняються є вигоди, які втрачають суспільство або індивід через консервацію цих територій. Альтернативні вартості також охоплюють вигоди, які могли б бути отримані від альтернативного використання цих територій, наприклад, розвитку на них сільського господарства, інтенсивного лісового господарства тощо [8, с. 131]. Оскільки у вищевказаній концепції беруться до уваги тільки прямі ресурсні функції, оцінка природних ресурсів, яка ґрунтується на них є об'єктивною лише для нетривалого періоду.

Для тривалого періоду дієвою є концепція загальної економічної цінності природи [8, с. 135], яка системно враховує, крім прямих ресурсних функцій, такі як: екологічна (стабілізація клімату та зменшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, боротьба з повенями, очищення ґрунтових вод, збереження місць розмноження мігруючих видів, утримання поживних речовин, попередження природних катастроф тощо; естетична (збереження ритуальних чи духовних цінностей, культурної спадщини, народної творчості); соціальна (зростання добробуту місцевого населення, залученого у сферу рекреації та туризму). Величина загальної економічної цінності природи є сумою значень наступних показників: вартості прямого використання, вартості непрямого використання, відстрочена цінність, вартості успадкування, вартості існування.

В усіх зазначених підходах рекреаційна діяльність розглядається, як процес використання заповідно-рекреаційних ресурсів для оздоровлення і відпочинку населення, що пов'язує природне середовище, економіку та соціальну сферу у єдину систему оцінювання, яка включає: 1) сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу регіонального розвитку, що розглядаються у взаємодії з природою;

соціальні та природоохоронні фактори, які взаємодіють, впливаючи на результати використання ресурсів ПЗТ регіону у рекреаційних цілях;

економічну оцінку ресурсів ПЗТ, яка тісно пов'язана з якістю того чи іншого виду ресурсу, місцем його розташування відносно районів попиту, екологічними характеристиками стану середовища тощо.

Зв'язок компонентів цієї системи може бути виражений системою кількісних і якісних показників. До кількісних показників відносяться: доступність місць відпочинку й туризму, пропускна здатність об'єктів і ПЗТ, екологічних стежок, туристичних маршрутів, навантаження відпочиваючих на різні функціональні зони, кількість днів екскурсійного сезону тощо. Якісні - розраховуються, в основному, методом рейтингових оцінок, враховують привабливість об'єкту чи території, його естетичну, культурну, інформаційно-пізнавальну оцінки тощо.

Система показників для економічного оцінювання заповідно-рекреаційних ресурсів ПЗТ, яка дозволяє вирішити завдання планування та розміщення рекреаційних закладів, визначити напрями розвитку рекреаційної діяльності, перспективи охорони і використання заповідно-рекреаційних ресурсів може бути представлена наступним чином:

доступність об'єктів регульованої рекреації (екологічних стежок і туристичних маршрутів) та навантаження на них відпочиваючих;

розмір доходів і витрат приватного сектору від «сільського зеленого» туризму, що визначає рівень його розвитку;

ступінь надання рекреаційних послуг приватним сектором;

кількість рекреантів;

розмір доходів і витрат приватного сектору від «сільського зеленого» туризму в розрахунку на одного рекреанта;

якість індустрії розваг;

місце розташування об'єктів стаціонарної рекреації різного рівня комфортності для всіх прошарків населення, їх пропускна здатність за певний сезон: кількість пансіонатів та баз відпочинку (без лікування); кількість санаторіїв та профілакторіїв (з лікуванням); кількість кемпінгів для автотуристів та інших туристичних таборів; кількість готелів;

наявність природних об'єктів, що мають естетичну, культурну, інформаційно-пізнавальну та інші цінності: водні ресурси (річки, озера, морське узбережжя, водоспади); лісові ресурси (місця для збору грибів, ягід, полювання); земельні ресурси природоохоронних територій, зони для екологічного туризму, освітньо-виховної роботи; печери, геологічні утворення, гірські об' єкти та місця для скелелазіння.

Система показників, що