Складність процесу економічного оцінювання ресурсів ПЗТ полягає у тому, що на кожній одиниці ПЗТ розміщена значна кількість окремих об'єктів (земельних ділянок, нерухомості, туристичних маршрутів, екологічних стежок та інших), які можуть мати різну оціночну вартість, параметри та призначення. Ці об'єкти необхідно розмежувати, картографічно виділити та описати, обчислити розробленими алгоритмами, програмами та критеріями із видачею обґрунтованих пропозицій щодо можливих варіантів їх використання із урахуванням інвестиційних проектів.

Виконання вищезазначених видів робіт потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів із різних галузей національного господарства на значний термін, що в умовах обмежених ресурсів місцевого бюджету важко реалізувати. Вирішення цього завдання потребує спрощення та прискорення самого процесу економічної оцінки ресурсів ПЗТ на основі комп' ютерно-інформаційних технологій.

Для обґрунтування загальних тенденцій та напрямів розвитку об'єктів розміщених на ПЗТ, у тривалому періоді потрібно створення регіональної автоматизованої системи управління (РАСУ), яка являє собою комплекс інформаційного, технічного і програмного забезпечення, що на основі інформаційної моделі надає різноманітну текстово- атрибутивну та картографічну інформацію. Інструментом РАСУ є економіко-математична модель визначення оптимальних варіантів розвитку ПЗТ і об'єктів рекреації по критеріям максимального прибутку при мінімальних інвестиційних витратах [3, с. 134-145]. РАСУ забезпечить ефективне управління розвитком ПЗТ регіонів (рис. 1).

Дослідження показує, що процес управління розвитком ПЗТ регіонів складається з чотирьох взаємопов'язаних, циклічно повторювальних етапів. На першому етапі обробляються: статистичні дані певного регіону у порівнянні з іншими регіонами України; результати регіонального центру моніторингу довкілля та інших офіційних джерел моніторингу екологічної та соціально- економічної ситуації України; результати досліджень таких установ, як управління з питань туризму та курортів, управління охорони навколишнього природного середовища, управління економіки облдержадміністрацій; дані державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут землеустрою»; картографічна, геодезична інформація стосовно ПЗТ з площинними, лінійними та об'ємними параметрами.

На другому етапі проводиться аналіз та класифікація природно-ресурсних, туристичних та інноваційних ресурсів дозволить виконати законодавчо-нормативне впорядкування майнових питань і господарської діяльності, пов'язаних із використанням землі, сприяти розвитку рекреаційно- оздоровчої та туристичної інфраструктур, відновленню пам'яток історико-культурного значення. Це, у свою чергу, забезпечує розвиток прикордонної співпраці, в тому числі у сфері природоохоронної діяльності з вирішення транскордонних екологічних проблем.

На третьому етапі розробляються управлінські рішення щодо розвитку природно-заповідних територій на довгострокову перспективу, які є підставою для обґрунтування концепцій стратегічних планів розвитку територій. Моніторинг територій, ресурсів, поповнення банку даних, оновлення інформації є обов'язковою умовою на кожному з цих етапів з метою формування варіантів ефективного використання ресурсів територій та розробки ефективних рішень управління їх розвитком.

На четвертому етапі створюється геоінформаційний банк даних РАСУ (рис. 2), який передбачає реєстрацію об' єктів заповідності та кадастрову нумерацію земельних ділянок у межах ПЗТ, надає можливість обґрунтування концепцій стратегічних планів розвитку територій, підготовки аукціонів на основі накопиченої картографічної інформації. Як видно з рис. 2, в окрему підсистему РАСУ виділено природно- заповідні території, території господарської діяльності, території екологічної мережі, території та об'єкти історико-культурної спадщини тощо.

Геоінформаційні технології, в рамках яких формується інформаційна модель ПЗТ регіону, є важливим елементом РАСУ, який містить необхідні електронні документи про землі та інші територіальні ресурси. У свою чергу, така інформація слугує основою для процесів приватизації та оренди об'єктів, оподаткування, судових рішень, банківських застав, аукціонів тощо. Крім того, ці документи також є вхідними даними для еколого-економічних розрахунків з використанням ЕОМ, що формують базу даних на основі економіко-математичних методів оптимізації параметрів, прогнозування, планування тощо.

На основі геоінформаційних технологій у форматах java і html розроблено систему основних компонентів РАСУ, яка включає банк даних, програмне забезпечення та економіко- математичну модель для розрахунку заповідно- рекреаційного потенціалу Миколаївської області (дод. А, рис. А1).

Як видно з діалогової форми, заповідно- рекреаційний потенціал Миколаївської області, за розрахунками автора, за рік складає 3264480 грн.1

Інструментом у складі РАСУ є розроблена економіко-математична модель, основні підходи до якої викладено у праці [3, с. 137]. Після вирішення оптимізаційної задачі, яка полягає у виборі варіантів розвитку територіальних об'єктів розраховано заповідно-рекреаційний потенціал ПЗТ Миколаївської області. На дод. А (рис. А2, А3, А4) показано розрахунки окремо по кожній рекреаційній зоні (Р1 та Р2) та розрахунки інвестиційних витрат.

Аналогічно розраховується заповідно- рекреаційний потенціал окремих територіальних об'єктів. Зокрема, заповідно-рекреаційний потенціал об'єктів «Кінбурнської коси» за рік складає 1309680 грн.2 Це означає, що у Миколаївській області значні ресурси припадають на частку цього регіонального ландшафтного парку.Резюмуючи викладене вище, інтеґрований методичний підхід економічної оцінки ресурсів природно-заповідних територій регіону реалізовано у наступний спосіб:

Перший етап: аналіз стану ресурсів ПЗТ та постановка задачі можливості їх використання у рекреаційних цілях:

Мопт. = Міспр / Ісер. [1, с. 8], (2)

де - Мопт. - оптимальна рекреаційна місткість території; 1спр - сприятливий погодний період; 1сер - середня тривалість перебування рекреантів.

Другий етап: визначення альтернативних варіантів розвитку кожного рекреаційного об'єкта методом експертних оцінок із застосуванням запропонованої вище системи показників та визначення зв'язків між висновками різних експертів за допомогою розрахунку коефіцієнта рангової кореляції Спірмена [4, с. 246]; оцінка ступеня узгодженості