Дослідження показало, що існує щільний прямий зв'язок між витратами на душу населення та ВВП на душу населення. Чим більшою є частка витрат місцевих урядів на душу населення, тим вище ВВГ1 на душу населення. Але в даному випадку країни теж можна розподілити на 2 групи: перша - де гака залежність прослідковується більш явно; друга - з високими витратами на душу населення, де ВВП на душу має велику варіацію.

Очевидно, що така неоднозначність у залежності ВВП на душу населення від більш низьких витрат місцевих урядів та більш високих витрат може бути пояснена таким чином: при збільшенні витрат субнаціональних урядів на душу населення ефект зростання ВВП надушу населення уповільнюється. Ми припускаємо, що існує певна межа, після якої стимули до інтенсифікації діяльності, ефективність економіки починають зменшуватися (закон граничної корисності). Для кожної країни така межа визначається окремо, тому у деяких країн при досить високих витратах на душу населення ВВП має дуже низьке значення. Наприклад, Естонія та Білорусія.

У даному контексті ми хочемо зазначити, що не лише кількість витрат може впливати на добробут та економічне зростання, а й те, куди ці кошти спрямовуються і який рівень віддачі від них існує. А саме це залежить від рішень, які спроможні приймати місцеві та центральні уряди, ступінь автономії субнаціональних урядів та переважання у певного типу федералізму спрямованості на забезпеченість федеральних принципів, зазначених вище.

На третьому етапі було виявлено слабку обернено пропорційну залежність ВВП на душу населення від частки витрат місцевих урядів (рис. З додатків), отриману з рис. 1 та 2. Аналіз даних показав, що чим більшу частку витрат локальні уряди мають у складі консолідованого бюджету, тим менший ВВП на душу населення. Оскільки, як ми визначили, більша частка витрат місцевих бюджетів зафіксована в країнах, у яких превалює економічний федералізм, то можна зробити висновок, що дані бюджети є невеликими.

Дане рівняння планується проаналізувати за допомогою панельних регресій для 20 країн з перехідною економікою за 1996-2001 роки.

На даному етапі зазначені емпіричні дослідження не можуть бути проведені, оскільки необхідна база даних ще не сформована.

Висновки

Отже, проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

В країнах з перехідною економікою спостерігається тенденція до децентралізації, однією з форм якої є федералізм. Багато дослідників вважають вказане інституціо- нальне явище одним з факторів економічного зростання. З приводу цієї гіпотези було проведено декілька досліджень, проте вони стосувалися більшою мірою країн розвинутих та країн, що розвиваються.

В економічних дослідженнях присутні дві точки зору з приводу впливу федералізму на економічне зростання: 1) децентралізація у формі федералізму може стимулювати економічне зростання через вдосконалення інституційного забезпечення; 2) федералізм виявляє слабкий вплив на економічне зростання.

Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок, що чим більше місцеві уряди витрачають на розвиток інфраструктури, тим більші стимули існують для економічних агентів на активізацію діяльності.

Головні висновки емпіричного аналізу:*

Перший етап у дослідженні (взаємозв'язок між темпами зростання ВВП та часткою витрат місцевих урядів у консолідованому бюджеті) показав, що існує З групи країн, які займають певний рівень витрат місцевих урядів у консолідованому бюджеті. З'ясовано, що середній рівень витрат обирають ті країни, які мають ознаки демократичного федералізму; високий рівень витрат характерний для країн, які мають економічний федералізм. Проте велика варіація темпів росту ВВП, особливо для II та III груп, не дозволяє зробити однозначних висновків щодо існування зв'язку між економічним зростанням та витратами, характерними для певного ступеня федералізму.

Спроба визначити вплив частки витрат місцевих урядів на ВВП на одну особу мала результатом виявлення щільного зв'язку між цими двома змінними. Але із зростанням частки витрат на душу населення варіація другого показника зростає, що ми поки що пояснюємо дією закону граничної корисності.

Графічно-емпіричний аналіз залежності ВВП на душу населення від частки витрат місцевих урядів і показав слабку обернено пропорційну залежність даних показників: чим більшу частку витрат мають локальні уряди у складі консолідованого бюджету, тим меншим є ВВП на душу населення.

Отримані результати можуть служити базою для розробки і тестування структурно- динамічної моделі, яка враховує 5 факторів: індекс економічної стабільності, індекс автономії місцевих урядів, відношення витрат локальних урядів до ВВП, індекс витрат на інфраструктуру, індекс участі громадян у процесі державного управління. Залежною змінною є темпи зростання ВВП на душу населення.

Таким чином, визначення для надання рекомендацій щодо посилення федералізації в Україні вимагатиме більш глибоких соціально-економічних та політичних досліджень. Ми можемо лише зазначити, що місцеві уряди повинні мати такий ступінь автономії, щоб визначати пріоритети політики витрат на інфраструктуру, при цьому в процесі прийняття рішень повинні брати участь населення та юридичні особи, які мають захищати свої інтереси. Проте їх рентоорієнтована поведінка може викривити оптимальну структуру витрат. Врегулювання цих різнобічних інтересів і є однією з задач місцевих урядів.

Примітки

(п. 1) Федералізм - це система центрального і регіональних урядів, яка діє за федеральним принципом, під яким мається на увазі такий розподіл влади, що й центральний, і регіональні уряди в межах компетенцій є рівними і незалежними (Jaqueline S.Ismael, 1987; А. Колодій, 2001).

(п. 2) Інфраструктура служить терміном для позначення багатьох видів діяльності, що в