УДК 330.341.46:338.22

Верланов Ю.Ю., Нетудихата K.JI., Миколаївський державний гуманітарний ім. Петра Могили

Міжрегіональна динаміка в Україні: політико-економічний аспект

У статті розглянуто чинники політико-економічного сепаратизму в Україні, проаналізовано його культурно-історичні передумови. Проведений емпіричний аналіз міжрегіональної динаміки, подана оцінка впливу Росії на формування регіональних груп, розглянуті можливі сценарії міжрегіональної динаміки.

The factors of political and economical separatism in Ukraine are considered; the cultural and historical pre-conditions of it are analyzed. Interregional dynamics is empirically tested; Russia impact on regional groups formation in Ukraine is considered and possible scenario of inter regional dynamics are proposed.Процеси трансформації достатньо складні та багатоаспектні. Однією з їх особливостей є те, що деякі явища соціально-економічного характеру, які безумовно присутні у світовій історії, набувають тут специфічних якостей. Те, що раніше навіть не приймалося до уваги, у трансформаційних економіках посилюється настільки, що може проявитися як важливий чинник геополітичних змін. Незаперечно, що рушійні сили таких процесів мають враховуватися при формуванні економічної політики країни.

В Україні, на фоні тривалої кризи та певної слабкості державних інститутів, спостерігаються відцентрові тенденції регіонального економічного розвитку. Фактично це приводить до формування процесів "клубної" дивергенції. Регіони у пошуках шляхів зміцнення створюють регіональні економічні ареали, які орієнтують вектори своїх інтересів на найбільш сприятливих партнерів, у тому числі і Росію.

Росія об'єктивно залишається помітним полі- тико-економічним центром, який, виходячи насамперед із потужного ядерного потенціалу, наявних сировинно-енергетичних ресурсів і_ технологічних розробок, зберігає можливість ефективного впливу не лише на українські, євразійські, але й на глобальні геополітичні процеси. Тенденції військово- політичної інтеграції на теренах Договору про колективну безпеку, розвиток економічного та політичного співробітництва в межах Митного Союзу, євразійського Економічного Співтовариства та Союзу Росії та Білорусі можуть розглядатися як свідчення серйозності й тривалості намірів Росії щодо зміцнення своїх позицій на пострадянському просторі.

В аналітичних роботах, присвячених питанням впливу Росії на перебіг трансформаційних процесів в Україні, розглядаються різні аспекти відносин: економічні, політичні, ресурсні, науково-технічні, соціально-культурні тощо [1]. Поза увагою, однак, вони залишають політико-економічне бачення впливу Росії на процеси регіональної дивергенції України. Між тим, передумови такого впливу очевидні. З одного боку, вони обумовлені відчутними відмінностями у менталітеті, соціальних і політичних орієнтаціях населення регіональних ареалів країни, з іншого - трансформацією інститутів, що послаблює механізми взаємної інтеграції регіональних економік.

Метою даної роботи є дослідження передумов, тенденцій дезінтеграції політико-економічного простору України та оцінка факторів впливу на ці процеси. В основу дослідження покладено наступні гіпотези:

на початок посткомуністичної трансформації сформувалися соціокультурні та політико-економічні передумови сучасного розвитку територіальних дезінтеграційних процесів;

посилюються тенденції розшарування українського економічного простору, що обумовлено як особливостями трансформації, так і дією зовнішніх політичних та економічних факторів;

тиск російського фактора на дезінтеграцію політико-економічного простору є досить суттєвим і сьогодні посилюється на Сході України, у тому числі через проникнення російського капіталу, що створює передумови для зовнішнього контролю над системними перетвореннями в Україні.

Дослідження гіпотез здійснюється на основі аналізу історичних передумов політико- економічної дезінтеграції, аналізу сучасних теоретичних аспектів міжрегіональної динаміки, проведення економетричної оцінки тенденцій розвитку територіальної економічної нерівномірності та аналізу впливу російського вектора на процеси дезінтеграції.

Культурно-історичні аспекти

територіальності України

Сьогодні зустрічаються різні погляди на групування регіонів України, у тому числі і офіційний - по економічних районах. Оскільки процеси регіональної дивергенції торкаються практично усіх аспектів життєдіяльності населення, доцільно було б спиратися на класифікацію, яка б враховувала не тільки економічні показники, що обумовлюються демографічними чинниками, соціальним розвитком, рівнем індустріалізації та секторною орієнтацією. Важливо також враховувати культурно- історичні та інституційні фактори. Прикладом саме такої класифікації є результати дослідження, представлені у 1992 році Д. Арелем на щорічних зборах АААББ [2] (табл.1).

На початку Першої світової війни територію сучасної України було поділено між Росією та Австро-Угорщиною. Регіони, за винятком Західної Галичини, знаходилися під владою Росії; Східна та Південна Україна були заселені етнічними росіянами з півночі, які заснували у XIX та на початку XX століть промислові центри "Нової Росії". Рідною мовою для більшості мешканців цих регіонів являється російська. На Сході етнічні росіяни складають меншість. Разом з цим етнічні українці, що мешкають тут, є російськомовними, а чимало етнічних росіян "пасивно володіють" українською. Отже, питання етнолінгвістичної спадщини в Україні не є однозначним.

Західноукраїнська область - Галичина — в період між двома світовими війнами входила до складу Польщі. У 1939 році її було приєднано до Радянського Союзу. Переважна більшість населення Західної України складається з етнічних українців з невеликою домішкою угорців та румунів. Домінуючою мовою являється українська. Саме тут етнічний націоналізм набув досить сильного впливу. На Сході, навпаки, для внутрішньої політики став характерним демократичний націоналізм. Винятком є Республіка Крим, що деякою мірою може вважатися особливим випадком. Етнічні росіяни, переселені з Російської Федерації у 1954 році, складають більшість населення Криму. Тому Крим має найменш тривалий соціальний та культурний зв'язок із Києвом, тож саме тут сепаратистські тенденції є найвиразнішими.

Очевидно, що історичні соціокультурні чинники значною мірою впливають на сучасну політичну орієнтацію регіональних груп України [3]. Західна Україна орієнтується на Європу, розглядаючи "повернення до загальноєвропейського" дому як умову посилення незалежності України від Росії. Східна Україна, напроти, мала тривалий історичний зв'язок з Росією. Завдяки