на початок посткомуністичної трансформації сформувалися необхідні соціокультурні та політико-економічні передумови сучасного розвитку територіальних дезінтег- раційних процесів; 2) розвиваються тенденції стиснення економічного простору, що обумовлено дією зовнішніх політичних та економічних факторів; 3) посилюється тиск російського фактора на дезінтеграцію політико-економічного простору сьогодні на Сході України; 4) створюються завдяки закріпленню російського капіталу на Сході передумови впливу Росії на перебіг системних перетворень в Україні, що сприяє посиленню міжрегіональної нерівномірності.
Отримані висновки обумовлюють необхідність розглянути можливі заходи мінімізації ризиків формування тенденцій сепаратизму та дезінтеграції. В теорії існує декілька шляхів вирішення ситуації под ітико-еко ном іч ної дезі нте грації.
Перший передбачає посилення державної влади, використання адміністративних важелів, у тому числі і в економічній сфері, для "прив'язки" регіонів до центру. За цих умов центр спрямовує свої зусилля на зменшення різниці у соціально- економічному стані регіонів, або, якщо є достатня кількість ресурсів, на включення регіональних периферійних груп в загальну економічну систему країни.
Другий шлях постає у реалізації такої політики держави, яка не перешкоджає притягненню регіонів до економічних ядер поза державними кордонами. Це є шляхом відмови від неефективних зв'язків з наступною інтеграцією регіонів в "рідні" структури. Він передбачає два сценарії. В рамках першого - для регіонів створюються спеціальні умови для співпраці (вільні економічні зони, митні союзи). Реалізація такого сценарію, безсумнівно, приведе до зміцнення економічного потенціалу і буде перешкоджати відцентровим тенденціям. За цих умов, однак, існує загроза розвитку другого сценарію, за яким ситуація може розвиватися у конфліктних формах політико-економічної дезінтеграції.
Третій шлях може бути реалізовано, якщо будуть існувати умови економічної інтеграції країни в утворення, що мають диверсифіковану структуру економіки та багаті ресурси. Це має відбуватися таким чином, щоб окремі галузі такої структури включили до себе всі регіони і добудували недостатні ланцюжки в периферійних групах. Успішними прикладами такої інтеграції є програма входження до євро-атлантичного співтовариства.
Процес євроінтеграції України набуває домінуючих та конструктивних ознак. Істотне пожвавлення зовнішньоекономічних відносин України з євроатлантичним співтовариством відображає вже не стільки з'ясування мотивацій та узгодження певних позицій, уявлень, намірів, скільки взаємне прагнення перейти до їх реалізації. Це цілком відповідає загальній зовнішньоекономічній стратегії України, її прагненню підвищити ефективність зовнішньоекономічної політики.
Вітчизняна політична еліта свідомо чи несвідомо відчуває проблеми міжрегіональної динаміки. У цьому аспекті вектор Росії справедливо сприймається як чинник майбутнього уповільнення дезінтеграції. Сьогодні проникнення російського фінансово-економічного капіталу на економічний простір України закріплює дезінтеграційні тенденції. Однак його подальша експансія на Захід України цілком логічно призведе до посилення регіональних інтеграційних процесів. Тим більше, що приватні інтереси російських та українських олігархів ідентичні. Парадоксально, але це є констатацією спів- падіння приватних та загальнодержавних інтересів. За економічним злиттям буде мати місце злиття політичне з перевагою інтересів російської олігархічної влади. Отже, для створення передумов розвитку іншого сценарію, який би протистояв дезін- теграційним тенденціям, має реалізуватися політи- ко-економічна модель євроінтеграції, що має забезпечити певну політико-економічну збалансованість.
Література
Смолянюк В. Військове співробітництво України і Росії між полюсами реальності та ірреальності (геополітичний аналіз) // Людина і політика. - 2000. - № 2. - С. 45-56; Кириченко В. Українсько- російські відносини: час для дій // Віче. - 1999. - № 3. - С. 137-139; Пашков М. Земные проблемы на фоне "космической встречи" в Днепропетровске // Зеркало недели. - 2001 - № 6. - С. 4.
Are) D. Federalism and the Language Factor in Ukraine // Paper presented at the Annual Meeting of the American Association of the Advancement of Slavic Studies. - 1992. - November.
Wilson A. The Donbas Between Ukraine and Russia: The Use of History in Political Disputes // Journal of Contemporary History. - 1995. - № 30. - P. 265-285.
Dolishnii M. Regional Aspects of Ukraine's Economic Development // The Ukrainian Economy: Achievements, Problems, Challenges. - 1992.
Корогіецький І. Економічні праці: Збірник вибраних статей. - К.: Смолоскип, 1998. - 416 с.
Томенко М. Особливості паціонатьної виборчої кампанії // Політичний портрет України. - 1998. - № 21.-С. 6-17.
Антонюк О. Національно-державні інтереси України в етнополітичній сфері // Нова політика - 2000. 4. -С. 18-22.
Tenasi M. Convergence and divergence across Italian regions // The Annals of Regional Science. - 1999. - №33.-P. 491-510.
Hansen N. Addressing regional disparity and equity objectives through regional policies: a skeptical perspective // The Annals of Regional Science. - 1995. - №74.-P. 89-104.
Batty M. Entropy in Spatial Aggregation // Geographical .Analysis. - 1976.-№ 8. - P. 1-21.
Walsh J., Webber M. An information theoretic approach to measurement of spatial inequality // Environment and Planning. - 1979. -№ 10. - P. 267-286.
Методологические положения по статистике. - М.: Логос, 1996.-Вип. 1.
Україна: уроки та перспективи ринкових реформ. Форум практичних економістів / За ред.
Кушерця. - К.: Знання, 2000. - С. 157-189.
Птрусик Я. Енергозбереження у паливнодефіцит- них регіонах України (на прикладі Хмельницької області) // Регіональна економіка. - 2000. - № 2. -
142.
Еременко А. 'Тазпромовки" - 2, или некоторые любят погорячей... // Зеркало недели. - 2001. - №5.-С. 9.