заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули і інші заходи;

з) забезпечення інвалідам розумного пристосування робочого місця;

и) заохочення придбання інвалідами досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;

і) до заохочення програм професійної і кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для інвалідів. Держави-учасники створюють такі умови, щоб інваліди не містилися в рабстві або в підневільному стані і були захищені нарівні з іншими від примусової або обов'язкової праці.

3 грудня 1982 року на Генеральній Асамблеї ООН була прийнята Всесвітня програма дій стосовно інвалідів [8], розділ Е» якої регламентує відновлення працездатності інвалідів, а саме процес відновлення працездатності, зазвичай пов'язаний із наданням наступних типів послуг:

а) раннє виявлення, діагностика і втручання;

б) медичне обслуговування і лікування;

в) консультування і надання допомоги в соціальній області, в області психології та інших областях;

г) підготовка до самостійного індивідуального відходу, включаючи розвиток навиків пересування, спілкування, повсякденних життєвих навиків з особливим комплексом заходів, необхідних для осіб з дефектами органів слуху, зору і розумово відсталих;

д) забезпечення технічних засобів, засобів пересування і інших пристосувань;

е) спеціальні послуги в області освіти;

є) послуги з відновлення професійної працездатності (включаючи професійну орієнтацію), професійно- технічна підготовка, звичайне працевлаштування або із спеціальним режимом праці;

ж) подальші заходи.

Крім того ця програма регулює:

у всіх зусиллях по відновленню працездатності особливу увагу слід приділяти здібностям індивідуума, поважаючи його особу і гідність, необхідно приділяти максимальну увагу нормальному процесу розвитку і зростання дітей інвалідів;

великі можливості у відновленні працездатності є в сім'ях інвалідів і общинах, в яких вони живуть, надаючи тим самим інвалідам допомогу; слід робити всі зусилля для збереження їх сімей, для надання їм можливості жити в своїх общинах і підтримувати сім'ї і суспільні групи, що працюють у цьому напрямі;

надання послуг інвалідам повинне по можливості відбуватися в рамках існуючих соціальних, медичних, освітніх і виробничих структур суспільства, а саме всі рівні медичного відходу, початкова, середня і вища освіта, загальні програми професійно-технічної підготовки і працевлаштування та міри соціального забезпечення і соціального обслуговування;

програми відновлення працездатності повинні по можливості привертати інвалідів до планування і організації послуг, які вони і їх сім'ї вважають необхідними, в рамках всієї системи повинні бути передбачені процедури участі інвалідів в процесі розробки і визначення політики, що стосується відновлення їх працездатності;

коли окремі особи з серйозним розумовим розладом не можуть належним чином брати участь у виробленні рішень, що зачіпають їх життя, то в процесі планування і ухвалення рішень повинні брати участь члени сім' ї або юридично уповноважені представники;

слід розширити зусилля в області розвитку послуг з відновлення працездатності, по забезпеченню їх більшої доступності, тобто вони не повинні ґрунтуватися на дорогому імпортному устаткуванні, сировині і технології. Слід розширити передачу технології між країнами і орієнтувати її на практичні методи з урахуванням існуючих умов. Проте норми вищезазначеної Конвенції в

нашій державі у більшості випадків ігноруються. Тому необхідно прийняти Закон України «Про працевлаштування інвалідів з урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів» [6] громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством; Стаття 14 цього закону регламентує, що громадські організації інвалідів мають право надавати соціальні послуги, здійснювати громадський контроль за дотриманням прав інвалідів, бути представниками інтересів та захист прав інвалідів, створювати підприємства, які здійснюють комерційну і некомерційну господарську та іншу діяльність, не заборонену законодавством, а також продукція підприємств і організацій громадських організацій інвалідів включається до державного замовлення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Протягом незалежності в України було прийнято низку законів та постанов, що регулюють соціальну систему суспільства та змін до них, які на превеликий жаль не працюють [7; 8; 9; 11; 12; 13; 14; 19]

Треба відзначити той факт, що підприємствам для інвалідів українським законодавством передбачено надання ряду пільг в оподаткуванні [5; 14; 17; 18]. Проте і ця норма законодавства не завжди виконується через постійний дефіцит Державного бюджету України.

Так, наприклад, відповідно до абзацу 8 пункту 2 статті № 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року - «поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно- правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Безпосереднім