Практика діяльності кредитних установ свідчить, що у випадку кредитування під заставу складських документів найбільш доцільним є використання простого або подвійного складського свідоцтва, яке складається з 2-х частин: складського та заставного свідоцтва. Укладаючи договір застави на зерно, власник передає за індосаментним написом на користь заставоутримувача просте складське свідоцтво або заставне свідоцтво подвійного складського свідоцтва. Це свідоцтво залишається на відповідальному збереженні в банку до погашення кредиту.

У кожній з 2-х частин подвійного складського свідоцтва мають бути обов' язково та однаково визначені: найменування та місцезнаходження зернового складу та поклажодавця, найменування та кількість зерна, дата видачі свідоцтва та термін зберігання зерна, підпис уповноваженої особи та печатка складу [5].

При отриманні кредиту обидві частини подвійного складського свідоцтва повинні містити найменування та місцезнаходження особи, що надала кредит, умови кредитування із зазначенням розміру, строку, терміну погашення і т.ін.

У випадку неповернення позики кредитор, звернувшись до суду, за судовим рішенням може накласти стягнення на зерно, яке перебуває в заставі. Визначальним є те, що інтереси банку надійно захищені, адже зерновий склад не має права на передачу зерна без пред'явлення заставного свідоцтва.

Законодавчими та нормативно-правовими актами передбачено два шляхи видачі зерна:

Власник складського документа надає просте складське свідоцтво або обидві частини подвійного складського свідоцтва зерновому складу в залежності від виду складського свідоцтва.

При відсутності заставного свідоцтва власник складського свідоцтва повинен пред' явити також документ, що підтверджує сплату боргу за заставним свідоцтвом та написати письмову заяву із зазначенням причини відсутності заставного свідоцтва [6].

Передаючи зерно особі, що пред' явила складське свідоцтво, але не мала заставного та не надала документ, який би підтверджував про сплату такого боргу, товарний склад відповідає перед власником заставного свідоцтва у розмірі, що покриває суму зобов' язання та відсотки за ним.

У відповідності до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року, починаючи з 1 січня 2005 року, надання послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки з видачею складських документів, які б можна було в подальшому використати як заставу, мають здійснювати лише сертифіковані зернові склади. Таким чином, бажаючи отримати банківський кредит під заставу складського документа власнику зерна необхідно звернутися до сертифікованого зернового складу. Станом на 12 травня 2005 р. в Миколаївській області налічується 23 сертифікованих склади, серед яких можна відзначити найбільші: ВАТ "Людми- лівський елеватор", ВАТ "Явкінський елеватор", ВАТ "Колосівський елеватор", ДП ДАК "Хліб України" Врадіївський елеватор, ТОВ СП "Нібулон" та інші.

Процедуру обігу складських свідоцтв (в тому числі і як предмета застави) закріплено низкою законодавчих та нормативно-правових актів. В першу чергу, необхідно відмітити Цивільний (ст. 958-966) та господарський (ст. 294) Кодекси України, що містять загальні поняття, порядок обігу складських свідоцтв та правове регулювання відносин, що виникають при цьому. Як вже зазначалося раніше, ряд питань було врегульовано Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні", частина питань знайшла своє відображення в Законі України "Про сертифіко- вані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 року № 2286- IV. Законом "Про заставу" передбачено можливість використання складських свідоцтв як заставу.

Окремі питання, що стосувалися порядку обігу складських документів на зерно, банківського кредитування, сертифікації зернових складів, знайшли своє відображення в Постанові Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2003 року № 164 "Про здійснення заставних операцій з зерном", Постанові Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", Наказі Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198 "Про затвердження положення про обіг складських документів на зерно" та ін.

В той же час деякі питання залишилися неви- рішеними. Є нагальною потреба у вдосконален

Література

Іжик П. Кредит, що проростає // День. - 2005. - № 37.

Інтернет-сайт банку "Аваль: www.aval.ua/eng/press/ digest/?id=18127

Перевозняк А. Банкіри опановують нову схему кредитування // Галицькі контракти. - 2002. - № 34.

ні та прийнятті змін до законів України "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про страхування", які б передбачали створення необхідного Гарантійного фонду для виконання зобов'язань за складськими документами на випадок невиконання зобов' язань зерновими складами, страхове супроводження складських свідоцтв, введених в обіг. Крім того, є важливим запровадження механізму автоматичної заміни вигодо- набувача в процесі переходу складського свідоцтва із рук в руки.

Практичний досвід з кредитування сільгоспвиробників під заставу складських свідоцтв показав, що одним з додаткових шляхів, який можна рекомендувати для мінімізації ризиків банків, є укладання тристороннього договору, сторонами в якому виступають Кредитор, Позичальник та Зерновий склад. В даному випадку зерновий склад підписує договір, де чітко прописано умови кредитування та заставного забезпечення.

Важливим питанням залишається поширення інформації стосовно переваг використання на практиці складських свідоцтв та доведення її до сільгоспвиробників. В цьому мають бути зацікавлені всі сторони цього процесу: банківські установи (які отримують впевненість в тому, що кредит надано