УДК 336.72

СМІРНОВ О.Ю.

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв

ЗАОЩАДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТЕОРІЙ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

У статті висвітлено особливості процесів формування заощадження в контексті сучасних теорій економічного зростання. На підставі аналізу факторів заощадження визначено особливості поведінки домогосподарств щодо розподілу доходів між споживанням та заощадженням. Збільшення темпів доходів населення не викликає збільшення норми заощадження. Зазначене означає наявність резерву між фактичною та "бажаною" нормами заощадження для створення інвестиційної бази сприяння економічному зростанню.

Peculiarities of savings processes in modern economic theories of the growth are highlighted in the article. Particular features of household behavior with regard to allocation of consumption and savings are determined on the base of an analysis of savings factors. An increase in rates of households' income doesn't induce an increase in savings rates. This means an availability of the reserve between an actual and desired savings rate for investment to contribute to the growth.ВИРІШЕННЯ КОМПЛЕКСУ стратегічних і тактичних завдань процесу ринкового реформування української економіки вимагає глибокого теоретичного дослідження існуючих макро- та мікроекономічних проблем. У першу чергу це стосується дослідження проблеми економічного зростання в контексті нестачі капіталу як типової риси трансформаційної економіки в умовах обмеженості заощаджень та відсутності інтересу до капіталовкладень. Перехід до ринкових форм господарювання відкриває принципово нові, поки що недостатньо досліджені аспекти заощадження домогосподарств. Трансформаційні процеси надають проблемі заощадження ще й політичного забарвлення. Так, доцільність і глибина перерозподілу доходів населення гостро дискутуються на політичному рівні. Усе це підвищує інтерес науковців до всебічного дослідження особливостей споживання домогосподарств у період ринкової трансформації.

Теоретичні дослідження сутності процесів заощадження та економічного зростання мають довготривалу ретроспективу в розвитку світової економічної думки.

Взаємозв'язок заощаджень та економічного зростання займає центральне місце в моделях зростання Солоу, Кесса, Купманса та Рамсея та моделях Харрода, Домара, Френкеля та Ромера. Накопичення капіталу за цими моделями виступає джерелом зростання, адже підвищені норми заощадження прискорюють інвестиційні процеси в економіці, отже, підвищують темпи економічного зростання.

Для глибшого розуміння поведінки домогосподарств у сфері заощадження було розвинуто низку моделей, побудовою яких займалися видатні економісти ХХ ст. - І.Фішер, Дж. Дюзенбері, Ф.Модільяні, М.Фрідман, Холл та інші. Нині дослідження заощадження домогосподарств здійснюється із широким застосуванням математичного апарату і займає вагоме місце у працях О.Атаназіо, М.Браунінга, А.Дітона, Дж.Кемп-бела, К.Керола, Т.Крослі, А.Лусарді, Д.Макфадена, Г.Манківа, Дж.Скінера, М.Флевін та інших.

Однак, на наш погляд, рівень теоретичної розробки проблеми стимулювання економічного зростання через заощадження на даному етапі все ще не в повній мірі відповідає вимогам практики. Реалії розвитку національної економіки вимагають подальшого поглиблення аналізу проблем заощадження, інвестування та зростання. На сьогодні відсутні теоретичні дослідження, які б узагальнювали вітчизняний та зарубіжний досвід формування капіталу з метою виявлення спільних закономірностей та прогнозували б їх розвиток в умовах національної економіки. Зауважимо також, що цілий ряд питань, пов'язаних з реалізацією інвестиційних можливостей економіки України, носить дискусійний характер. Це стосується, зокрема, оцінки внутрішнього потенціалу національних заощаджень, обґрунтування особливостей поведінки домогосподарств у сфері заощадження, з'ясування можливостей фінансових ринків щодо інвестиційної трансформації ресурсів, визначення пріоритетів структурно-промислової стратегії, а також функцій держави в регулюванні процесів нагромадження капіталу.

Мета дослідження полягає в тому, щоб узагальнити та систематизувати існуючі концепції в економічній теорії, які стосуються понять заощаджень та економічного зростання, та виявити резерви прискорення економічного зростання. Досягнення поставленої в дослідженні мети сприятиме подальшому теоретичному обґрунтуванню гіпотези, що відсутність зваженої політики управління заощадженнями негативно впливає на економічне зростання.

Серед представників сучасних теорій економічного зростання немає однозначної відповіді на питання щодо взаємозв'язку заощаджень та економічного зростання. Більшість праць зводиться до дискусії, яка з двох змінних (норма заощадження та темпи економічного зростання) є залежною; наскільки сильним є вплив потоку та запасу заощадження на економічне зростання в умовах закритої та відкритої економіки тощо; які фактори або яка комбінація факторів визначають економічне зростання.

Традиційний аналіз заощаджень та економічного зростання передбачає розгляд двох ефектів впливу заощаджень на збільшення національного доходу: 1) довгостроковий вплив збільшення заощаджень на економічне зростання; 2) вплив збільшення національних заощаджень на інвестиції.

Уся сукупність моделей економічного зростання може бути згрупована за такими традиціями: кейнсіанські моделі; неокласичні моделі екзогенного зростання; неокласичні моделі ендогенного зростання; посткейнсіанські моделі ендогенного зростання.

В основі кейнсіанських моделей Домара та Харрода лежить гіпотеза про те, що інвестиції не є лише елементом сукупного попиту. Вони є не тільки частиною витрат на товари та послуги, але й сприяють збільшенню здатності економіки виробляти ці товари та послуги. Таким чином, інвестиції призводять до збільшення як сукупного попиту, так і сукупної пропозиції. Для забезпечення рівноваги в економіці, за Домаром, темпи зростання інвестицій та національного доходу мають збігатися [11].

Економічне зростання за кейнсіанськими моделями визначається граничною продуктивністю капіталу, граничною схильністю до заощадження, інвестиціями та ступенем взаємозамінності між працею та капіталом. Оскільки ступінь взаємозамінності між працею та капіталом є нульовим, а інші змінні задані екзогенно, то така економіка не здатна забезпечити стійкого рівноважного зростання. Таким чином, недоліком кейнсіанських моделей є заданий апріорно рівень макрозмінних, які не залежать від поведінки економічних агентів в області заощаджень, інвестицій тощо.

Неокласичні моделі екзогенного