УДК 330.341.1

БЕГЛИЦЯ В.П., Міністерство освіти і науки України, м. Київ, Україна

Беглиця Володимир Петрович - к.е.н., Міністерство освіти і науки України

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Досліджено роль держави в інноваційному процесі розвитку економіки країни. Обґрунтовано необхідність посилення ролі держави в процесі інноваційного розвитку, впровадження економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності. Розглянуто основні проблеми інноваційного розвитку та запропоновано шляхи їхрозв 'язання.

The role of the state in innovative development of a national economy is investigated. Necessity of amplification of a role of the state is proved during innovative development, introduction of the economic mechanism of stimulation of innovative activity. The basic problems of innovative development are considered and ways of their decision are offered.Вступ. Перехід української економіки до інноваційної моделі розвитку має ціллю забезпечити піднесення конкурентоспроможності через активізацію інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. Інноваційна модель економічного розвитку має стати тим фундаментом, який визначає економічну могутність держави і регіонів.

Дослідження регіональних інвестиційних процесів як складової економічного зростання зумовлене тим, що подальший економічний розвиток країни можливий лише на засадах інноваційності. Це передбачає врахування новітніх досягнень науково-технічного прогресу, підвищення наукового та технологічного рівня країни.

Інноваційна діяльність та її особливості у світовій практиці давно досліджується українськими та закордонними вченими. Вивченню теоретичних і прикладних аспектів інноваційного розвитку присвячено наукові праці таких відомих вчених як Г. Андрощука, С. Володіна, С. Дорогунцова, М. Кісіля, С. Онишко, П. Саблука, Н. Стукало, Н.Федотова та ін.

Разом з тим інноваційна діяльність ще не здатна і не спроможна ефективно забезпечити духовний і матеріальний добробут, єдність і цілісність економічного сектора. Вищезгадане та інші процеси і визначають мету цієї статті, яка полягає у поглибленні теоретико-методологічних засад інноваційного розвитку та розробці практичних рекомендацій щодо сприятливого інвестиційного клімату інноваційної діяльності

Результати дослідження. Інноваційною діяльністю в Україні, виходячи із вимог ринку, займаються як підприємства інноваційної сфери, так і всі інші підприємства, що впроваджують нову техніку, технології, вирішують проблеми комплексної механізації та автоматизації, займаються іншими організаційно- управлінськими та інфраструктурними нововведеннями, оскільки інновації - категорія не тільки науково-технічної, але і підприємницької діяльності.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності, що визначаються відповідно до Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року № 433-ІУ., в узагальненому вигляді включають: формування ринку нових продуктів та високих технологій, які забезпечують зростання обсягів виробництва продукції та зниження витрат, організацію інтегрованого виробництва, що спроможне конкурувати з високо інтелектуально оснащеними транснаціональними компаніями, створення і впровадження у виробництво нових видів продукції, формування високого рівня людського капіталу, що зумовлено дією Закону збереження суспільства та пробуджує резерви особистості, формує більш високий рівень продуктивної діяльності людини, формування інтелектуального потенціалу, як сукупності високоосвічених професійних кадрів у всіх сферах виробництва, які спроможні розробляти інновації, зберігаючи науковий потенціал, та реалізовувати інноваційний продукт безпосередньо на виробництві.

Активізація інвестиційної діяльності, зростання чистих капітальних вкладень в економіку регіонів є одним з головних інструментів успішного економічного розвитку держави. Проте головними перешкодами на шляху розгортання інноваційних процесів у регіонах є: обмеженість централізованого фінансування, брак власних коштів підприємств, відсутність розгорнутої інфраструктури інноваційного ринку, високі кредитні ставки, кризовий стан у науці, відсутність чітко визначених та законодавчо закріплених державних пріоритетів у інноваційній політиці. За інноваційною активністю виробничої галузі Україна ще не досягла навіть рівня 1994 року. Питома вага інноваційної продукції, виробленої у 2004 році, склала 11,2 млрд. грн. або 5,1% загального обсягу промислової продукції [9, с. 34].

Тому з метою формування ефективної інноваційної моделі необхідно вирішити низку таких основних проблем:

Прискорити структурну перебудову економіки регіонів за рахунок активної політики залучення іноземних та внутрішніх інвестицій.

Здійснити активну інвестиційно-інноваційну ідентифікованість регіонів на основі оцінки інноваційного потенціалу.

Відтворити традиційні виробничі зв'язки та сформувати нову мережу міжрегіональних кооперацій.

Активізувати внутрішню та зовнішню політику сприяння національним виробникам.

Матеріально-технологічно модернізувати виробничу базу.

Розвинути інноваційну стратегію (технопарки, митні пільги, державна підтримка, стимулювання пріоритетних напрямків науково- технічної діяльності).

Визначити продуктивною силою науково- технічну інфраструктуру (науково-технічні розробки, інвестиційні проекти, страхування інвестиційних ризиків, венчурне інвестування, реінвестиція зекономлених грошей тощо.)

Досвід зарубіжних країн переконливо засвідчує, що інновації мають стратегічне значення для подальшого розвитку економіки. Сьогодні економісти та політики всього світу стали пов' язувати економічний розвиток із інноваційним, що зумовило активізацію інноваційних досліджень [7, с. 41].

Характер трансформаційних перебудов та формування постіндустріального суспільства визначається економічним потенціалом держави, який складає основу її подальшого інноваційного розвитку. Висновки дослідження експертів- аналітиків Фонду Карнегі в 2004 році звертають увагу на той факт, що за економічним і науковим потенціалом Україна входить до першої п'ятірки країн Європи, а за ефективністю використання - замикає першу сотню країн світу [3, с. 2].

Вибір Україною випереджальної інноваційної моделі подальшого розвитку - об'єктивний закономірний процес, зумовлений ендогенними та екзогенними чинниками. Посилення інноваційного розвитку, як бази (основи) економічного зростання, потребує відповідних коштів.

Тому не випадково серед складових системи забезпечення інноваційного розвитку найголовнішим постає питання фінансового забезпечення. Особливої актуальності воно набуває в умовах трансформації економічної системи, коли головним джерелом покриття витрат був і залишається бюджет. Тому проблема збалансування, ефективності та результативності бюджетних ресурсів завжди залишається актуальною.

Якщо проаналізувати структуру видатків бюджету за період 2000-2005 років, то питома вага