В контексті інноваційного розвитку потрібно розглядати інновації як системний процес, розвивати нові сектори економіки, підсилювати соціальну політику держави, вилучати традиційні економічні структури.

Потрібно забезпечити пріоритетне фінансування освітніх програм, фундаментальних та прикладних досліджень в нових секторах економіки за рахунок коштів державного бюджету, формувати інноваційні програми відповідно до національних інноваційних пріоритетів програмно-цільового методу планування, забезпечити фінансування науково-технічних цільових програм, які відповідають національним інтересам.

З метою стимулювання інвестиційної діяльності слід підсилити соціальну спрямованість бюджетних видатків, забезпечити компенсаційні заходи при структурних змінах в економіці. Так, касові видатки соціального спрямування по державному бюджету за 2006 рік дорівнювали 47327,4 млн. грн., що перевищує на 13080,7 млн. грн., або на 38,2% річний показник 2005 року. За умов переходу на ринкові умови господарювання бюджет сприяв відновленню економічного розвитку країни шляхом збільшення капітальних видатків на підтримку сільського господарства та розвиток інфраструктури країни, в першу чергу, дорожнього господарства. З цього приводу варто додати, що у 2006 році капітальні видатки державного бюджету зросли на 41,1% порівняно з минулим роком, видатки на підтримку сільського господарства - в 1,4 рази, дорожнього господарства - майже вдвічі [10].

Потрібно відзначити, що для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій. Значні бюджетні кошти щороку повинні спрямовуватись на фінансування соціально-культурних заходів, які дозволять державі розвивати систему освіти, культури, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення. В 2006 році субвенцій соціального спрямування перераховано в обсязі 7978,9 млн. грн., що на 1594 млн. грн. або на 25% більше, ніж у 2005 році. Вищезазначені субвенції соціального спрямування були перераховані в повному обсязі до фактичних зобов'язань місцевих бюджетів.

Стовідсотково профінансовані субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів, виконання заходів із запобігання техногенним катастрофам та інвестиційні проекти - 1003 млн. грн., будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів - 450 млн. грн. [5].

Інноваційний розвиток стане успішним лише за умови формування та реалізації державної стратегії, менеджменту та політики, а індикатором інноваційного розвитку вважається рівень фінансування науково-технічної сфери.

У цих умовах концептуальною основою державної політики з фінансового забезпечення інноваційного розвитку має стати створення спеціалізованих державних фінансових інститутів і їх взаємодія з банківськими установами та новоствореними небанківськими фінансовими інститутами. Така державна політика повинна бути направлена на активізацію інноваційної діяльності. Велике значення при цьому має зародження інституту інтелектуальної власності, формування ринку науково-технічної продукції. Тому формувати інноваційну систему потрібно за умови ефективного втручання держави, докорінно змінити ставлення до науки як першочергової умови цілеспрямованої і послідовної роботи з розвитку національної інноваційної системи, концентрувати фінансовий і інтелектуальний капітал на пріоритетних напрямах науково- технічного прогресу, використовувати наукові розробки в першу чергу вітчизняних науковців.

Одним з головних напрямів національної інноваційної політики є здійснення органами державної влади всіх рівнів комплексу дій, спрямованих на створення сприятливого для розвитку інноваційного підприємництва середовища та його підтримку. Адже, як свідчить зарубіжний досвід, побудова інноваційного суспільства можлива лише за умов активної державної підтримки, створення довгострокових мотивацій науково-технічної творчості, стимулювання розвитку фундаментальної та корпоративної науки [3, с. 77]. Така підтримка передбачає:

розвиток фундаментальної і прикладної науки, підготовку наукових кадрів,

сприяння розвитку малого інноваційного підприємництва,

створення державних програм з підвищення інноваційної активності у сфері виробничої діяльності,

формування державних замовлень на науково-дослідні роботи для сприяння росту попиту на інноваційні ідеї та нововведення, що забезпечить впровадження інновацій в економіку,

створення технологічної й інноваційної структури для науки та інноваційного підприємництва, сприяння розповсюдженню організаційно-економічних структур, найефективніших з точки зору впровадження інновацій.

Державна інноваційна політика повинна бути спрямована на першочергову підтримку інноваційних проектів за тими напрямками, за якими Україна лідирує. Треба здійснити оцінку технологічного рівня виробництва, винаходів, щоб зосередити увагу на переломних проривних технологіях, здатних вивести цей економічний напрямок на лідируючі світові позиції.

Заходи з державної підтримки повинні поєднуватися зі здійсненням антимонопольних заходів, чиненням інноваційного тиску на господарські суб'єкти шляхом застосування санкцій на випуск застарілої продукції та використання неефективних ресурсо- й енегромістких, а також екологічно небезпечних технологій.

Потужним важелем державного впливу на прискорення інноваційного розвитку високотехнологічних галузей має стати діяльність інноваційних фондів, створених за рахунок прямих бюджетних інвестицій, галузевих та регіональних фондів (компаній).

У більшості випадків держава сама повинна проявляти найбільшу турботу щодо поліпшення інноваційного клімату в країні, формуючи цілісну систему стимулювання розвитку інноваційного підприємництва.

Створення сучасної економіки, що відповідає загально-цивілізаційним вимогам, потребує формування дієздатної системи державної підтримки інноваційного підприємництва, механізму ефективного регулювання, фінансування та стимулювання пріоритетних напрямків його розвитку.

Виключно на підтримку базисних нововведень має бути орієнтована бюджетна політика держави. Пряму бюджетну підтримку інновацій треба поєднувати з наданням економічних пільг підприємствам, що впроваджують у виробництво принципово нову техніку, важливо задіяти механізми підтримки венчурного бізнесу, запровадити окреме державне замовлення на наукові дослідження та інноваційну продукцію, а конкретних виконавців визначати через систему конкурсів та тендерів. Потребує вдосконалення економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності на основі пільгового оподаткування, кредитування, надання суб'єктам інноваційного підприємництва субсидій та дотацій тощо, що включає стимули та