Більш детально економічний механізм стимулювання інноваційної діяльності представлено на рисунку.

Обґрунтовуючи вищезазначені складові економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності, очевидним є те, головними завданнями державної інноваційної політики має стати безпосередня участь держави в інвестуванні і формуванні сприятливого середовища для зростання інноваційної активності, надання підтримки "життєзабезпечувальним" виробництвам, об'єктам інфраструктури і соціальної сфери, заохочення приватних інвестицій у пріоритетні сфери розвитку виробництва. Однак держава фінансує, як правило, 1/5 (іноді й більше) витрат [2, с. 169] на реалізацію тільки високоефективних інноваційних проектів, що відповідають двом вимогам - вини мають окупитися протягом двох років і приносити максимум прибутку.

Поряд з цим для забезпечення життєздатності економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності необхідно ширше використовувати державні гарантії і державне страхування інновацій, що забезпечить виробникам інновацій ефективність вкладення капіталу і зниження ризиків.

Нині макроекономічна ситуація не сприяє активній інвестиційній діяльності. Це зумовлено слабкою конкурентоздатністю вітчизняних підприємств. Інфляція витрат, деформуючи структуру цін, підвищуючи ресурсну складову, викликає зростання цін. Негативно позначаються на впровадженні інновацій масові неплатежі, що порушують нормальний відтворювальний цикл [1, с. 45]. Тому активізація інноваційної діяльності не можлива без перегляду податкової системи в бік її спрощення і зниження тиску.

Що стосується ролі банківської системи для активізації інноваційної діяльності, то вже нині сформувалися передумови для залучення в цей процес фінансового сектора економіки. По- перше, кредитування ефективних інноваційних проектів під заставу акцій позичальників істотно полегшить зрощування банківського і промислового капіталу. Виходячи з кризового становища, підприємства потягнуться в банки за довгостроковими позиками для впровадження інновацій. По-друге, комерційні банки будуть зацікавлені в діяльності підприємств, які розпоряджатимуться залишками на рахунках і матимуть доступ до бюджетних коштів, пільг при оподаткуванні. Завдяки цьому банки істотно зміцнять свої ресурси, мобілізуючи додаткові кошти для інновацій в реальний сектор економіки.

Крім того, заохочувальними заходами щодо впровадження в дію економічного механізму стимулювання інноваційного розвитку, необхідно розробити профілактичні заходи за нецільове використання кредитів для інновацій. Потрібно заборонити учасникам інноваційного процесу використовувати кредитні кошти для будь-яких інших цілей, крім забезпечення інноваційного розвитку. В іншому випадку до них треба застосовувати такі санкції як: підвищення процентної ставки за кредит, скорочення терміну погашення кредиту, штрафи та пені за нецільове використання коштів. Це дозволить мати реальні кошти для проведення активної інноваційної політики.

Одним з факторів якісних структурних зрушень в економіці є активізація ринку фінансових інновацій [8, с. 34]. Високий рівень конкуренції між окремими фінансовими ринками та їхніми операторами, ймовірність виникнення глобальних фінансових криз сприяють розвитку нових фінансових інструментів, їхньому постійному вдосконаленню. Відбувається процес сек' юритизації фінансової діяльності. Глобальний інвестор демонструє перехід від прямих до портфельних інвестицій. Портфельні інвестиції дають змогу інвестору брати участь в управлінні компанією, вони сфокусовані на придбанні цінних паперів на фондовій біржі та посилюють глобальну спекуляцію інвестиціями. Тому з метою збереження стабільності на національних фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні та приплив іноземного капіталу.

Висновки. З вищесказаного випливає, що активізація регіональних інноваційних процесів в Україні є пріоритетом у внутрішній політиці з метою створення ефективного механізму економічного зростання, пожвавлення ділової та інвестиційної активності. Аналізуючи довгострокові перспективи економічного зростання держави, актуалізується питання задіяння науково-технічного потенціалу й інноваційного розвитку економіки. Нова економічна система, що створена в Україні, динамічно розвивається і її індустріальний характер системного розвитку має надалі послідовно перерости в інноваційний.

Для досягнення інноваційного розвитку економіки потрібна взаємозалежна, керована державою система, яка здатна зробити інновації вигідними, зручними і мінімально ризикованими для довгострокового вкладення капіталу. Створення такої системи вимагає впровадження економічного механізму стимулювання інноваційної діяльності з врахуванням взаємних інтересів учасників інноваційного проекту, суміщення кількох сфер економіки (фондового ринку, системи бухгалтерського обліку й оподаткування, ринку нерухомості та лізингу, регулювання гарантій, компенсацій тощо). Тільки так можна забезпечити науково обгрунтовані умови для досягнення інноваційного розвитку держави.

Стратегія інноваційного розвитку регіону випливає із загальної стратегії розвитку економіки народного господарства в цілому, одночасно вони взаємно впливають і доповнюють одна одну. Тому стратегія інноваційного розвитку держави повинна формуватися, виходячи з наступних позицій: забезпечення необхідних умов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок у всіх ланках народногосподарського комплексу держави, удосконалення виробництва і структурно-технологічної перебудови, збереження і розвиток стратегічного науково-ЛІТЕРАТУРА

Денисенко М.П., Денисенко О.М. Банківська система, промислово-фінансові групи та фондовий ринок як фактори активізації інвестиційної діяльності. - К.: Наук. світ, 2001. - 56 с.

Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Алерта, 2003. - 338с.

Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку // Фінанси України. - 2004. - №10. - С. 72-81.

Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь Центру Разумкова. - Національна безпека і оборона. - 2004. - №7(55). - С. 2-23.

Інформація Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України у 2006 році (за оперативною інформацією). - Київ, 2007.

Корень Н. В. Задачі бюджетної політики в контексті становлення інноваційної моделі економіки // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави". Т. 2. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 16-18.

Макаренко І.П. Проблеми інноваційної політики в умовах реформування економіки // Економіст. - 2004. - №4. - С. 40-42.

Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України //