кадрової політики, перманентні зміни у вищих ешелонах влади. Даються взнаки слабкість середньої ланки управління, недостатній менеджмент не лише на державних підприємствах, а й у багатьох підприємницьких структурах. В результаті утворилася глибока суперечність між новими відносинами, що формуються, і діючою адміністративною системою управління. Ця суперечність, яка притаманна практично всім постсоціалістичним країнам, виступає чи не найсерйознішим гальмом соціально-економічного прогресу. По суті, йдеться про те, що на нинішньому етапі розвитку проведення глибоко структуро- ваної, адекватної новим реаліям економічних та політичних відносин адміністративної реформи перетворюється в основний пріоритет державної політики.
Висновок є очевидним: Україні потрібно ще здійснити досить глибокі системні перетворення у різних сферах економічного, соціального та політичного життя з тим, щоб міцніше утвердитися на терені сучасного цивілізованого розвитку. Маємо все зробити для того, щоб цей етап пройти якомога енергійніше, щоб він був максимально стислим.
Але слід і тут бути об' єктивними. Перетворення, про які йдеться, у тому числі й у свідомості людей, морально-психологічній сфері, потребують значно тривалішого часу, ніж уявлялося раніше. На це потрібно спрямувати людські очікування. Помилкою реформаторських сил було те, що суспільство орієнтувалося на швидке й відносно безболісне досягнення кінцевого результату перетворень. Розчарування людей, яке нині слід долати копіткою роботою, ґрунтується і на цьому.
Таким чином, вочевидь постає необхідність рішучого поглиблення курсу реформ. Тепер створено об'єктивні передумови головного - посилення соціальної спрямованості реформ, надання їм більшого конструктивізму, комплексності та суспільної привабливості. Конче важливо зберегти і наступність реформ.
Слід взяти до уваги й те, що наявний інструментарій економічної політики, який сформовано в попередній період, у своїй основі не сприяє забезпеченню якісних перетворень - інноваційного розвитку, оновлення структури виробництва, подолання глибокої диференціації доходів та ін. В межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки просто неможлива. Потрібні суттєві зміни в механізмах трансформаційних процесів, їх системне оновлення - тобто осмислений перехід до інституційної моделі ринкових перетворень, поєднаних з елементами ефективного державного регулювання.
Література
Геєць В.М. Економічні реформи в Україні: моделі, реалії та уроки // Банківська справа. - 1996. - № 4. - С. 26-34.
Лукінов 1.1. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя). - К., 1997.
Павловський М. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). - К.: Техніка, 2001.
Сучасні проблеми економічного розвитку України. Матеріали „круглого столу". Київ, 7 липня 1999 р. / За ред. С.І. Пирожкова, Б.В. Губського, А.І. Сухорукова. - К., 1999.
Холод Б.И. Социально-экономическая система как пространство управленческого саморазвития. - Донецк, 1997.
Киевский телеграф. - 2002. - 21-27 октября.
День. - 2003. - 4 березня.
Єщенко П.С., Кваснюк Б.Є., Бірюков О.А. Нова модель держави. - Слов'янськ, 2002. - С. 13-14.
Гальчинський А. Час виправляти помилки // Віче. - 2000. - № 7. - С. 79.