Найбільш дискусійним залишається питання питомої ваги наданих пільг у загальній кількості надходжень (табл. 5), особливо щодо сплати ПДВ. 2005 року пільги, що надавалися за цим податком, у 10 разів перевищили надходження ПДВ до бюджету. З роками можемо спостерігати динаміку зменшення цього показника, але 2008 року надані преференції все ще перевищували фактичні надходження в 3 рази, що є неприпустимо великим значенням для нормально діючого пільгового режиму. Пільги по сплаті податку на прибуток 2007 року майже дорівнювали надходженням цього податку до бюджету.

2008 року, порівняно з 2004-м, питома вага наданих пільг у загальній сумі надходжень до бюджету зменшилася на 16%, але її стрімке підвищення до 200% 2006 року свідчить про нездоровий преференційний режим, що діяв в Україні в цілому і в Херсонській області зокрема, адже обсяг пільги перевищив обсяг надходжень у 2 рази.

Щодо середньої вартості пільг (рис. 1), то вона має тенденцію до зменшення, і це стосується майже всіх податків; винятком є податок на додану вартість. Найдорожчими є пільги, що надаються платникам акцизного збору. 2005 року їх середня вартість перевищила 1 млн. грн

Складна ситуація, щодо застосування пільгового режиму, викликає потребу запровадження нагальних заходів щодо реформування податкової системи та, зокрема, механізму надання пільг. Одним із таких заходів стала «Стратегія реформування податкової системи», яка нещодавно була затверджена урядом. Вона спрямована на виведення України з фінансово-економічної кризи та її поступальний розвиток. Основною метою цієї Стратегії є проведення в період до 2018 року податкової реформи, що дозволила б Україні вийти на новий рівень розвитку та стати конкурентоспроможною країною на теренах Європейського Союзу. Проте зазначений документ містить суттєві недоліки, що, на нашу думку, можуть загальмувати цей процес.

Згідно зі Стратегію, одним із шляхів проведення податкової реформи буде скорочення податкових пільг юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки [4].

У той же час планується ліквідація пільгових категорій платників єдиного податку, що, на наш погляд, лише сприятиме подальшій тенденції тінізації заробітної плати серед населення [5].

На цьому етапі надання пільг має досить хаотичний та необґрунтований характер. Але поряд із нераціональними пільгами, існують і необхідні податкові преференції на зразок тих, що діють у багатьох країнах світу. Це, насамперед, податкові канікули, податковий інвестиційний режим, спрощена система оподаткування для малого бізнесу та спеціальний режим оподаткування у вигляді фіксованого податку.

Для підвищення сплачуваності податків слід провести низку регуляторних заходів:

- змістити акцент щодо відповідальності за податкові порушення з підприємств на конкретних посадових осіб, які відповідальні за фінансовий стан підприємств;

- упроваджувати практику здійснення великих покупок лише за безготівковим розрахунком з використанням пластикових карток;

- створити групу швидкого реагування на прогалини в податковому законодавстві. Крім того, слід налагоджувати партнерські відносини з платниками податків, до

яких підходити диференційовано, ураховуючи функціональні можливості, платоспроможність, самодисципліну. Один із дійових напрямів співробітництва - відстрочка податкових платежів для підприємств, що добросовісно виконують вимоги законів і свої зобов'язання з метою підвищення платоспроможності та запобігання фінансовому краху, надання їм можливості використати власні обігові кошти на потреби виробництва. Порівняно з загальним зниженням податкових ставок або скасуванням податків така селективна податкова політика має перевагу.

Платники, які претендують перейти на пільговий податковий режим, на законних підставах повинні виконати низку умов:

- провести реструктуризацію боргів;

- закрити безперспективні виробництва;

- вилучити невиправдані витрати;

- перейти в бухгалтерському обліку на облік реалізованої продукції в міру її відвантаження.

Виконання цих умов дозволить легалізувати тіньові фінансові потоки і перекрити «бюджетні доходи, що випадають» [6].

Питання вдосконалення преференційних режимів в Україні є одним із першочергових, оскільки дозволить налагодити надходження податкових платежів до бюджетів усіх рівнів. Податковим пільгам слід повернути їх основну стимулювальну функцію, а податковій системі України - принцип справедливості та рівномірного

розподілу податкового навантаження.

Так, доцільно було б розширити податкову базу шляхом зменшення кількості пільговиків, адже вони складають за деякими податковими платежами (податок на прибуток, плата за землю) у Херсонській області більш ніж 20%, а за акцизним збором питома вага пільговиків у загальному обсязі платників сягає майже 70%. Податкові надходження у зв'язку з цим зменшилися за результатами 2008 року в 2 рази, адже загальна сума наданих пільг за цей період становила більш ніж півмільйона гривень, при цьому перевищуючи надходження до бюджету на 0,67%.

Також при реформуванні системи надання пільг слід звернути увагу на преференційне заохочення інноваційної діяльності, оскільки інтенсивні шляхи розвитку економіки - єдиний можливий шлях виведення України із кризи. Так, для стимулювання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт слід передбачити зниження бази оподаткування з податку на прибуток на повний обсяг останніх.

Проведений аналіз підтверджує, що застосування принципу прискореної амортизації доцільно було б обмежити рамками пріоритетних напрямів структурної перебудови, дозволивши її лише тим підприємствам, що здійснюють переозброєння виробництва на новій технологічній базі.

Слід визначити пріоритети подальшого розвитку України і реформувати систему надання пільг таким чином, щоб об'єкт пільгового оподаткування задовольняв цим пріоритетам. Податкові пільги мають носити цільовий характер, надаватися на реалізацію конкретних