Інформаційна система бухгалтерського обліку підтримує дві основні бізнес-функції — реєстрацію господарських операцій та підтримку прийняття рішень. Це частина інформаційної системи, що має відношення до оцінки, аналізу і прогнозування доходу, прибутку та інших економічних подій на підприємстві в цілому та в його підрозділах.

У різних функціях управління використовують також аналіз і контроль — зіставлення фактичних показників з нормативними (директивними і плановими), визначення відхилень, які виходять за межі допустимих параметрів, встановлення причин відхилень, виявлення резервів, знаходження шляхів виправлення ситуації, що склалася, і прийняття рішень щодо виведення об'єкта управління на планову траєкторію. Дійовим інструментом для виявлення причин відхилень є факторний аналіз, а для пошуку шляхів виходу із ситуації, що склалася, — експертні системи.

Облік, контроль і аналіз — це підфункції, котрі забезпечують отримання даних про стан системи, якою управляють, за певний проміжок часу; визначення факту і причин відхилень фактичного стану об'єкта управління від його запланованого стану, а також знаходження величин цього відхилення.

Взаємозв'язок між рівнями управління і функціями, які вони здійснюють, представлено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Взаємозв'язок функцій і рівнів управління

Рівень управління | Планування | Інформування (у т.ч. облік) | Аналіз і регулювання

Вище керівництво | Значне | Немає | Значні

Середній рівень | Помірне | Значне | Помірні

Оперативне

управління | Незначне | Значне | Відсутні

Ключовими елементами кожної організації є персонал, структура, робочі процедури, політика і культура. Інформаційна система — цс також важливий інструмент для здійснення управлінських функцій. Англійський автор К. Лаундоп у зв'язку з цим зазначає, що для деяких видів бізнесу, наприклад для банків, діяльність без комп'ютерної інформаційної системи практично неможлива [39].

Взаємозв'язок інформаційної системи підприємства і системи бухгалтерського обліку підприємства відповідно до наведеної вище класифікації функцій управління може бути проілюстровано за допомогою такої схеми (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Місце комп'ютерних інформаційних систем в інформаційній системі підприємства:

ІСП — інформаційна система підприємства; КІСП — комп'ютерна інформаційна система підприємства; КІОС — комп'ютерна інформаційна облікова система; КСБО — комп'ютерна система бухгалтерського обліку

На підприємстві створюють економічну інформаційну систему, до якої входять взаємопов'язані підсистеми, які забезпечують управлінський апарат необхідною інформацією. При цьому бухгалтерська підсистема найбільш важлива, оскільки викопує провідпу роль у спрямуванні потоку інформації про стан об'єкта управління в усі підрозділи підприємства, а також зацікавленим особам поза ним.

Головна мста функціонування комп'ютерної системи бухгалтерського обліку (КСБО) як складової КІСП на підприємстві — забезпечити керівництво підприємства фінансовою інформацією для прийняття обґрунтованих рішепь при виборі альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів.

Розвиток науки управління

Перші спроби створити наукові основи управління виробництвом зроблено в кінці XIX ст., коли інтенсивний розвиток капіталістичного виробництва потребував розробки ефективних методів управління великими заводами та фабриками.

Однією з перших широкого поширення набула теорія наукового управління Ф.У. Тейлора [44]. Розробляючи систему диференціації трудових процесів, Ф. Тейлор зумів обґрунтувати теоретично і показати практично переваги комплексного підходу до удосконалення організації виробництва та управління. Сутністю тейлоризму, як теорії наукового управління, є жорстка регламентація трудових процесів. Ф. Тейлору належить заслуга розробки й реалізації принципів функціонального управління на противагу тогочасній жорсткій лінійній (ієрархічній) системі управління. Основним концепціям Ф. Тейлора були властиві такі особливості: механіцизм у трактуванні процесів управління (людина як придаток машини) і встановлення норм з високою інтенсивністю праці. Створена ним система наукового керівництва (Science Management) сприяла дальшому розвитку теорії управління. Тейлорівську класичну теорію управління було розвинуто в працях Г. Бмерсона, А. Файоля, Г. Ганта, А. Хопфа та інших вчених-економістів.

Перехід від дещо спрощеного уявлення про управління виробництвом як про управління окремими працівниками, сформульованого Ф. Тейлором, до загальних принципів раціонального управління всієї виробничої організації здійснив сучасник Тейлора американський інженер Г. Емерсон (1853—1931), який у своїй основній праці "Дванадцять принципів виробництва" сформулював емпіричні вимоги до побудови та функціонування апарату управління. Він розробив принципи підвищення ефективності не лише виробничої праці, а й будь-якої цілеспрямованої діяльності людини: у державному управлінні, у зовнішній політиці, у військовій справі, на транспорті і в домашньому господарстві. Г. Емсрсон також розробив штабну організацію апарату управління. Він визначив ефективність як максимально вигідне співвідношення між витраченими зусиллями, грошима, обладнанням та економічним ефектом, що не втратило свого значення і в наші дні.

Значний внесок у розвиток теорії наукового управління зробив французький дослідник та адміністратор Лнрі Файоль (1841— 1925). Основні праці А. Файоля: "Вчення про управління", "Загальне і промислове управління". Файоль сформулював концепцію адміністративного управління, відповідно до якої в загальну адміністративну функцію керівництва мають обов'язково входити передбачення, планування, організація, координація і контроль діяльності керованого підрозділу. Методологію адміністративного управління було покладено в основу лінійно-штабної організаційної структури, яка замінила функціональну структуру Ф. Тейлора і знайшла широке застосування для побудови апарату управління як підприємствами, так і іншими організаційними системами (державне керівництво, банки тощо).

Багато уваги питанням організації управління у своїх працях приділяв німецький соціолог М. Вебер [46]. Вебер розробив теорію ідеальної бюрократичної організації управління. Поняття бюрократія (від франц. — бюро, канцелярія та грец. — влада, панування, букв. — панування канцелярії) М. Вебер трактував як концепцію раціональної колективної діяльності. Основними рисами бюрократичної організації він вважав поділ процесів управління на операції, а також розробку норм і стандартів управління, ліквідацію суб'єктивізму, фаворитизму та родинності, відповідності посади та кваліфікації працівника. На цій основі М. Вебер сформував евристичну організаційну модель апарату управління, яку до цього часу широко застосовують на підприємствах. На думку М. Вебера, "ідеальна бюрократія" порівняно з іншими організаціями має такі переваги, як машинне виробництво порівняно з ручним (табл. 1.3).

Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає в тому, що їхні характеристики досить добре підходять для більшості промислових підприємств, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ.

Таблиця 1.3. Характеристики раціональної бюрократії за М. Вебером

№ пор. | Зміст окремих характеристик

1 | Чіткий розподіл праці, що зумовлює появу висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді

2 | Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому

3 | Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов'язків

4 | Об'єктивізм, з яким офіційні особи виконують посадові обов'язки

5 | Наймання на роботу тільки відповідно до кваліфікаційних вимог

Представники емпіричної школи (Г. Саймон, П. Дракер та ін.) намагалися створити новий підхід до управління шляхом еклектичного поєднання елементів теорії людських стосунків з положеннями тейлорівського наукового управління. Найбільшим досягненням цієї школи є розробка концепції децентралізованого управління за окремими видами виробів (управління за продуктом), що знайшла використання для побудови організаційних структур великих промислових корпорацій, таких як "General Motors ", IBM та інших.

Сучасні концепції управління підприємствами

У другій половині XX ст. в менеджменті з'явились теорії і концепції, які суттєво змінили уявлення науковців та практиків про те, на яких засадах має будуватися ефективна організація бізнесу. Як було розглянуто вище, облік є важливою складовою управлінської функції інформування. Багато нових концепцій менеджменту побудовано саме навколо комп'ютерних інформаційних облікових систем.

Серед основних напрямів теоретичних узагальнень і розробок у теорії менеджменту другої половини XX ст. можна назвати такі: демократична корпорація; внутрішні ринки корпорацій; домашні бюро; теорія альянсів (асоціативних форм організації управління); мережеві організації; адаптивні (органічні) структури, тотальний контроль якості; кібернетична теорія взаємозв'язку та орієнтація на інформацію; реінжиніринг (бізнес-процесів).

Демократична корпорація. Ця концепція передбачає глибоку децентралізацію управління з поширенням демократичних форм і методів керівництва та функціонування підрозділів.

Внутрішні ринки корпорацій. Згідно з цією концепцією підрозділи, котрі мають економічну свободу всередині підприємства, можуть скоріше провести зміни у виробництві товарів, наданні послуг у цілому в системі відносин із споживачами. Підрозділи підприємства стають автономними ланками, які купують і продають товари всередині і ззовні Й об'єднані єдиними інформаційними мережами, фінансовими системами та підприємницькою культурою. На цій основі і з використанням інформаційних технологій формуються мережеві організації з розподіленими автономними ланками, так звані віртуальні корпорації.

Домашні бюро. За даними професорів А.Ю. Єгорова та Л.Ф. Нікуліна, у корпорації "Siemens" в 2000 році до половини співробітників працювали в "домашніх бюро", де знаходились їх основні комп'ютерні робочі місця [11, с. 165]. Така глобалізація ринку праці методами дистанційного менеджменту та засобами мережі Internet сприяє закріпленню важливого аспекту сучасного бізнесу — децентралізації адміністративно-бюрократичної влади і доведенню її лише до функціональних центрів підсистем та їхніх горизонтальних структур.

Теорія альянсів (асоціативних форм організації управління). Інтеграційні процеси в управлінні, орієнтовані на більш ефективне використання всіх видів ресурсів (передусім науково-технічних, інвестиційних і фінансових), приводять до появи різноманітних форм горизонтального об'єднання організацій. Навколо основних бізнес-процесів об'єднуються горизонтальні ієрархії зі специфічними завданнями в кожній із них. Це не лише так звані горизонтальні корпорації, а й стратегічні союзи, всілякі модифікації конгломератів, консорціумів, холдингів, господарських