Метафізична рефлексія економічного знання

План

2.3. Метафізична рефлексія економічного знання.

2.4. Специфіка метафізичної інтерпретації змісту економічного розвитку.

2.5. Реконструкція смислів економічної теорії: діалог і синтез підходів.

Метафізична рефлексія економічного знання

Призначення метафізики — дати відповіді на запити людського духу, які стосуються Бога, свободи і безсмертя, про що говорив /. Кант. Відношення людини до цих проблем характеризує її світоспоглядання. Метафізика досліджує те, що перебуває в основі явищ дійсності, тобто сутність речей. Тут необхідно дати відповідь на питання, які стосуються буття світу і його причин: матеріалізму, ідеалізму, монізму, дуалізму, взаємовідношень речей, каузальних (причинних) і телеологічних (доцільних) зв'язків. Зокрема — питання про принцип речей і про світовий принцип, про першооснову університету. Метафізика в кінцевому підсумку є вченням про світобуття, світооснову і світовий процес. Якщо так, то "метафізика економіки" є вченням про сутність, принципи і взаємовідношення речей у світі економічної реальності. Вона фокусує питання про Суще в економічній проблематиці. Але не на емпіричній складовій економіки, яка для більшості і є світом економічної реальності, а на сутнісних основах П буття і розвитку.

Однак як досягти цього знання? Визначена й обґрунтована методологія "метафізики економіки" відкриває можливості тематичного знання. Предмет "метафізики економіки" є відкритим, що визначає шляхи і перспективи його пізнання. Реалізація цього пізнавального завдання досягається "рефлексивним методом" (М. Блондель), або, якщо йти за І. Кантом, трансцендентально-рефлексивним метафізичним мисленням. Останнє вимагає певного уточнення. Якщо трансцендентальне мислення необхідно ввести для основоположень метафізики, то йдеться не про суб'єктивізацію пізнання, не про суб'єктивні конструкції світу пізнання "для мене", а про суще, як "саме по собі". Отже, про питання, як і за яких умов те, що "саме є", може бути пізнане в тому, що може бути зрозуміле "як суще", може бути обґрунтоване і пояснене з "буття всього сущого". Йдеться не про "чисту суб'єктивність", а про "абсолютну значиму об'єктивність пізнання буття, хоча в умовах людського — кінцевого і відносного — однак духовного, отже, в безумовному і необмеженому горизонті значимості запитування і знання"20, що реалізує себе. Виявлення цієї ситуації і є завданням метафізичного мислення. Закономірним у зв'язку з цим є питання рефлекси як одного з механізмів вироблення особливих теоретичних смислів.

Відмінність сутності від безпосереднього буття становить рефлексія, її видимість у собі самій, і ця рефлексія є іншим визначенням самої сутності... Точка зору сутності є точкою зору рефлексії. Ми вживаємо вислів "рефлексія" насамперед стосовно світла, коли воно у своєму прямолінійному русі зу-стрічає дзеркальну поверхню і відбивається нею назад. Ми, таким чином, маємо тут щось подвоєне: по-перше, якесь безпосереднє, якесь суще і, по-друге, те саме як опосеред-коване, або існуюче. Але те саме відбувається, коли ми рефлексуємо про предмет, або (як звичайно говорять) міркуємо про нього, оскільки саме тут предмет не визнається нами в його безпосередності, ми хочемо пізнати його як опосеред-кований. Завдання або мету філософії звичайно також вбача-ють у пізнанні сутності речей і розуміють під цим лише те, що філософія не повинна залишати речі в їх безпосередності, а повинна показати, що вони опосередковані або обґрунтовані чимось іншим. Безпосереднє буття речей тут являє себе як завісу, за якою ховається сутність.

Г.В.Ф. Гегель

Розгортання змісту "метафізики економіки" відбувається в процесі формування й аналізу проблем, які потрібно дослідити. Але що таке проблема як форма знання? Не викликає заперечення, що наукова проблема є результатом особливої пізнавальної діяльності, історично-наукової рефлексії, або реконструкції. Але вона відрізняється від філософської рефлексії. Як тільки ми виходимо за межі науки у сферу філософії, то отримуємо можливість ставити, формулювати і переформульову вати проблеми, зокрема такі, для яких поки що немає вирішення, або такі, вирішення яких (у конкретно-науковому і практичному аспектах), взагалі неможливе. Філософські проблеми вічні, але не незмінні, вони не відокремлені від наукових, економічних проблем і завдань нездоланною стіною; кожний філософ має шанс сформулювати нову проблему, яка може залишатися актуальною тривалий час. Вчений-мислитель В. Гейзенберг зазначав, що вченого у філософії "цікавлять, насамперед, постановки питань і тільки в другу чергу відповіді. Постановки питань йому видаються достатньо цінними, якщо вони виявляються плідними в розвитку людського мислення. Відповіді ж у більшості вимог мають тимчасовий характер, вони втрачають у плині часу своє значення завдяки розширенню наших знань про факти"21.

Зрозумілими є розмаїття філософських проблем та їх взаємозв'язок із науковими і позанауковими завданнями. Враховуючи специфіку філософського пізнання, потрібно зважати на орієнтацію філософії на певний "оптимум всезагальності", тенденцію до універсалізації властивого їй способу вивчення, осмислення явищ, що означає "перетворення будь-якого достатньо широкого кола питань науки або життя людини, суспільно-політичних, історичних, ідеологічних та інших питань у предмет філософського розгляду"22. Йдеться про світоглядний і методологічний зміст, який філософія виявляє в соціальній реальності, у формах культури, економічному бутті, у проявах людської суб'єктивності.

Детальний розгляд розвитку економічної науки і філософії показує, що наукові економічні проблеми виявляються конкретними завданнями, а деякі філософські проблеми перетворюються на конкретно-наукові, економічні завдання, набувають свого вирішення. Подібно до того, як смисл слова виявляється в його вживанні, смисл проблеми, отже, і проблема як така, є результатом роботи з " проблемним " (в інтуїтивному, попередньому смислі) знанням. Таким чином, не форма і навіть не зміст проблем самих по собі дає змогу зарахувати їх до філософії, науки, економіки, релігії або повсякденного мислення. Тільки "метатеоретична рефлексія, тобто спосіб їх аналізу, концептуальний апарат, який використовується при цьому, методологічні підходи і відношення до визначеної системі цінностей надають їм звучання, котре відповідає тій чи іншій мисленнєвій сфері"23. Отже, будь-які проблеми не існують самі по собі, а утворюються завдяки "підключенню" до сфер загальнометодологічної, теоретичної, політологічної, економічної або філософської рефлексії.

Метафізичні проблеми відрізняються від тих, які періодично набувають і втрачають актуальність, інтерес для певних груп людей під впливом зовнішніх або внутрішніх умов, своєю постійністю. Вони відтворюються багато століть поспіль, а якщо і зникають з поля зору, то залишаються в "концептуальному резерві". Таке становище визначається особливою значимістю і високою цінністю історії метафізики в системі філософського знання. Історія метафізичних проблем є теоретичним ресурсом, з якого завжди можна брати для себе ідеї і підходи. Якщо ж ми поставили як об'єкт дослідження економічну сферу, то це означає, що в ній знаходимо тотожні метафізичні смисли — такого ж тематичного і методологічного відтворення. Тобто в економіці приховуються метафізичні, отже, граничні умови реального буття сущого, принципи його істинного знання, а разом із ними інші глобальні світоглядні проблеми.

Можливість формування осмислених і досить важливих питань, які перебувають у суперечності одне з одним, передбачають неповноту, неоднозначність, опозиційність доступного нам економічного знання. Проблема фіксує саме дефект наявного знання, тобто невідповідність між однаково обґрунтованими тезами, висновками, положеннями, ідеями та їх застосуванням тощо. Тим самим економічна проблема (як і будь-яка інша), явно чи неявно, містить знання досить специфічного, рефлексивного роду, знання, спрямоване саме на себе; це знання про знання, його сфери і межі. Значення метафізичного осмислення, рефлексії в тому, що знання, яке міститься в проблемі, не може бути безпосередньо пов'язане з практикою. Тому воно вимагає, скоріше, теоретико-пізнавальних процедур, які дають змогу трансформувати проблему у інший тип знання, наприклад, у завдання, вирішення яких має стосунок до реальності. Що і демонструє "метафізика економіки", яка показує введення в дискурс нових методів дослідження, переформулювання економічних проблем або критику їх основ.

"Метафізика економіки" розглядає розвиток економічної науки в контексті переосмислення проблем, переходу від одних її проблем до інших, більш глибоких і плідних, які відкривають більш широкі теоретичні перспективи. Тим самим проблематика "метафізики економіки" показує належність до філософської метатеоретичної, методологічної і, як говорить Е. Корет, "трансцендентальної рефлексії, яку здійснює метафізичне мислення"24. Метафізичний дискурс, як і філософський, вимагає теоретичного уявлення, котре дає можливість здійснювати алогічні, але пошукові кроки, неочевидність яких іноді навіть кидається в очі. Філософ діє так тому, що інтуїтивно або явно виходить з уявлення про сукупний пізнавальний процес — множину всіх відомих і невідомих, реальних і можливих когнітивно-культурних ситуацій, стосовно яких повинна бути зрозуміла кожна окрема проблема або ситуація. Для вченого кожна пізнавальна ситуація не може бути зрозуміла поза припущенням, що вона є частиною масштабного (в принципі невичерпного) цілого, яке можна побачити з висот метафізичного осмислення. Але як побачити всю глибину змісту проблеми? Як локалізувати релевантну для цієї ситуації проблему як частину сукупного пізнавального процесу, що здійснюється у сфері економічного знання? Очевидно, мислення, котре має як свій предмет проблеми, і є, власне, рефлексивним мисленням: робота з проблемним знанням, яким завжди виступає нескінченне поле економічного знання, може розумітись як елементарний рефлексивний акт теоретика25. Метафізичний