від життя, вона є світовим цілим: не щось у житті людини і суспільства, а саме життя людини і суспільства. Вона є сущим, і відповідно відношення до сущого набирає форми універсальної інтерпретації. Тому метафізика економіки постає не просто як методологія наук про економічну реальність як суще, але й як "універсальний аспект філософії" (X.Г. Гадамер). Об'єктивна необхідність інтерпретації текстів укорінена в їх певності, незавершеності та багатозначності, в існуванні прихованих довербальних і рефлексивних феноменів, неявних ідей і віджилих думок32. Експлікація і наступна інтерпретація цих елементів суттєво змінюють розуміння смислів і значень. Але, як підкреслює X.Г. Гадамер, "інтерпретатор вносить у смисл тексту", який інтерпретується, свій "горизонт витлумачення", поняття і уявлення, які йому належать33. У рамках концепції комунікативної раціональності цю думку підтримує також Ю. Габермас. Розмірковуючи про роль інтерпретації, він стверджує, що "світ традиційного смислу відкривається інтерпретатору тільки в тій мірі, в якій йому при цьому проясняється однозначно його власний світ. Той, хто хоче зрозуміти, встановлює комунікацію між двома світами; він схоплює предметний зміст традиційного смислу, приміняє традицію до себе і до своєї ситуації"34.
Для метафізичного осмислення природи інтерпретації є перехід від "світу науки до світу життя" (X.Г. Гадамер). А що може бути "світом життя", як не "світ економіки"? Після цього переходу пізнавальні інтенції "метафізики економіки", а також її інтерпретаційні рефлексії передбачають вже не факт економічної науки та її "філософське впровадження", але щось інше, яке очікується від "життєвого світу економіки ", всього обсягу практичного досвіду — його виправдання і пояснення. Тепер постає завдання "відшукати і виправдати", враховуючи смисли економічної теорії, "новий масштаб істини", ввести у метафізичну думку нову мету, "долаючи поставлені наукою межі як життєво-практичного досвіду, так і пізнання істини"35.
Бути одним і тим самим і все-таки іншим; цей парадокс, який стосується до будь-якого змісту переказу, показує, що кожна інформація насправді спекулятивна. Тому герменевти-ка повинна усвідомити догматизм будь-якого "смислу в собі", так само як критична філософія усвідомила догматизм досві-ду. Це не означає, звичайно, що кожний інтерпретатор свідо-мо спекулятивний, тобто що він володіє знанням догматич-ності своїх власних інтерпретативних намірів. Ми, скоріше, маємо на увазі, що кожне тлумачення, поза своєю власною методологічною самосвідомістю, спекулятивне у своєму фак-тичному здійсненні — саме це і виявляється в мовному харак-тері тлумачення. Адже слово, яке тлумачиться, е словом ін-терпретатора — це не мова і не словник тексту, який тлумачиться. Це є вираження того, що засвоєння не є простим відтворенням переданого тексту і тим більше не повторює услід за текстом те, що в ньому сказано, але подібне певній новій творчості, творчості розуміння. Якщо — і це абсолютно правильно — наполягати на співвідношенні будь-якого смислу з "Я", то для герменевтичного феномену ця співвіднесеність означає, що будь-який смисл переказу набуває тієї конкрет-ності, в якій він розуміється, лише у співвіднесенні з розумію-чим "Я", якому належить першовісне смислорозуміння.
Х.Г. Гадамер
Це яскраво виявилось у зміні природи інтерпретації, включеної в контекст конвенцій! комунікацій. Зокрема, в моральній філософії, яка стала ядром "етичної економи", творець теорії справедливості Дж. Роулд виходить із того, що в цій сфері знання сама концепція раціональності має бути інтерпретована у вужчому розумінні, як знаходження найбільш ефективного заходу "для досягнення чітких цілей". При цьому потрібно уникати дискусійних етичних елементів і спиратися на загальноприйняте. При виробленні ж концепції "економічного буття", яке повинно стати об'єктом аналізу "метафізики економіки", виникає проблема "метафізичної інтерпретації". Питання полягає в тому, як найбільш ефективно її застосувати. Пропонується взяти у вжиток процедуру "метафізичної рефлексії", що приведе в кінцевому підсумку до "рефлексивної рівноваги". Чи то змінюючи умови діяльності теорії, чи то змінюючи наші судження і підпорядковуючи їх принципам, ми знаходимо таку інтерпретацію первісного стану, котра виражає розумні умови і принципи, належним чином від кориговані й адекватні ситуації. Наприклад, коли виникає потреба від коригувати суперечності в економічній теорії, яка починає втрачати свою відповідність дійсності, не вимагається, щоб принципи цієї теорії були необхідними істинами або виводилися з таких істин. Оскільки кожну економічну концепцію не можна дедуктивно вивести із самоочевидних посилок, її обґрунтування — це справа взаємної підтримки багатьох підходів, у зв'язку з чим різні інтерпретації складаються в один узгоджений погляд. Таким чином, виникає можливість скласти чітке уявлення про об'єкт метафізичної рефлекси, зрозуміти його об'ємність й екзистенційну визначеність.
Запропоноване обґрунтування інтерпретації є способом конструювання узгодженого бачення об'єкта. Це дуже важливо для економічного знання, особливо тоді, коли ми прагнемо виявити його внутрішні моменти, які обов'язково наявні при інтерпретації значень і смислів. Тут має значення і місце не розсудково-логічна, а комунікативно-конвенційна раціональність, де довіра до знання, запропонована економічною теорією, стає умовою можливості обґрунтованої метафізичної інтерпретації. Міркуючи про "герменевтичне дослідження дійсності", до якого належить також інтерпретація, Ю. Габермас стверджував, що ця діяльність "спрямовується інтересом збереження і розширення інтерсуб'єктивності можливого взаєморозуміння, яке орієнтує дії. Розуміння смислу відповідно до своєї структури скероване на встановлення згоди між людьми, які діють у рамках традиційної самосвідомості"36. Що може бути важливіше для економічної теорії сьогодні, як не виявлення смислу, особливо в умовах постійної потреби в узгодженні суперечливості поглядів? Тим більше, коли смисл губиться в "розсудково-логічних" формулах, які переважають у теоретико-економічних побудовах?
У чому ж полягають специфіка й особливість метафізичної інтерпретації економічних текстів? Загальні для будь-якої інтерпретації проблеми є і в цьому випадку, але характер їх вияву змінюється. Одна з проблем — множинність інтерпретації як неминуча даність. Це має позитивне значення, оскільки будь-яке економічне знання, текст, положення не вичерпується одним значенням, але "живе" у віртуальності багатьох смислів, якими володіє людина в господарському житті. Оцінка багатозначності інтерпретацій істотно залежить від позицій вченого: чи працює він в одній теорії, доктрині як "єдино істинній", чи мислить у "режимі" діалогу різних підходів і концепцій, що передбачає певну множину інтерпретацій. Ж. Дерріда у зв'язку з цим виявляє два типи витлумачення. Перший передбачає опору на " начало ", "центр" як необхідну вимогу й умову: інтерпретація тут перебуває під концептуальним і навіть "ідеологічним" контролем панівної доктрини, яка володіє "началом ". Прикладом може бути тривалий вплив марксистської теорії. Як методу їй відводиться тільки логіко-технічна функція в окремих читаннях, але не дозволяється бути застосованою до доктрини в цілому, а тим більше до її концептуального "начала". Вимагається лише засвоїти як зразок правильну інтерпретацію. Це можна проілюструвати не тільки ситуацією панування однієї доктрини в економічній теорії (як було з марксизмом у радянській політекономії), а й ідеалами класичного природознавства. Там, як і в класичній політекономії, допускалося лише одне обґрунтування і теоретичне пояснення емпіричної основи (єдність істини) на відміну від сучасного визнання можливості еквівалентних пояснень і конкуруючих теорій стосовно до одного (одиничного) емпіричного матеріалу. Плюралізм, варіативність і в цьому значенні існування певної множини самих тлумачень (інтерпретацій) розглядається як небезпечна "вільність", що породжує релятивізм, тобто "необ'єктивність", "ненауковість", і т. ін. Подібні, доктринально визначені, інтерпретації бувають занадто жорсткими.
Другий тип, згідно з Ж.Дерріда, передбачає прийняття самої інтерпретативності як визначального принципу. Філософ несподівано стверджує, що таке розуміння і застосування суперечать гуманізму, оскільки людина впродовж усієї історії метафізики "мріяла" про таку ненадійну опору, про начало та її мету. Такий тип витлумачення неможливо ігнорувати, з ним людина змушена жити. Обидва типи інтерпретації "ігнорують" один одного, але одночасно існують у сучасному, особливо науково-гуманітарному, знанні, причому ця ситуація ще довгі роки буде зберігатися37.
В економічній теорії, як і в інших науково-гуманітарних сферах знання, ми маємо справу з двома головними об'єктами інтерпретації — "предметністю" (реальні події, факти, об'єкти економічної дійсності й людської діяльності) і текстами. Інтерпретативне економічне знання про "предметність" — "первинна інтерпретація" — споріднена з емпіричним науковим знанням, оскільки передбачає тлумачення конкретних даних і понять, тобто здійснює "роботу" у сфері фактичного знання, у зв'язку з чим воно стає доступним для розуміння. Отримані "дані" стають фактами лише внаслідок інтерпретації. Однак "близькість", належність до фактів зовсім не може гарантувати обґрунтованості, достовірності самої інтерпретації, оскільки вони перебувають на різних рівнях; факти — лише матеріал для інтерпретації, характер якої визначається "позаматеріальними" — дорефлексивними або рефлексивними методологічними, світоглядними та іншими принципами. Рефлексії "метафізики економіки" сприяють глибокому проникненню у факти економічної реальності, котрі, як правило, постійно перебувають у "полі" теоретичних інтерпретацій. Однак економічний "фактаж", як того вимагає практика господарської діяльності, не завжди може стати об'єктом метафізичної рефлексії — хоча б у силу традицій, які склалися в економічній науці.
Вторинна інтерпретація економічного знання (тексту) — інтерпретація інтерпретації — має справу з "поняттями про поняття", є провідною для мислителів, які спираються на величезний масив історико-філософських текстів.