Вона надає постійний матеріал для метафізичної інтерпретації. "Ми, — говорить Е. Корет, — виходимо з "досвіду" саме в такому значенні — з внутрішнього договору особистісного виконання акту (запитування і мислення, знання і хотіння), і завдяки рефлексії над актуальним досвідом пізнаємо умови можливості його виконання. Оскільки останні конститутивно входять в акт, їх можна рефлексивно виявити в ньому. В цьому значенні трансцендентальні умови ніколи безпосередньо не " випробовуються" самі по собі; вони не е предметом досвіду"39. В цьому сенсі інтерпретатор, тобто теоретик-дослідник, насамперед забезпечує розуміння значень і смислів тексту (знання), який виступає для нього первинною реальністю, співвідносячи його з іншими думками та ідеями самого автора та інших мислителів, а також позатекстовими реаліями — історико-культурними, соціальними та іншими умовами створення знання (тексту).
Інтерпретація "метафізикою економіки" теоретико-економічного знання виконує особливе завдання — виявити неявне знання, приховані внутрішні смисли і значення, концептуальні передумови і принципи. По суті, "метафізика економіки", акцентуючи увагу дослідника (інтерпретатора) на вирішенні цих завдань, часто замінює власне філософську інтерпретацію, що може і не усвідомлюватися. Не кожний вчений завжди обговорює проблему, викладену в тексті, тоді як економіст, якщо хоче дати справжній, всебічний аналіз, завжди звертається до її змісту. Виходу на більш глибокі рівні розуміння сприяє застосування не тільки логіко-методологічних та історико-економічних методів і прийомів, а впровадження власне метафізичної інтерпретації. Вона дає змогу не лише подолати горизонт емпіричного знання ("життєвого світу"), який є первісним до суб'єкт-об'єктних відношень, а репрезентує надемпіричний, трансцендентальний рівень суб'єкта як "свідомості взагалі". Крім іншого, це виявлення екзистенційного рівня буття суб'єкта.
Для метафізичної інтерпретації економічного знання (тексту) необхідно зберігати стосовно автора семантичні, епістемологічні норми. Досвід інтерпретації у світовій філософії показує значимість і важливість цієї проблеми. Прикладом може бути інтерпретація М. Гайдеггером "Критики чистого розуму" І. Канта. Довгі роки міркуючи про фундаментальну онтологію як метафізику людського існування, мислитель доходить висновку, що всю попередню філософію слід переосмислити саме з цієї позиції. Значення його інтерпретації "Критики чистого розуму" полягало в подальшому розвитку ідей фундаментальної онтології шляхом витлумачення гносеологічної роботи І. Канта як першого конкретного обґрунтування метафізики. Інтенція М. Гайдеггера співмірна відомому герменевтичному принципу — розуміти автора краще, ніж він сам себе розуміє. По суті, він вважає, що може розуміти автора, його наміри краще, по-новому, а головне — виявляти приховані, "невідомі" або, з різних міркувань, не проведені послідовно автором ідеї40.
Це врай важливо для герменевтичної інтерпретації економічного знання, оприявленого в різних теоріях, починаючи з А. Сміта і до нашого часу. Повинна бути наявна авторська позиція того, хто інтерпретує ту чи іншу теорію, ідею, знання. Тим самим немовби здійснюється "відкриття простору" для діалогу між тими, хто мислить, і тому має право на ту чи іншу позицію. Зокрема, в цьому полягають увесь смисл і призначення "метафізики економіки", яка повинна позбавити економічне знання емпіризму. її завдання — досягти включення у зміст економічних ідей з'ясовані інтерпретацією смисли. Завдяки інтерпретації метафізика економіки має заручитися "ясною перспективою шляху" для того, щоб йти шляхом внутрішнього обґрунтування. У підсумку це дає можливість ідеї, тексту, знанню жити в новому контексті, у вимірі авторської концепції. Прикладом може бути феномен створення книги, тексту, нового знання під назвою "Кант і проблема метафізики", який виник у результаті інтерпретації як проекції на "Критику чистого розуму" гайдеггерівської онтології тут-буття, або метафізики людського існування. Те саме можна сказати про "філософію господарства" С.М. Булгакова, інтерпретація яким православного віровчення, кантівської теорії пізнання та її основних постулатів утворила якісно нову економічну й одночасно філософську дисципліну. Це стало, враховуючи творчість М. Вебера, В. Зомбарта, Г. Зіммеля, новою сторінкою розвитку економічної теорії, що дало змогу побачити багато реальних проблем економічної науки і відкрило нові можливі шляхи їх вирішення нетривіальним, філософсько-дискурсивним шляхом.
Метафізична інтерпретація економічної теорії покликана створити нові, теоретично значимі тексти в розвитку економічних ідей. Нові тексти це нове знання, котре зберігає та експлікує всі відтінки і нюанси стосовно проблем, які стали об'єктом інтерпретації. Метафізична інтерпретація співмірна зі сформульованими Ж. Дерріда філософськими проблемами: феноменологічна історична рефлексія, котра розкривається через органічне поєднання критики історизму з критикою об'єктивізму; проблематизація метафізичних смислів; співвідношення історизму з телеологізмом розуму; егологічна і комунікативна суб'єктивність, об'єктивність смислу та її генезис; мовні умови об'єктивності; збереження смислу, а також необхідність повернення до життєвого світу, можливість дослідження співмірних факторів розвитку знання. Завдання метафізичної інтерпретації — отримувати "натхнення від намірів автора теорії (тексту)" (Ж. Дерріда).
Проблема інтерпретації, зростання значення якої зумовлено "лінгвістичним поворотом", не може розглядатись як данина герменевтичній моді, окремий метод або довільна, не строга процедура. Не викликає сумніву, що вона і надалі, як і раніше, буде розроблятися в традиційному логіко-методологічному, аналітичному контексті. Враховуючи важливість філософського контексту, ми повинні наголосити на важливості та необхідності метафізичного аспекту в інтерпретації економічної теорії. Перспективи такого підходу виявляють можливості метафізичної інтерпретації як фундаментального атрибута пізнання економічного знання, діяльності "економічного суб'єкта", його буття в суспільстві, науці, культурі, цілісності світу господарства.
Література
1 Гусєв В.І. Вступ до метафізики. — К., 2004. — С. 29.
2 Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998. — С. 23.
3 Там же.— С. 23—24.
4 Миронов В.В. Трансформации философии в эпоху глобализма // Философия хозяйства. — 2002. — № 4 (22). — С. 155.
5 Там же. — С. 156.
6 Миронов В.В. Образы науки в современной культуре и философии. — М., 1997. — С. 30—48.
7 Микешина Л А. Философия познания: диалог и синтез подходов // Вопр. философии. — 2001. — № 4. — С. 71.
8 Миронов В.В. Трансформации философии в эпоху глобализма. — С. 162.
9 Там же.— С. 163.
10 Там же. — С. 164.
11 Корет Э. Основы метафизики. — С. 23.
12 Там же.
13 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — М., 2001. — С. 41.
14 Там же.
15 Там же. — С. 42.
16 Гусєв В.І. Вступ до метафізики — С. 24.
17 Корет Э. Основы метафизики. — С. 37.
18 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 206.
19 Там же. — С. 318.
20 Корет Э. Основы метафизики. — С. 29.
21 Касавин И.Т. Проблема и контекст. О природе философской рефлексии // Вопр. философии. — 2004. — № 11. — С. 20.
22 Богомолов А.С., Ойзерман ТЛ. Проблемы историко-философской науки. — М., 1982. — С. 164.
23 Касавин И.Т. Проблема и контекст. О природе философской рефлексии. — С.21.
24 Корет Э. Основы метафизики. — С. 26.
25 Касавин И.Т. Проблема и контекст. О природе философской рефлексии. — С. 23.
26 Там же.— С. 28.
27 Гусєв B.І. Вступ до метафізики. — С. 19.
28 Микешина Л А. Специфика философской интерпретации // Вопр. философии. — 1999. — № 11. — С. 3.
29 Ницше Ф. К генеалогии морали // Соч: В 2 т. — М., 1990. — Т. 2. — С. 491. Див. також: Ницше Ф. Воля к власти. — М., 1994. — С. 224, 241, 298.
30 Хайек ФЛ. Претензии знания // Вопр. философии. — 2003. — № 1. — С. 169.
31 Хайдеггер М. Бытие и время. — М., 1997. — С. 148.
32 Микешина Л А. Специфика философской интерпретации. — С. 5.
33 Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. — М., 1988.—С. 461.
34 Хабермас Ю. Познание и интерес // Философские науки. — 1990. —№1. —С. 94.
35 Гадамер Х.-Г. Актуальность прекрасного, — М., 1991. — С. 7.
36 Хабермас Ю. Познание и интерес. — С. 94.
37 Деррида Ж. Структура, знак и игра в дискурсе гуманитарных наук // Вести. МГУ. — Сер. 9. — 1999. — № 45.
38 Микешина ЛА. Специфика философской интерпретации. — С. 8. 89 Корет Э. Основы метафизики. — С. 30.
40 Микешина Л А. Специфика философской интерпретации. — С. 10.
41 Микешина ЛА. Философия познания: диалог и синтез подходов. — С. 70.
42 Рорти Р. Философия и зеркало природы. — М., 1997. — С 6.
43 Микешина ЛА. Философия познания: диалог и синтез подходов.—С. 71.
44 Там же.
45 Там же.
46 Мамардашвили М.К. Стрела познания. Набросок естественноисторической гносеологии. — М., 1996. — С. 13.
47 Микешина ЛА. Философия познания: диалог и синтез подходов. — С. 74.
48 Осипов Ю.М. Философия хозяйства. — С. 216.
49 Хайек ФА. Претензии знания. — С 168.
50 Лекторский ВА. Научное и вненаучное мышление // Разум и экзистенция. — СПб., 1999. — С. 46—47.
51 Корет Э. Основы метафизики. — С. 56.
52 Микешина ЛА. Философия познания: диалог и синтез подходов. — С. 77.
53 Там же. — С. 78.
54 Корет Э. Основы метафизики. — С 28.