встановлення економічно доцільного технічного рівня аналізованого об'єкта;—

виявлення слабких місць у конструкції, що лімітують якість всього об'єкта;—

оцінюються й аналізуються експлуатаційні витрати для декількох варіантів технічних рішень, що необхідно для підготовки пропозицій щодо вибору оптимального варіанта.

Історія ФВА пов'язана з боротьбою проти надлишку у конструкціях. Не використані під час експлуатації технічні можливості виробів викликають значні втрати. Тому аналіз якості виконання функцій має починатися з аналізу технічних вимог, які ставляться до об'єкта в цілому. При цьому важливо з'ясувати, чи не є окремі показники якості завищеними і наскільки значення цих показників відповідає вимогам ринку.

Система галузевого управління ФВА будується з урахуванням характеру окремих об'єктів управління, їхніх цілей і завдань, економічних, технічних і організаційних особливостей та ґрунтується на принципах:

1) сполучення галузевого управління з роботами з ФВА і розширення господарської ініціативи, дотримання єдиноначальності і широкої участі різних фахівців у проведених роботах;

2) плановості у системі ФВА, що означає встановлення планових завдань зі зниження собівартості за рахунок проведення ФВА, відображення робіт, витрат і результатів ФВА;

3) науковості управління — у широкому застосуванні методів наукової прогностики, критичної оцінки ефективності застосовуваних рішень, використання математичних методів, сучасних способів збирання й обробки інформації, застосування науково обґрунтованих методик та інструкцій із ФВА;

4) відповідальності — створення галузевої організаційної структури управління, оформлення наказів і розпоряджень про проведення робіт з ФВА, відповідальність за результати;

5) економічності й ефективності.

Функціонування системи ФВА забезпечується підсистемами: організаційною, методологічною, інформаційною, економічною.

Організаційна підсистема забезпечує рівновагу між елементами системи і стійкий стан цієї системи. Функція організації охоплює структуру органів управління, порядок їхньої взаємодії у зв'язку з плануванням, стимулюванням, розробкою організаційних заходів і взаємодією між організаціями-розробниками та виготівниками.

Методологічна підсистема ФВА забезпечує необхідними інструктивно-методологічними положеннями, вказівками, галузевими стандартами, застосуванням математичних методів оптимізації варіантів ФВА.

Інформаційна підсистема ФВА включає інформаційне забезпечення всієї системи, тобто повинна бути забезпечена повнота, кількість, якість, точність інформації з урахуванням можливостей використання сучасних технічних засобів для її обробки.

Економічна підсистема ФВА забезпечує обґрунтоване планування робіт і витрат ФВА, пов'язування з розвитком науки і техніки, визначає фінансові ресурси і контроль за їх використанням, відображає результати аналізу в бухгалтерському обліку і звітності, підвищенні зацікавленості працівників у зниженні собівартості і поліпшенні якості продукції.

Управління покликане планувати, організовувати, стимулювати і координувати діяльність працівників, зайнятих ФВА. Функціонування системи ФВА визначається особливостями певного виробництва, виробничо-господарськими зв'язками і рівнем спеціалізації.

Специфічність діяльності з управління роботами з ФВА на підприємстві полягає в тому, що під час виконання етапів ФВА бере участь великий колектив працівників. Окрема група вирішує різпі завдання, і тому в період проведення ФВА дуже важливо і необхідно чітко організувати взаємодію окремих підрозділів, скоординувати їхні зусилля на виконання поставленої мети.

Форми організації ФВА різні. У світовій практиці вони вже практично склалися і полягають у:—

створенні керівного органу ФВА, що здійснює планування, координування, методологічне забезпечення і контроль за виконанням усіх робіт в галузі;—

організації постійних і тимчасових груп, до складу яких входять фахівці різних профілів та представники всіх основних служб підприємства;—

виокремленні па підприємстві самостійних структурних підрозділів (бюро, відділ ФВА), що зобов'язані проводити всі види робіт з ФВА;—

створенні комбінованих форм організації проведення ФВА з урахуванням специфіки підприємства.

Органи управління ФВА в галузі зобов'язані вирішувати такі завдання: організацію управлінської праці в системі ФВА; мобілізацію творчої ініціативи працівників; забезпечення матеріальної й організаційної підготовки ФВА; планову, облікову й аналітичну роботу з застосування ФВА; впровадження розробок ФВА і контроль за одержанням результатів; узгодження і координацію робіт з ФВА.

Форми організації повинні постійно вдосконалюватися І розвиватися. Від того, наскільки правильно сформульовані функції залежить якість прийнятих технічних рішень. Тому під час формулювання функцій необхідно використовувати принцип лаконічності і точності формулювання, яке повинне містити іменник і дієслово, наприклад: "проводить струм", "ріже метали* тощо. У разі, якщо таке визначення не відображає сутність явища, то можна додавати й інші слова*

Під час проведення ФВА дуже важливим є встановлення виробів, що вимагають першочергового проведення робіт. Як правило, до таких виробів належать:—

вироби з великим обсягом випуску;—

вироби, що йдуть у виробництві тимчасово;—

нерентабельні вироби;—

морально застарілі вироби;—

вироби, що підлягають модернізації;—

перспективні вироби, тобто вироби, обсяг випуску яких буде збільшений у майбутньому;—

вироби, що мають велику частку в загальній собівартості виробів підприємства.

Встановлення черговості проведення ФВА здійснюється за допомогою комплексної оцінки показників, що характеризують виріб. Така оцінка дає змогу включення в план робіт ФВА безперспективної тематики, а також орієнтує фахівців, що проводять ФВА, на досягнення визначеного економічного ефекту за рахунок зниження собівартості виробів. * Така система включає такі показники: 1) частку випуску розглянутого виробу в загальному обсязі випуску (Ки) продукції підприємства, що розраховується за формулою

Розрахунок цього показника ведеться за плановими даними на поточний рік;

2) показник перспективності виробництва виробу (Ка) характеризується кількістю років від року проведення комплексної оцінки виробу до року зняття його з виробництва;

3) рентабельність виробу. За такої оцінки коефіцієнт рентабельності виробництва розглянутого виробу визначається за формулою

де Ел і Et — питома енергоємність аналога і виробу, що характеризує відношення споживання електричної енергії (кВт * год) аналога і виробу до значення основного техніко-економічного параметра виробу. Значення цих показників також наводять у картах технічного рівня і якості продукції;

7) надійність виробу в експлуатації (#„) характеризується відношенням значення основного показника надійності (кількість за рік) кращого закордонного чи вітчизняного аналога до значення цього самого показника в розглянутого виробу. Значення цього показника є також у картах технічного рівня і якості виробу:

Показник якості виробу і його технічного рівня позначається і визначається за картою технічного рівня і якості виробу (табл. 16.6). Одиницею виміру є кількість років до чергової атестації.

Для комплексної оцінки показників, що характеризують виріб, використовується система бальних оцінок, яка передбачає відповідність визначеної кількості балів величині розрахованих показників за кожним виробом (табл. 16.7).

Дуже важливою є проблема порядку проведення ФВА в межах обраного об'єкта ФВА (з чого починати в межах виробу). Установлення черговості в межах виробу визначається методом поділу складових виробу на такі групи:—

група А: включає складальні одиниці і деталі з високою собівартістю і становить 75 % собівартості виробу;—

група Б: містить складальні одиниці і деталі а середньою собівартістю, їхня частка становить 20 % собівартості виробу;—

група С: включає дешеві складальні одиниці і деталі, що у сумі становлять 5 % собівартості виробу.

Цей аналіз у закордонній літературі отримав назву "АВС-аналіз" (рис. 16.12). Дослідження з "АвС-аналізу" проводяться в такій послідовності.

1. Спочатку всі складові виробу розташовуються в порядку зниження їхньої собівартості.

2. Потім будується так звана "підсумовуюча крива", що показує зростання витрат об'єкта мірою включення до нього упорядкованих частин виробу. Зрозуміло, що спочатку ця крива більш стрімка, тому що відбувається включення найдорожчих частин виробу, а потім ЇЇ зростання стає все більш поступовим. Перетин горизонтальних ліній з підсумовуючою кривою дають З групи: А, В, С. Розподіл частин виробу між групами А, В, С може корегуватися з урахуванням того виду витрат, що особливо важливий для виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с.

9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с.

10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.