Е=- 121,51 -0,223 FDIin- 1,231 IS + 0,055 GDP + 12,355 ANW +

+ 0,6411С ++ 1,381 ES (9.12)

Аналіз коефіцієнтів регресійного рівняння (9.12) показує, що збільшення обсягів ПІІ в економіку США не призводить до зростання американського експорту. Це пов'язано з тим, що експорт продукції зі США не є пріоритетним чинником, що визначає стратегію іноземних інвесторів у США. їхня головна мета - збільшення обсягів продаж на американському ринку. До факторів, що негативно відбиваються на американському експорті, також належить збільшення імпорту послуг.

З іншого боку зростання середньої заробітної плати, обсягів ВВП і експорту послуг, збільшення доходів американських філій за кордоном стимулюють товарний експорт США:

І = - 285,066 + 0,12 GDP + 0,582 FDI in + 9,806 IR (9.13)

У регресійній моделі (9.13) виведений взаємозв'язок між ВВП, прямими іноземними інвестиціями, відсотковими ставками й імпортом в американську економіку. Позитивний знак коефіцієнтів свідчить про те, що зростання усіх незалежних змінних у даній моделі призводить до збільшення імпорту.

Так, за умови, що інші показники не змінюються, збільшення ПІІ в американську економіку на 1 долар призводить до зростання американського імпорту на 58 центів, а збільшення обсягів ВВП на 1 долар призводить до зростання імпорту на 12 центів. Підвищення відсоткових ставок у США також стимулює імпорт.

Розглянемо, який вплив здійснюють ПІІ на вивезення прибутків з американської економіки й у цілому на сальдо доходів від іноземних інвестицій:

ID = - 17,571 + 0,222 FDI in + 0,258 І (9.14)

Показники регресійної моделі (9.14) свідчать про те, що на прибуток, вивезений з американської економіки, істотний вплив здійснюють два фактори: обсяг ПІІ, залучених в економіку США, і товарний імпорт. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення ПІІ в американську економіку на 1 долар призводить до зростання вивезення

прибутків зі США на 22 центи, а збільшення обсягів імпорту на 1 долар призводить до зростання відтоку доходів майже на 26 центів.

Наведені висновки цілком логічні, тому що імпортні операції є пріоритетною сферою діяльності для іноземних філій, які діють у більшості галузей американської економіки:

IB = 46,237 - 0,064 FDI in - 0,052 GDP + 0,06 Е (9.15)

Якщо аналізувати фактори, що впливають на сальдо доходів від іноземних інвестицій, то значимими параметрами в регресійній моделі є ВВП, завезені ПІІ і товарний експорт. Зростання ВВП і обсягів завезених інвестицій погіршує баланс доходів від іноземних інвестицій, а збільшення товарного експорту поліпшує цей показник.

Тепер проаналізуємо фактори, що впливають на відтік і приплив ПІІ в економіку

США:

FDI out = - 383,246 + 0,023 GDP + 2,96 ARW (9.16)

Знак коефіцієнтів регресійної моделі (9.16) показує, що зростання ВВП і реальної заробітної плати стимулює збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій американських ТНК. При цьо.му логічний зв'язок між реальною заробітною платою й американськими ПІІ очевидний: збільшення реальної заробітної плати в США підвищує сукупні витрати корпорацій і стимулює перенесення частини трудомісткого виробництва за кордон:

FDI in - - 277,772 + 0,042 GDP + 10,709 IR (9.17)

У регресійній моделі (9.17) показано взаємозв'язок між ПІІ в американську економіку, обсягом ВВП і відсотковими ставками. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення американського ВВП на 1 долар приводить до зростання ПІІ на 4,2 цента, тобто при збільшенні ВВП на 1 трлн дол. ПІІ в американську економіку зростають на 42 млрд дол.

Цей висновок також логічний: зростання ВВП призводить до збільшення сукупних витрат в еконоиіщ, що, в свою, чергу стимулює платоспроможний попит і підвищує привабливість національного ринку.

ПІІ в американську економіку теж стимулюються збільшенням процентних ставок:

GDP * 2270,060 + 2,195 FDI in + 8,342 Е - 2,735 І + 2,864 GFI - 160,255 ANW - 92,611 IR+ 112,613 СРІ (9.18)

У регресійній моделі (9.18) представлений зв'язок між змінами макроекономіч-них індикаторів економіки США і величиною ВВП. Знак коефіцієнтів при незалежних змінних моделі свідчить про те, що приплив в американську економіку іноземних інвестицій приводить до збільшення обсягів ВВП. Позитивно на ВВП також впливає збільшення обсягів валових інвестицій в економіці і товарний експорт.

З рівняння (9.18) випливає, шо збільшення індексу цін теж приводить до зростання ВВП. Однак це пов'язано з тим, що при побудові цієї моделі використовувалися значення номінального ВВП, який знаходиться в позитивному регресі иному зв'язку з індексом цін.

До факторів, що стримують зростання американського виробництва, належать збільшення імпорту і відсоткових ставок. У рівнянні (9.18) зростання середньої номінальної заробітної плати також не приводить до збільшення обсягів ВВП.

Дослідження восьми регресійних моделей, шо встановлюють взаємозв'язок між макроекономічними показниками економіки США, дозволяє зробити висновок, що в цілому діяльність іноземних філій на території США приводить до збільшення обсягів американського ВВП. Разом з тим приплив прямих іноземних інвестицій у США істотно погіршує конкурентні позиції національних виробників стосовно іноземних транснаціональних корпорацій: ПІІ стимулюють імпорт продукції в США і не роблять позитивного впливу на динаміку американського експорту.

Збільшення обсягів ПП в американську економіку також призводить до постійно зростаючого відтоку капіталу зі США: зростає вивезення прибутків від іноземних інвестицій, що призводить до погіршення сальдо доходу від іноземних капіталовкладень; постійно збільшується негативне сальдо балансу поточних операцій. У 1980-2004 pp. сумарне сальдо балансу поточних операцій США становило -4,495 трлн дол., що є найгіршим показником у світовій економіці.

Для Канади вплив ПІІ на національну економіку оцінимо за допомогою таких регресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені в Додатку б, А. 2):

Е = 143,524 + 1,266 FDI in + 3,759 IS - 0,954 RER (9.19)

I = -35,039+ 1,431 FDI in+ 0,296 GDP (9.20)

CA - 3,324 +1,007 E - 1,0251 +1,215 ES-1,096 IS + 1,1021С-1,056 ID-0,024 RER (9.21) CA = - 0,902 + 1,035 ТВ - 1,127 SB - 0,948 IB (9.22)

У рівняннях (4.9) і (4.10) позитивний знак коефіцієнтів при ГШ свідчить про те, що іноземні інвестиції, які надійшли в економіку Канади, стимулюють як зростання товарного експорту, так і збільшення імпорту. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення ШІ в економіку Канади на 1 долар приводить до зростання експорту на 1,27 доларів; за тих самих умов імпорт зростає на 1,43 дол.

Таблиця 9.20

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Канади

в 1980-2004 рр., млрд дол.

Показники | 1980 | 1985 | 1990 | 1995 | 2000 | 2004

Баланс поточних операцій | -6,088 | -5,733 | -19,76 | 4327 | 19,622 | 21,999

Експорт товарів | 67,531 | 89,912 | 130,328 | 193,373 | 289,022 | 330,112

Імпорт товарів | 59,593 | 78,045 | 120,815 | 167,517 | 243,975 | 279,430

Експорт послуг | 7,444 | 9,827 | 19,209 | 26.128 | 40,229 | 47,534

Імпорт послуг | 10,665 | 13,912 | 28,303 | 33,473 | 44,118 | 57,303

Доход від інвестицій, кредит | 7,867 | 9,837 | 15,072 | 18,887 | 24,745 | 29,573

Доход від інвестицій, дебет | 18,631 | 22,652 | 34,460 | 41,608 | 47,036 | 48,740

Завезені ПІІ | 5,813 | 1,356 | 7,580 | 9.319 | 66,144 | 6,284

Вивезені ПІІ | 4,093 | 3,864 | 5,229 | 11,490 | 44,486 | 47,013

До інших факторів, що впливають на торговий баланс Канади, належать імпорт послуг (він стимулює товарний експорт), зміна реального обмінного курсу національної валюти (його зростання знижує конкурентоспроможність експорту), обсяг ВВП (збільшення цього показника стимулює імпорт) (табл.9.20).

У регресійній моделі (9.21) представлений зв'язок між зміною балансу поточних операцій Канади і його основними компонентами: експортом і імпортом товарів і послуг, доходами від іноземних інвестицій. У рівнянні в якості незалежної змінної також є присутнім показник зміни реального обмінного курсу канадського долара. Його зростання призводить до погіршення балансу поточних операцій.

Значення коефіцієнтів рівняння (9.21) свідчать про те, що баланс поточних операцій Канади практично однаково залежить від усіх його складових. При цьому за останні 25 років показники основних складових платіжного балансу Канади збільшувалися практично в однаковій пропорції.

Так, товарний експорт Канади зростав від 67,5 млрд дол. у 1980 р. до 130,3 млрд у 1990 p., 193,4 млрд - у 1995 p., 289 млрд у 2000 p. і 330,1 млрд дол. у 2004 р. У той же час аналогічними темпами збільшувався й імпорт: від 59,6 млрд дол. у 1980 р. до 120,8 млрд у 1990 p., 167,5 млрд у 1995,244 млрд у 2000 і 279,4 млрд дол. у 2004 році. Торговий баланс Канади протягом останніх 25 років був незмінно позитивним. При цьому в 2002-2004 pp. він постійно збільшувався і досяг свого максимального значення (за всю історію Канади) у 2004 p.- 50,7 млрд