5. Центральна Азія виокремилася на просторі колишніх азіатських республік СРСР: Казахстану. Узбекистану, Киргизстану, Туркменії, Таджикистану.

6. Південну Азію складають Індія, Пакистан, Непал, Бутан, Бангладеш, Шрі-Ланка, а також декілька дрібних острівних держав.

7. Далекий Схід представляють Китай, Японія, КНДР, Республіка Корея, Монголія.

8. Південно-Східна Азія складається з В'єтнаму, Лаосу, Камбоджі, Таїланду, М'янми, Малайзії, Сінгапуру, Індонезії, Філіппін, Брунею.

9. Австралія і Океанія - це Австралія. Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея й велика кількість дрібних острівних держав.

10. Північна Африка об'єднує такі арабські держави: Єгипет, Судан, Лівію, Туніс, Алжир, Марокко, Західну Сахару, Мавританію.

11. Західна Африка має досить строкатий склад; найбільші країни цього регіону - Малі, Нігер, Чад, Центральноафриканська республіка, Сенегал, Буркі-на-Фасо, Гвінея, Гана, Кот-д'ївуар, Сьєрра-Леоне, Того, Нігерія, Камерун, Габон, Конго, Демократична Республіка Конго (колишній Заїр), Ангола.

12. Східна Африка: Ефіопія, Еритрея, Сомалі, Кенія, Уганда, Танзанія, Руанда, Бурунді.

13. Південна Африка: Замбія, Зімбабве, Мозамбік, Мадагаскар, Малаві, Південно-Африканська Республіка, Ботсвана, Намібія, Лесото.

14. Північна Америка: США, Канада, Мексика. За іншою класифікацією Мексику відносять до регіону "Латинська Америка", з яким вона тісніше пов'язана за мовно-культурними й історичними ознаками.

15. Латинська Америка поєднує країни, переважна більшість яких колись була в колоніальній залежності від Іспанії, тому офіційною мовою тут є іспанська; Бразилія розмовляє португальською. Склад регіону: Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Чилі, Перу, Болівія, Еквадор, Колумбія, Венесуела, Гайана, Суринам, Французька Гвіана.

До цього регіону окремою підгрупою входить Карибський басейн, найбільші країни якого - Куба, Гаїті, Ямайка, Домініканська республіка, Гватемала, Сальвадор, Нікарагуа, Гондурас, Панама. Як уже говорилося, до Латинської Америки природно належить і Мексика.

Наведена схема є найпоширенішою, але не єдиною. Виокремлюють Азіатсько-Тихоокеанський регіон - величезний простір, що включає Східну і Південно-Східну Азію, Австралію й Океанію, східні регіони Росії й країни Північної й Південної Америки, що тяжіють до Тихого океану. Цей регіон визначається прискореним динамізмом економічного розвитку.

Типологічний підхід до класифікації країн світу враховує насамперед, дві основні характеристики: показники рівня економічного розвитку і соціально-економічну структуру країни. Крім того, береться до уваги динаміка економічного розвитку, ступінь відкритості економіки, орієнтація на демократичні перебудови.

Найбільш загальний характер має класифікація, запропонована ООН. Вона виокремлює три групи країн:

§ індустріально розвинуті;

§ країни з перехідною економікою;

§ країни, що розвиваються.

В останній групі виокремлюються дві підгрупи нові індустріальні країни й найменш розвинуті країни.

До індустріально розвинутих країн належать усі країни Західної Європи (крім Мальти, яка трактується як країна, що розвивається), США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та Ізраїль. Іноді до цієї групи додасться ще Південно-Африканська Республіка (ПАР). Тут також виокремлюється підгрупа найрозвинутіших країн -Велика Сімка: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Частка індустріально розвинутих країн у сукупному ВНП країн світу становить 75%, в тому числі частка Сімки - 61%. Останнім часом групу індустріально розвинутих країн називають

"Золотим мільярдом". Мільярдом - через те, що вкупі населення цих країн становить приблизно мільярд жителів, а золотим - через високий рівень розвитку економіки.

Країни з перехідною економікою - цс колишні соціалістичні країни, що перебудовують економіку на ринкові засади. Серед них - країни СНД, Естонія, Латвія, Литва, країни Центральної Європи. Доречно до цієї групи відносити й Китай, хоча ООН класифікувала його як країну, що розвивається. Проте якщо зважити, що Китай почав економічну перебудову раніше, ніж пострадянські держави і досяг у цьому вражаючих зрушень, слушно його включити саме в другу групу країн.

Країни, що розвиваються, складають дуже строкату, неоднорідну групу. Вони сильно відрізняються одна від одної за розмірами, економічним потенціалом і темпами розвитку. Є, втім, одна риса, що їх об'єднує: більшість з них - колишні колонії. Крім того, донедавна майже всі вони сильно відставали від розвинутих країн за економічним розвитком.

Наприкінці XX ст. розпочалося швидке зростання темнів розвитку країн, які увійшли до стадії індустріалізації. Це нові індустріальні країни. Чіткого визначення складу цієї підгрупи немає; найчастіше до неї включають Бразилію, Мексику, Аргентину, Республіку Корею, Сингапур, Таїланд, Філіппіни, Індонезію, Тайвань. Інколи додають сюди також Індію; проте дуже низький душовий показник ВВП цієї країни відрізняє її від інших НІК, тому, мабуть, доцільно її виокремити як самостійний тип.

Інша підгрупа крапі, що розвивається, складається з найменш розвинутих країн, які не спроможні здійснити індустріалізацію, подолати вражаючу бідність. їх частка в сукупному ВНП світу неухильно надає. Згідно з класифікацією ООН, до цієї підгрупи належить 45 країн, переважна частина яких знаходиться в Африці. Це, зокрема, Ефіопія, Уганда, Танзанія, Ангола, Сомалі, Судан, Чад та ін. В Азії - Афганістан, Бангладеш, Непал, М'янма, Ємен, Лаос. В Латинській Америці - Гаїті.

Класифікація ООН, шо виділяє три типи держав, досить умовна. Вона більше спирається на історичні традиції, ніж на сучасні реалії. Деякі з країн, що розвиваються, за світовими економічними показниками випереджають країни, що традиційно вважаються розвинутими. Так, за абсолютним обсягом ВВП Бразилія в 7 разів перевищує показник своєї колишньої метрополії - Португалії; до того ж, вона має більш розвинуту індустрію, інфраструктуру. Правда, вона вчетверо поступається Португалії за душовим показником (відповідно 4300 дол. і 17 456 дол.). Але, наприклад, країни Перської затоки в декілька разів перевищують за цим показником і Португалію, і Грецію, й Іспанію.

Є ще неофіційна назва країн, що розвиваються, -третій світ; вона популярна в журналістських колах. Чому "третій"? Донедавна світ поділяв на три групи: Перший світ - розвинуті капіталістичні країни, другий світ - соціалістичні країни, третій світ - країни, що розвиваються, вони начебто йдуть своїм особливим шляхом - ні до капіталізму, ні до соціалізму. Після розвалу соціалістичної системи поділ країн на три світи втратив колишній сенс.

Щоб подолати розпливчастість схеми поділу країн світу на три групи за надто загальними характеристиками, Всесвітній банк запропонував класифікацію за чіткою градацією рівнів розвитку відповідно душового показника ВВП кожної країни. Фахівці цієї міжнародної організації вважають, що конкретно встановлена цифрова межа дозволить уникнути умовностей, які викликаються історичними й іншими традиціями.

Згідно зі схемою Всесвітнього банку, країни світу поділяються на чотири групи:

1. Країни з низьким рівнем - менше 785 дол. на душу населення; таких країн 60.

2. Країни з рівнем доходу нижчим від середнього - від 785 до 3125 дол.; таких країн налічується 59, і серед них Україна.

3. Країни з рівнем доходу вище від середнього - від 3126 до 9655 дол.; їх 37.

4. Країни з високим рівнем доходу - понад 9655 дол. До цієї групи, яка нараховує 53 країни, входять практично всі індустріально розвинуті держави, деякі нафтодобувні країни Перської затоки, декілька невеличких держав, шо живуть за рахунок туризму (Багамські Острови, Острови Кайман та ін.). Склад кожної групи щороку переглядається Всесвітнім банком відповідно змін у рівнях доходу в окремих країнах.

Незважаючи на, здавалося б, чіткий критерій визначення параметрів кожної групи, і ця схема не позбавлена недоліків. Справа в тому, шо душовий показник сам по собі ше не дає суцільної характеристики економічного рівня держави. Так, Багамські Острови та острови Кайман, крім туризму, не мають скільки-небудь розвинутої індустрії; їх високий показник багато в чому зумовлюється притоком валюти з-за кордону, бо

вони являють собою "офшорні зони" - куточки для втечі капіталу від високого оподаткування.

Неприродно, шо в одну групу країн з низьким доходом входять слаборозвинутий Чад та Індія, яка мас досить розвинуту промислову структуру, що включає навіть новітніші галузі - електроніку, космічну техніку, атомну енергетику. Україна й Росія, що мають неабиякий економічний потенціал, опинилися в одній групі із Соломоновими Островами та Намібією.

Отже, жодна схема класифікації країн не може претендувати на єдино правильну, всі вони умовні. Проте вони дозволяють в процесі аналізу економіки країн скоріше й чіткіше виявити їх характерні риси, побачити спільне й відмінне а їх розвитку. Залежно від завдань, що ставляться при вивченні країн, слід користуватися тією чи іншою схемою.

Використана література

1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.

4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.

6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.

8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.

9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.

11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.

12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001

13. Глобальна торгова