Інноваційні процеси на підприємстві

План

1. Зміст інноваційної діяльності, форми її інвестування.

2. Види і напрямки інноваційної діяльності.

3. інноваційні цикли і показники дифузії новацій на підприємстві.

4. Інноваційний потенціал підприємства і показники його оцінки.

Зміст інноваційної діяльності, форми її інвестування

Здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно до безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів науково-технічного прогресу (НТП). А як відомо, всі досягнення НТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34). Так, відповідно до ст.325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Правовою основою формування та реалізації інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про інноваційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України.

Формами інвестування інноваційної діяльності є:

- державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

- комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позикових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

- соціальне інвестуввння, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

- іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

- спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

Види і напрямки інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

В п.2 ст.327 ГКУ визначено такі напрямки інноваційної діяльності, як:

- проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

- розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

- розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для попіпшення соціального й екологічного стану;

- технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, здійснювані вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Разом з тим слід зауважити, що інвестування відтворення основних фондів ї приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення. Більш детальна класифікація інновацій наведена в табл. 10.1.

Таблиця10.1

Класифікація видів інноваційної діяльності

Критерій | Види інновацій

Поширеність | Одиничні | Дифузійні

Місце у виробничому циклі | Сировинні | Продуктові | Забезпечувальні

Наступність | Відкриваючі | Скасову-вальні | Заміщені | Зворотні

Охоплення частки ринку | Локальні | Системні

Потенціал і ступінь новизни | Радикальні | Удоскона- люючі | Комбіновані

Сфера діяльності підприємця | Технологічні (виробничі) | Економічні (торговельні) | Соціальні (управлінські)

Технологічні параметри | Продуктові | Процесуальні

Причини виникнення | Реактивні | Стратегічні

Характер потреби | Споживчі | Спонукальні

Відповідно до ст.2 Закону України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16.01.2003. p. №433-IV, пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні є науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній, конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави. Вони складаються із стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності:

- стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності розраховані на тривалу перспективу (не менше 10 років) і є найважливішими напрямами інноваційної діяльності щодо забезпечення соціально-економічного зростання держави і поліпшення ефективності господарювання суб'єктів підприємницької діяльності. Вони розроблені на основі науково-прогнозного аналізу світових тенденцій соціально-економічного та науково-технологічного розвитку з урахуванням можливостей вітчизняного інноваційного потенціалу;

- середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності розраховані на реалізацію протягом найближчих 3-5 років напрямів інноваційного оновлення промислового, сільськогосподарського виробництва та сфери послуг щодо освоєння випуску нових наукоємних товарів та послуг з високою конкурентоспроможністю на внутрішньому та (або) зовнішньому ринках.

Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються в рамках стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на основі новітніх досягнень вітчизняної і світової науки, аналізу кон'юнктури світового і внутрішнього ринків та ресурсних можливостей держави. За своїми масштабами, направленістю та. специфікою реалізації середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності можуть бути пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного, галузевого або регіонального рівнів.

Визначені Верховною Радою України стратегічні напрями інноваційної діяльності на 2003-2013 pp. та середньострокові напрями до 2007 р. представлені на рис. 10.1.

Інноваційні цикли і показники дифузії на підприємстві

Відповідно до прийнятих міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг. Поряд з терміном "інновація" у вітчизняній літературі використовуються такі терміни як "нововведення", "новація".

Багатьма фахівцями ці поняття нерідко ототожнюються. Але, на наш погляд, поняття інновація, нововведення і новація варто розмежовувати. Нововведенням може бути будь-який винахід, спосіб, порядок, метод, запропоновані їх розробниками. Якщо це нововведення використовується (навіть в обмеженому масштабі), воно стає новацією. А вже якщо новація одержала значне поширення, вона здобуває нову якість і стає інновацією.

Основні характеристики нововведення, новації й інновації в залежності від різних класифікаційних ознак наведені в табл. 10.2.

Особливу роль в діяльності підприємства відіграють технологічні інновації, оскільки вони створюють базу для оновлення всіх виробничо-господарських процесів.

Під технологічними інноваціями слід розуміти матеріалізацію нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення вибагливих потреб споживачів.

Рис. 10.1.Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні

Таблиця10.2

Основний зміст і властивості нововведень, новацій та інновацій

Термін | Стадія виробничого циклу | Зміст | Властивості

Нововведення | Початкова | Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент , | Наявність новизни

Новація | Проміжна | Використання нововведення | Новизна, матеріалізація

Інновація | Кінцева | Поширення нововведення | Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація

Спід зазначити, що комерціалізація інновацій можлива лише в тому випадку, коли інновації виступають як товар на ринку. У випадку, коли інновації не мають товарної форми (нова техніка і технологія створюється для використання у виробничому циклі підприємства), комерціалізація є лише потенційною їх властивістю і може бути реалізована в перспективі. Швидка комерціалізація інновацій унеможливлюється в зв'язку з недостатньою ефективністю нової техніки і технології в існуючих економічних умовах. Життєвий цикл інновації обумовлений періодом від її зародження до заміни більш ефективним продуктом чи процесом і в значній мірі залежить від швидкості її дифузії.

Дифузія Інновації - процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування. У результаті дифузії зростає число виробників і споживачів, змінюються їхні якісні характеристики. У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії залежить від ряду факторів, у тому числі від форми прийняття рішення, способу передачі інформації, властивостей самого нововведення, сприйнятливості до нововведень суб'єктів соціально-економічної системи.

Проникнення інновацій у виробничі процеси на підприємстві підпорядковується об'єктивному закону, представленому на рис. 10.2 кривою Фішера-Прайа.

Точка 1 характеризує перехід від інкубаційного періоду до прискореної дифузії нововведення у виробництво.

Точка 2 розмежовує дифузійні процеси і ступінь повного насичення підприємства певною новацією.

Точка 3 є межею між повним насиченням виробництва конкретною інноваційною розробкою і затуханням даної інноваційної діяльності.

Рис. 10.2.Інноваційна крива Фішера-Прайа

Слід зазначити, що повного, стовідсоткового проникнення нововведения у виробництво ніколи не відбувається, тому що динамізм розвитку спричиняє безперервну появу нових підприємницьких ідей (як) власне і є рушійною силою розвитку підприємства), розробку нових видів товарів (послуг), виготовлення (надання) яких відбувається паралельно з розвитком нових технологій.

Завдяки наведеній схематичній характеристиці інноваційного циклу видається можливим оцінити швидкість впровадження інновацій у виробництво (v) на кожному етапі дифузії за допомогою розв'язання диференційного рівняння (10.1)

де Fi, F2 - рівень дифузії та рівень насичення інновацією виробництва відповідно;

t1,t2— час на дифузію та насичення виробництва даною інновацією відповідно.

Для статистичної оцінки темпів дифузії інновацій у виробництво застосовують такі показники:

- рівень нової продукції (JH). виготовленої підприємством в загальному обсязі вироблюваних товарів (послуг), який визначається як відношення кількості найменувань нової продукції (NH) до загальної кількості найменувань товарного асортименту підприємства (Nзаг). тобто обчислюється за формулою (10.2):

- коефіцієнт оновлення продукції (kOH) представляє собою частину вартості тільки-но започаткованої у виробництві продукції (ВРнов) У сукупних надходженнях від реалізації всієї вироблюваної підприємством продукції на кінець звітного періоду (ВРкп) і визначається за формулою (10.3):

- коефіцієнт вибуття застарілої продукції, яка не відповідає сучасним потребам споживачів (kВИБ),