Одиничний і груповий методи організації виробництва

План

1. Методи організації непотокового виробництва

2. Технологічна і предметна форми спеціалізації

3. Особливості організації предметно-замкнутих ділянок

4. Розрахунок розміру партії деталей кожного найменування.

5. Побудова стандарт-плану ПЗД.

6. Визначення середнього розміру заділів і незавершеного виробництва.

Методи організації непотокового виробництва

Методи організації виробництва— це способи поєднання організації виробничого процесу в часі й у просторі.

Організація виробничого процесув часі визначається ступенем його переривчастості, яка залежить від виду продукції і технології її виготовлення. Уся продукція, що виготовляється на підприємствах, може бути дискретною і неподільною.

До дискретного виду належить продукція, що складається з різних частин, наприклад машини, прилади, приймачі, телевізори, БОМ та інші вироби.

Неподільну продукцію не можна поділити на частини або компоненти. До неї належать рідкі хімічні речовини, метали і сплави металів, лаки, фарби та інші види продукції.

Для виробництва дискретної продукції можуть бути застосовані переривані (дискретні) технологічні процеси і напівбез-перервні технологічні (виробничі) процеси, а для виробництва неподільної продукції застосовуються тільки безперервні технологічні процеси.

У напівбезперервних виробничих процесах одна частина виробництва виконується безупинно, а інша — з перервами. Наприклад, у процесі виготовлення визначеної деталі такі операції, як плавка металу, заливання форм і остигання форм виконуються безупинно, тобто одна за одною, а інші операції — з перервами (токарська, фрезерна, шліфувальна та ін.).

Уся продукція, що виготовляється на підприємствах машинобудування, належить до дискретного виду.

Організація виробничого процесу в просторі визначається розташуванням (плануванням) устаткування (місць робочих), ділянок та цехів і залежить від виду продукції, її кількості і технології виготовлення.

В умовах перериваних виробничих процесів устаткування (робочі місця) можуть розташовуватися за однорідними технологічними групами (технологічна форма спеціалізації) або за різнорідними групами для обробки однорідних за конструкцією і розмірами деталей (предметна форма спеціалізації).

Для виробництва дискретної продукції в умовах безперервного виробничого процесу устаткування (робочі місця) розташовується за ходом технологічного процесу обробки деталей (складання вузлів і виробів). Такі методи організації виробництва належать до потокових, усі інші — до непотокових.

На вибір методів організації потокового або непотокового виробництва впливають такі чинники:—

розміри і маса виробу; чим більший виріб і більша його маса, тим важче організувати потокове виробництво;—

кількість виробів, що підлягають випускові за визначений період часу (рік, квартал, місяць, доба); під час випуску невеликої кількості виробів, як правило, недоцільно організовувати потокове виробництво (занадто великі капітальні витрати);—

періодичність випуску виробів, тобто вони можуть випускатися регулярно і нерегулярно; за регулярного (ритмічного) випуску, наприклад, по 20 виробів щомісяця, доцільно організувати потокове виробництво, а якщо регулярність неви-значена або через різні періоди часу й у різних кількостях, то доводиться використовувати пепотокові методи організації виробництва;—

точність і шорсткість поверхні деталей; за високої точності і малої шорсткості варто застосовувати непотокові методи.

Непотокове виробництво може спеціалізуватися на таких формах: технологічній, предметній і змішаній.

Технологічна і предметна форми спеціалізації

Технологічна форма спеціалізаціїхарактеризується створенням цехів і ділянок, на яких устаткування (робочі місця) спеціалізовані за ознакою їхньої технологічної однорідності і розмірів. Наприклад, у ковальсько-штампувальному цеху можуть бути створені ділянки, оснащені тільки великими, середніми або дрібними молотами і пресами; у ливарних цехах можуть створюватися ділянки кокільного лиття і лиття в оболонкові форми, ділянки чавунного, сталевого або кольорового лиття, ділянки ручного або машинного формування; у механообробних цехах можуть бути ділянки, створені за видами металорізальних верстатів, що поділяються ще на групи великих, середніх і малих верстатів (токарських" фрезерних, свердлильних та ін.); у складальних цехах можуть бути виокремлені слюсарно-складальні ділянки за видами вузлів, що складаються, підузлів, блоків й інших складальних одиниць. Зазначимо, що не всі технологічно спеціалізовані ділянки можуть бути самостійними адміністративно-відокремленими одиницями.

На технологічних ділянках (за групового розташування устаткування) партії деталей можуть оброблятися одночасно на декількох одиницях устаткування (верстатах-дублерах). У цьому разі може бути організоване багатоверстатне обслуговування, за якого значно скорочується тривалість виробничого циклу обробки партії деталей, знижується собівартість їхньої обробки.

За предметної форми спеціалізації створюються виробничі цехи і ділянки, спеціалізовані за предметами. Вони можуть бути предметно-замкнутими (ІІЗД) і предмети о-гру новими (ПГД).

На предметно-замкнутих ділянках (технологічно) повинні виконуватися, як правило, усі (від першої до останньої) операції, необхідні для обробки деталей або складання вузлів.

Оскільки цілком замкнути процес виготовлення деталі на одній ділянці (у цеху) у деяких випадках з низки причин не можливо, допускається деяка кооперація з ділянками наданого цеху або інших цехів.

Предметно-замкнуті ділянки не завжди є адміністративно-виробничими одиницями. Іноді кілька таких ділянок об'єднуються в одну адміністративно-виробничу ділянку.

Номенклатура деталей, оброблюваних на предметно-замкнутій ділянці, значно менша, ніж па будь-якій технологічній ділянці. Уся номенклатура деталей, що закріплюється за цехом, за предметної форми спеціалізації розбивається на кілька ділянок, на кожній з яких обробляється тільки ця частина (декілька або одна номенклатурна одиниця). У зв'язку з цим в основі організації предметно-замкнутої ділянки закладена класифікація деталей і складальних одиниць за визначеними ознаками та закріплення кожної класифікаційної групи деталей за визначеною групою робочих місць.

У результаті класифікації деталей створюються горизонтальні і вертикальні ряди класифікації. У горизонтальні ряди об'єднуються деталі за низкою ознак (конструктивно-технологічні, планово-організаційні). Ці ступені поділу утворюють класифікаційні підрозділи: класи, підкласи, групи, типи та ін. Вертикальні ряди становлять сукупність деяких класифікаційних підрозділів різних видів. До основних ознак, за якими створюються ці ряди, як правило, належать: вид заготівлі; габаритні розміри (маса) деталей; конструктивний тип деталей; основний технологічний маршрут обробки.

За першою ознакою деталі поділяються на класи. Наприклад, деталі виготовляють з кування, штампувань; сталевого, чавунного, кольорового лиття; катаного круглого, смугового, листового матеріалу.

За другою ознакою деталі кожного класу поділяються на підкласи великих, середніх і дрібних деталей.

За третьою ознакою деталі кожного підкласу поділяються на групи за конструктивними характеристиками: вали, втулки, шестерні, гвинти, плити та ін.

За четвертою ознакою кожна група деталей поділяється на типи за складністю операцій і за технологічними маршрутами, наприклад деталі з обробкою на токарських, фрезерних і свердлильних верстатах (т-ф-с), токарських, розточувальних і шліфувальних верстатах (т-р-ш).

Особливості організації предметно-замкнутих ділянок

Як зазначалося, на предметно-замкнутих ділянках відбувається повна обробка деталей (або майже повна, без окремих операцій), у результаті якої виходить закінчена продукція.

На практиці виокремлюють такі різновиди предметно-замкнутих ділянок обробки деталей:

- ділянки з однаковими або однорідними технологічними процесами або маршрутами руху (наприклад, обробка корпусів одного типу, але різних розмірів);—

ділянки різноманітних деталей, подібних за конфігурацією й операціями обробки (наприклад, деталі плоскі, деталі типу тіл обертання та і її.);—

ділянки деталей, подібних за габаритами й операціями обробки (наприклад, деталі великі, дрібні та ін.);—

ділянки деталей з матеріалів і заготовок визначеного виду (кування, штампувань, сплавів, пластмас, кераміки та ін.)*

Для організації роботи таких ділянок необхідно розраховувати такі календарно-планові нормативи:—

розмір партії деталей конкретного найменування;—

періодичність (ритмічність) чергування партії деталей цього найменування;—

кількість партій за кожним найменуванням деталей;—

кількість одиниць устаткування за кожною операцією виробничого процесу і коефіцієнт його завантаження;—

коопераційно-подетальний стандарт-план;—

тривалість виробничого циклу обробки партії деталей кожного найменування;—

нормативи заділів і незавершеного виробництва.

В основу розрахунку календарно-планових нормативів закладаються: програма випуску (запуску) деталей кожного найменування на плановий період; технологічний процес і норми часу обробки деталей кожного найменування за конкретною операцією; норми підготовчо-заключного часу на кожну операцію за кожним найменуванням деталі; допустимі втрати робочого часу на переналагодження і планові ремонти устаткування; кількість робочих днів у плановому періоді, тривалість робочої зміни і режим роботи. *

Розрахунок розміру партії деталей кожного найменування.

Величина партії деталей залежить від багатьох економічних і організаційно-виробничих чинників, тому нормальний (оптимальний) розмір партії за кожним найменуванням деталей визначається, як правило, у два етапи.

На першому етапі встановлюється розрахункова (мінімальна) величина розміру партії деталей у-го найменування за формулою

За максимальний розмір партії деталей у-го найменування може бути прийнята місячна програма випуску.

Другий етап визначення розміру партії деталей у-го найменування полягає в корегуванні отриманих розмірів партії деталей, тобто n mіn і n maх. Межа нормального (оптимального) розміру партії обмежена нерівністю

Корегування граничних розмірів партії деталей у-го найменування починається зі встановлення зручних для планування ритмів. Ряди цих ритмів залежать від числа кількості днів у місяці.

Побудова стандарт-плану ПЗД.

Після операційний подетальний стандарт-план установлює повторювані стандартні строки запуску і випуску партій деталей кожного найменування за кожною операцією. Стандарт-план будується на визначений період часу, і робота за ним повторюється з періоду у період без змін доти, поки діє ця виробнича програма.

Для всіх найменувань деталей ПЗД приймається загальний ритм (найбільший з усіх прийнятих). При побудові стандарт-плану розробляються три календарні графіки.

Порядок побудови графіка № 1 такий. Виходячи з установленого строку виготовлення партії деталей у-го найменування, на календарний план наносять час циклів обробки кожної партії деталей у-го найменування за операціями виробничого процесу, починаючи з останньої і закінчуючи першою (у порядку,

зворотному до ходу технологічного процесу), без обліку завантаження робочих місць. Тривалість операційного циклу розраховується за всіма деталями й