Закордонні фахівці з управління фінансами рекомендують для оцінки комерційної ефективності проекту використовувати комерційну норму дисконту, установлену на рівні середньозваженої вартості капіталу WACC (Weighted Average Cost of Capital), яка обчислюється за формулою (10.14);

де кі - ціна і-го джерела фінансових ресурсів;

di -частка і-го джерела в загальній сумі капіталу підприємства.

Ціна власного капіталу (Щк) визначається дивідендною політикою новатора [ціна залучення акціонерного капіталу) пропорційно частці акціонерного капіталу у масних коштах підприємства за формулою (10.15):

де р - відношення суми дивідендів до ринкової капіталізації підприємства;

АК- акціонерний капітал;

Ар - річний амортизаційний фонд;

П - прибуток;

БН — безоплатні надходження.

Ціна власного капіталу для самофінансування технологічних інновацій в нижньою межею рентабельності. Реалізація інновацій при прибутковості меншій за ціну капіталу може серйозно погіршити основні фінансові показники підприємства Для зовнішнього інвестора ціна власного капіталу новатора є показником достатнього рівня фінансової надійності об'єкта інвестицій. В такому випадку норма дисконту для власного капітану встановлюється підприємством самостійно.

На другому етапі оцінки інноваційного проекту уточнюється склад учасників проекту і визначається його фінансова реалізованість, а також обчислюється ефективність участі в проекті кожного учасника. На цьому ж етапі визначається фінансова можливість реалізації обраного варіанта з розглядом різних джерел фінансування і його умов. Головним завданням (поряд із забезпеченням фінансування) тут виступає одержання ефекту фінансового важеля. З цією метою доцільно розглянути способи й умови фінансування проекту.

Інноваційні заходи можуть фінансуватися за рахунок:

- власних засобів підприємства;

- власних засобів підприємства із залученням акціонерного капіталу;

- власних засобів підприємства із залученням кредитів банків та інших позик;

- власних засобів підприємства із залученням лізингу,

- власних засобів підприємства і коштів бюджету;

- на умовах договору про розподіл продукції.

При змішаному фінансуванні інноваційних проектів (комбінації декількох джерел) ставка дисконту (Е) може бути визначена як середньозважена вартість капітану з урахуванням його структури за формулою (10.16):

де Еi - вартість капіталу (після сплати податків) і-го інвестора з урахуванням ступеня ризику;

в - частка капіталу і-го інвестора в загальній сумі капіталу;

n - кількість інвесторів.

При надходженні коштів з бюджету (загальнодержавного, регіонального, місцевого) для фінансування інноваційних заходів показники бюджетної ефективності визначаються як перевищення доходів бюджету (ДБЦ над видатками (ВБі) у зв'язку із здійсненням інноваційного заходу.

До складу видатків бюджету (ВБі} включаються:

- інвестиційні ресурси бюджету;

- державні гарантії інвестиційних ризиків;

- виплати на компенсацію податку на додану вартість (ПДВ);

- виплати допомоги для осіб, що запишаються без роботи на період здійснення інноваційного проекту.

До складу доходів бюджету (ДБ,) включаються:

- податки і платежі в бюджет;

- відрахування на соціальні потреби;

- одноразові витрати при оформленні земельної ділянки;

- доходи від ліцензування, конкурсів і тендерів на розвідку, будівництво й експлуатацію об'єктів проекту;

- емісійний дохід від випуску цінних паперів під здійснення проекту;

- дивіденди за державними акціями, випущеними з метою фінансування інноваційних заходів,

- виручка від продажу державного пакета акцій;

- повернення відсотків по державному кредиту;

- повернення основного боргу державі;

- штрафи і санкції за нераціональне використання ресурсів, пов'язані із здійсненням проекту.

Бюджетна ефективність інноваційного проекту (ЧДДБ) визначається як сальдо потоку доходів і витрат бюджету за рахунок здійснення інноваційного заходу з урахуванням коефіцієнта дисконтування за формулою (10.17):

У цьому випадку коефіцієнт дисконтування (Е) рекомендується визначати як відношення ставки рефінансування (r), установленої Національним банком України, і оголошеного Урядом на поточний рік темпу інфляції (і) з урахуванням виправлення на ризик (Р) (участках одиниці) з рівняння (10.18):

У випадку, якщо бюджетні засоби не виділяються для здійснення інноваційного проекту, бюджетна ефективність враховує лише доходи, що надходять у бюджет (загальнодержавний, регіональний) за рахунок інноваційного заходу.

Використовувані в проекті ресурси оцінюються не за допомогою витрат на їхнє створення, а за альтернативною вартістю, яка відбиває максимальне значення упущеної вигоди від їх використання в іншому проекті, а також за допомогою порівняння використовуваних ресурсів "із здійсненням проекту" і "без його здійснення". На різних стадіях розробки і здійснення проекту його ефективність визначається наново, з різною глибиною вивчення, з урахуванням впливу інфляції, кількісного впливу невизначеності і ризиків, що супроводжують реалізацію проекту.

Вибір інноваційного проекту здійснюється за вказаними вище оціночними показниками економічної ефективності, розрахунок яких здійснюється за кожним варіантом. При цьому часто виникають проблеми з вибором найкращого варіанта, оскільки кожний з вказаних показників поряд із перевагами має певні недоліки. Наприклад, показник ЧДД непридатний при:

а) виборі між проектами з великими і незначними початковими витратами при однакових величинах ЧДД, тому що не дозволяє порівнювати проекти з різною капіталомісткістю, але однаковою чистою приведеною вартістю;

б) виборі між проектом з великим значенням ЧДД і тривалим періодом окупності та проектом з меншим значенням ЧДД і коротким строком окупності.

При використанні показника ВНД не завжди обирається самий прибутковий проект, оскільки проект із великим значенням ЧДД не завжди одночасно має і більш високу ВНД. По-друге, цей показник моделює нереалістичну ситуацію реінвестування всіх проміжних грошових надходжень від проекту за ставкою ВНД. По-третє, можливі випадки множинності ВНД, коли сальдо грошового потоку неодноразово змінює знак. В цьому разі рівняння може або не мати позитивних рішень, або їх може бути декілька.

Тому порівняння варіантів інноваційного проекту і вибір найбільш ефективного з них рекомендується здійснювати за результатами обчислення всіх показників.

Вибір найліпшої альтернативи здійснюється шляхом зіставлення варіантів розвитку підприємства "з упровадженням" заходу і "без упровадження".

Спочатку розглядається варіант "без упровадження", прогнозуються грошові потоки на підприємстві в цілому без здійснення інноваційного заходу.

Вихідною інформацією про діюче підприємство для формування варіанта "без упровадження" є:

1) звітні баланси й обчислені на їх основі фінансові показники підприємства за останні звітні періоди;

2) обсяги продажів і виручки від реалізації;

3) операційні витрати за. статтями витрат, платежі і податки, що відносяться на собівартість продукції і фінансові результати;

4) балансова і залишкова вартість основних виробничих фондів;

5) обсяг і структура поточних активів і пасивів, умови взаєморозрахунків за доставлені товари (надані послуги);

6) обсяги капітальних вкладень без урахування витрат на інноваційний проект;

7) відомості про заборгованість за раніше отриманими позиками і умови її погашення.

Оцінка варіанта "без упровадження" припускає одержання інформації про основні техніко-економічні показники роботи підприємства за розрахунковий період. Ці дані необхідні для визначення виручки, поточних витрат і податків.

Ефектоутворюючими факторами при реалізації інноваційного заходу є приріст продукції, скорочення експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень, скорочення штрафів за забруднення навколишнього середовища тощо.

Після оцінки варіанта "без упровадження" характеризуються техніко-економічні показники підприємства за варіантом "з упровадженням" інноваційного заходу. При цьому необхідно враховувати таке." незалежно від того, яка частина основних фондів діючого підприємства буде використовуватися для реалізації інноваційного заходу, розміри амортизації і податку на відповідне майно у варіанті "з упровадженням" не зміняться. Якщо у варіанті "без упровадження" підприємство має збитки, то податок на прибуток у цьому варіанті може бути меншим, ніж податок з додаткового прибутку, забезпечуваного реалізацією інноваційного заходу. Якщо реалізація заходу приводить до економії сировини, матеріалів, енергії тощо, це позначається не тільки на прямих матеріальних витратах, але і на розмірах матеріальних запасів.

Вибір бази порівняння для розглянутого заходу здійснюється в залежності від стадії інноваційного процесу і призначення розрахунку ефективності:

- на стадії НДДКР - краща за своїми параметрами техніка (технологічний процес), спроектована чи освоювана в Україні (за кордоном) з урахуванням випередження за основними техніко-технологічними параметрами;

- на стадії промислового виробництва нової техніки (технології) - кращий аналог, доступний на ринку;

- на стадії використання нової техніки (технології) - техніка (технологія), що замінюється на конкретному підприємстві.

У ряді випадків неможливо визначити базу порівняння, як, наприклад, у випадку розробки і впровадження відсутніх раніше новітніх технологій у виробництві нової продукції. У таких випадках за базу порівняння приймаються показники існуючого виробництва. Але й у цьому випадку при порівнянні варіантів необхідно дотримуватися принципу "з упровадженням заходу" і "без упровадження заходу", тобто враховувати можливі зміни показників діяльності підприємства за роками розрахункового періоду.

Ефективність нової технології визначається в результаті зіставлення ЧДД за варіантами: якщо приріст ЧДД має позитивне значення, нова технологія ефективна.

На стадії виявлення переваг того чи іншого варіанта за рахунок більш високих техніко-технологічних параметрів розрахунок ефективності здійснюється за умови фінансування кожного варіанта за рахунок власних коштів підприємства. У той же час розрахунок здійснюється при однаковій дисконтній ставці з урахуванням розходжень в інноваційних ризиках.

Приріст чистого дисконтованого доходу (DЧДД) при виборі кращого варіанта нової техніки (технології) при різних ставках дисконтування за варіантами здійснюється за формулою (10.19):

Урахування ефектоутворюючих факторів у складі планових показників дає можливість оцінити (до і після впровадження) їх вплив на виручку від реалізації продукції, прибуток і собівартість. При формуванні інноваційної програми підприємства оцінюються комплекси наукових досліджень і розробок, взаємозалежних І взаємопов'язаних за черговістю і часом виконання, а також окремі взаємозамінні заходи, що не входять до цих комплексів.

Незалежними є проекти, ухвалення рішення про реалізацію яких не впливає на перебіг інших