Взасмовиключними (альтернативними) є проекти, здійснення одного з яких приводить до відхилення через неможливість чи недоцільність інших. Кожний з альтернативних проектів розглядається і оцінюється окремо.

Взаємодоповнюючими є проекти, які можуть бути прийняті чи відхилені одночасно. При виборі проекту для фінансування їх необхідно об'єднати в один проект (комплексну технологію).

Взаємовпливовими є проекти, в ході реалізації яких виникають додаткові (системні) ефекти, що не проявляються при реалізації кожного з них окремо і, відповідно, не відбиваються на показниках їхньої ефективності. При виборі проекту для фінансування в рамках інвестиційного портфеля з усіх взаємовпливових проектів формується найбільш ефективне сполучення у вигляді самостійного "узагальненого" проекту. Різні сполучення розглядаються при цьому як альтернативи. При порівнянні варіантів інноваційних проектів слід дотримуватися принципів системного підходу. Важливо враховувати нерівність сукупного ефекту від комплексу заходів і величини ефектів від їх окремого здійснення. В основі порівняння інноваційних заходів лежить принцип комплексного підходу.

Якщо в результаті реалізації інноваційного проекту збільшується обсяг продукції, то при оцінці впливу цього проекту на показники підприємства спід враховувати додатковий ефект у супутньому виробництві.

Спід зауважити, що економічна ефективність інновацій здебільшого визначається загальним рівнем розвитку народного господарства і соціально-економічних передумов. Наприклад, високопродуктивна, але дорога технологія може бути економічно виправдана в країні з високою фондоозброєністю й середньою оплатою праці, але може виявитися неефективною в країні з низькими фондоозброєністю й оплатою праці, а також надлишковими трудовими ресурсами, де соціальні завдання можуть вирішуватися за допомогою створення великої кількості дешевих і малопродуктивних робочих місць.

При розрахунках ефективності інновацій часто потрібно прогнозувати техніко-економічні і фінансові показники проекту на досить тривалий період. При цьому необхідно враховувати певну невизначеність і ризик інвестування.

Під невизначеністю розуміють неповноту 1 неточність інформації про умови реалізації заходів і відповідні цим умовам результати, витрати та економічний ефект. Ризик полягає в можливому зменшенні фактичної віддачі від капіталовкладень у порівнянні з очікуваною. Джерелами ризиків можуть виступати внутрішні і зовнішні чинники. До внутрішніх відносять причини, викликані власне інноваційною діяльністю підприємства, у тому числі неузгодженістю проекту із стратегічними партнерами, невідповідністю інноваційної ідеї можливостям її реалізації, відсутністю практичного досвіду тощо. Зовнішні причини викликані зміною ринкової кон'юнктури, економічної і політичної ситуації, на які підприємство не має можливості цілеспрямовано впливати (податкова, фінансово-кредитна системи, політика, темпи інфляції, умови інвестування тощо).

Завдання аналізу ризиків попягає у виявленні сукупності факторів, які можуть Істотно вплинути на реалізацію інноваційного проекту, і у вживанні заходів щодо захисту від впливу негативних факторів.

Для оцінки факторів невизначеності і ризику використовуються такі методи:

- укрупнена оцінка стійкості;

- розрахунок рівня беззбитковості;

- коригування техніко-технологічних та економічних параметрів проекту;

- формалізований опис невизначеності.

Кожен наступний з наведених у переліку методів є більш точним, хоча і більш трудомістким. Тому застосування будь-якого з них робить непотрібним застосування всіх попередніх. Усі методи, крім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш імовірних чи найбільш небезпечних умовах, а також фінансову оцінку здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачати в проекті заходи, які запобігають виникненню невиправданих втрат.

Метод укрупненої оцінки стійкості проекту є найбільш використовуваним в практиці інноваційної діяльності. Він передбачає розробку помірного песимістичного прогнозу техніко-економічних параметрів проекту, термінів виконання робіт і параметрів економічного оточення. У цьому випадку пропонується збільшувати норму дисконту в розрахунках комерційної ефективності на величину ризику. Розрізняють три типи ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту:

- країновий;

- ризик надійності учасників проекту;

- ризик недоотримання передбачених проектом доходів.

При оцінці інновацій найбільше значення має ризик останньої категорії. Ризик недоотримання передбачених проектом доходів обумовлений, насамперед, технічними, технопогічними й організаційними передумовами, а також фактичними відхиленнями в обсягах виробництва, цінах на продукцію і ресурси.

Вибір того чи іншого підходу залежить від складу і вірогідності використовуваної для розрахунків інформації.

Поправка на ризик проектів (Р) враховуються як складова частина ставки дисконтування (безризикова ставка + премія за ризик) і визначається для проекту з огляду на класифікацію, наведену в табл. 10.4.

Таблиця10.4

Визначення величини поправки на ризик в інноваційному проекті

Величина ризику | Мета проекту | Поправка на ризик,

%

Низький | Інвестування за умов інтенсифікації виробництва на базі освоєної техніки | 3-5

Середній | Збільшення обсягу продажів існуючої продукції | . 8-10

Високий | Виробництво і просування на ринок нового продукту | 13-15

Дуже високий | Інвестиції в дослідження й інновації | 18-20

Поправка на ризик може бути визначена також за допомогою факторних розрахунків. При цьому вона підсумовує вплив істотних факторів, до яких відносять:

- необхідність проведення НДДКР із заздалегідь невідомими результатами сипами спеціалізованих науково-дослідних і/чи проектних організацій;

- тривалість НДДКР;

- новизну застосовуваної технології (традиційна, нова, модифікована);

- ступінь невизначеності платоспроможного попиту і цін на продукцію;

- наявність циклічності (сезонності) попиту на продукцію;

- невизначеність зовнішнього середовища при реалізації проекту.

Поправка на ризик оцінюється за кожним фактором. Якщо фактори незалежні, поправки сумують простим додаванням. Однак варто уникати повторного урахування. Наприклад, більш висока поправка на ризик за проектом, що передбачає здійснення НДДКР, уже може включати виправлення на ризик, що відповідає невизначеності застосування нової техніки (технології).

Розрахунок коефіцієнта дисконтування з урахуванням невизначеності і ризику (Е) здійснюється за формулою (10.20):

де аЦк- частка ціни капіталу (без урахування інфляції) або чиста дохідність альтернативних проектів вкладення фінансових ресурсів;

b - рівень премії за ризик для проектів певного типу (відповідно до класифікації інновацій);

с - рівень інфляції.

Премія за ризик розраховується виходячи із середнього класу інновацій, описаних в табл. 10.5-10.6.

Проект рекомендується розглядати як стійкий, якщо він характеризується високими інтегральними показниками, зокрема позитивним значенням очікуваного ЧДД.

Ступінь стійкості проекту стосовно можливих змін умов його реалізації може бути охарактеризований за допомогою показників меж беззбитковості і граничних значень параметрів проекту. При його визначенні розраховують точку рівноваги, при якій виручка від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Таблиця10.5

Класифікація нововведень та інноваційних процесів за групами ризику

Ознаки і складові розподілу на групи | Клас

1 | 2

1. Зміст нововведення

Нова ідея

Новий продукт

Нова технологія, метод

Нова послуга

Нове рішення, регламент, структура | 8

7

6

5

4

2. Сфера нововведення

Виробничі підприємства та їх підрозділи Науково-технічні організації та їх підроздіпи Маркетингові підрозділи і спеціалізовані фірми Споживачі та їхні ооганізаиії | 7

6

5

4

3. Сфера знань і функцій нововведення

Техніка і технологія, природознавство

Виробництво

Фінанси й економіка

Соціальні і суспільні процеси

Організація й управління

Юриспруденція

Ноу-хау

Консалтинг | 8

7

6

5

4

3

2

1

4. Тип новатора

Науково-технічні підрозділи

Промислові підрозділи

Фінансові, маркетингові і комерційні підрозділи і Експлуатаційні й обслуговуючі підроздіпи | 7

6

5

4

5. Рівень новатора

Підроздіп підприємства (фірми)

Підприємство (фірма)

Об'єднання підприємств

Галузь, група гапузей | 8

7

6

5

6. Територіальний масштаб нововведення

Країни СНД і Балтії

Україна

Область, місто, район в Україні | 6

5

4

7. Масштаб поширення нововведення

Широка дифузія

Обмежена дифузія

Одинична реалізація | 7

6

5

8. Ступінь радикальності новизни

Радикальні (піонерні, базові)

Ординарні (винаходи, нові розробки)

Удосконалюючі (модернізація) | 8

4

2

9. Глибина перетворень

Системні

Комплексні

Елементні, локальні | 6

4

1

Продовження табл. 10.5

1 | 2

10. Причина появи інновації

Розвиток науки і техніки

Потреби виробництва

Потреби споживачів | 7

5

3

11. Етап життєвого циклу попиту на новий продукт

Зародження

Затухання

Зрілість

Уповільнення росту

Прискорення росту | 8

7

5

4

3

12. Характер кривої життєвого циклу товару

"Гребінкова" крива

Крива з "повторним циклом"

Типова класична крива | 5

3

1

13. Етапи життєвого циклу товару

Занепад

Виведення на ринок

Зрілість

Зростання | 8

7

5

4

14. Рівень мінливості технології

Мінлива технологія

"Плідна" технологія

"Стабільна" технологія | 8

5

1

15. Етапи життєвого циклу технологи

Зародження

Посилення росту

Зрілість

Уповільнення росту

Прискорення росту | 8

7

6

4

2

16. Етапи життєвого циклу підприємства-новатора

Створення

Становлення

Перебудова

Зрілість | 8

6

3

2

17. Тривалість інноваційного процесу

Довгострокові (більше 3 років)

Середньострокові (2-3 роки)

Короткострокові (до 1 року)

Оперативні (до півроку) | 8

6

4

2

Таблиця10.6

Співвідношення середнього класу інновацій і середньої премії за ризик, установленої для інновації певного класу

Середній клас інновації | Премія за ризик, %

1 | 0,0

2 | 0,5

3 | 1,0

4 | 2,0

5 | 5,0

6 | 10,0

7 | 20,0

8 | 50,0

Точка беззбитковості інноваційного проекту (Тв) у році f. що представляє собою гранично необхідний для покриття інвестиційних витрат обсяг реалізації продукції (QB), визначається із співвідношення (10.21):

де Qб - граничний обсяг реалізації продукції в році t;

Цод t — Ціна одиниці продукції в році t;

Спост- величина умовно-постійних витрат у поточних витратах у році г,

СЗМод- умовно-змінні витрати на одиницю продукції в році f.

Слід зауважити, що у формулі (10.21) гранично необхідний для покриття інвестиційних витрат обсяг реалізації продукції приймається рівним обсягу виробництва. Визначення величини і складу умовно-змінних і умовно-постійних витрат здійснюється відповідно до галузевих нормативних документів з планування .'обліку і калькуляції собівартості продукції.

Інноваційний проект вважається стійким, якщо значення точки беззбитковості було менше значень номінальних обсягів продажів (виробництва). Чим меншим є значення Тв відносно до значень номінальйих обсягів виробництва і продажів, тим стійкішим виявпяється інноваційний проект.

Зазвичай проект вважається стійким, якщо рівень беззбитковості не перевищує значень 0,6-0,7 після освоєння проектних потужностей. Близькість рівня беззбитковості до 1, як правило, свідчить про недостатню стійкість проекту.

Перевірка на стійкість необхідна, апе вона недостатня, оскіпьки не враховує ряд суттєвих факторів, що впливають на ефективність інновацій.

Метод варіації параметрів інноваційного проекту