Основними напрямами вдосконалення організації енергетичного господарства підприємства й підвищення ефективності його роботи є;—

розробка нових методів виробництва й перетворення енергії;—

удосконалення енерго-виробляючого устаткування й технологічних процесів;—

розвиток взаємозамінності різних видів енергії та провідних її установок;

- створення нових і вдосконалення наявних засобів перетворення енергії;—

вивчення закономірностей, тенденцій і пропорцій розвитку енергетики підприємства як єдиного цілого;—

формування концепції оптимального керування енергогоспода рством;—

вивчення комплексної проблеми енергетики, включаючи вплив її на навколишнє середовище та розвиток науково-технічного прогресу.

Відповідно до розроблених напрямів для вдосконалення енергетичного господарства вживаються заходи, які умовно поділяють на енергетичні, технологічні, заходи щодо поліпшення режиму роботи, загальновиробничі й організаційні.

До енергетичних належать такі заходи, як заміна енергоносіїв одного іншим, підвищення економічності вироблення енергії, широке використання вторинних енергоресурсів, зниження втрат та ін.

До технологічних заходів включають упровадження швидкісних методів обробки металів різанням, нагріванням заготовок, прогресивні способи одержання заготівель, більш технологічних конструкцій виробів, а також зменшення відсотків браку й підвищення виходу придатної продукції.

Заходи щодо поліпшення режиму роботи включають підвищення завантаження устаткування, зниження холостих ходів і простоїв нагрівального устаткування, заміна устаткування періодичної дії на устаткування безперервної дії, механізація й автоматизація теплових технологічних процесів і енергетичних установок, централізація керування, заміна асинхронних двигунів на синхронні та ін.

До загальвиробничих заходів належать упровадження економічних систем виробничої вентиляції й промислового водопостачання, заміна ламп накалювання люмінесцентними джерелами світла, використання тепла, що виділяється у процесі виробництва, для опалення цехів (економайзери, рекуператори, утилізатори).

Організаційні заходи — це раціональна організація контрольно-вимірювального господарства, впровадження технічного нормування енергоспоживання, чітка організація первинного обліку видачі енергоресурсів.

Широке застосування в усіх цехах підприємства належної контрольно-вимірювальної апаратури сприяє встановленню більш обґрунтованих норм видачі й проведенню більш точного первинного обліку.

Для первинного обліку видачі електроенергії, газу, пари, стисненого повітря, води й інших енергоносіїв варто встановлювати прилади (лічильники, пароміри, водоміри та ін.) так, щоб можна було одержувати фактичні питомі величини видачі, що відповідають системі планування норм енергоспоживання, прийнятої на заводі. Енергетичний облік повинен бути оперативним і достовірним. Дуже важливо видачею енергоресурсів ураховувати вихід вторинних енергоресурсів за допомогою приладів або шляхом розрахунків.

Фактичні дані про видачу енергії різних видів, одержувані первинним обліком, використовуються, по-перше, для складання звітних енергетичних балансів за енергією всіх видів в абсолютних величинах; по-друге, для визначення фактичних питомих показників видачі енергії всіх видів; по-третє, для розрахунку техніко-економічних показників енергетичного господарства підприємства.

До основних техніко-економічних показників, що характеризують роботу енергетичного господарства, належать:—

собівартість одиниці енергоресурсу;—

частка витрат на енергію в собівартості продукції;—

видача енергії на одиницю продукції;—

розмір вторинного використання енергоресурсу;—

енергооснащеність праці, що становить кількість енергії, яка припадає на одного робітника в рік;—

коефіцієнт потужності й коефіцієнт попиту, що характеризують ступінь використання та якість експлуатації електроустаткування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с.

9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с.

10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.