Організаційні основи виробництва

План

1. Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце в системі наук

2. Сутність поняття "організація виробництва"

3. Закономірності, основні принципи організації виробництва.

Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце в системі наук

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Самостійним промисловим підприємством є виробнича одиниця, що має виробничо-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, який залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності підприємства як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.

Організація виробництва— це функція управління підприємством, сутність якої полягає у координації ініціативної самостійної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на організацію виробництва, купівлю товарів, надання послуг.

Об'єктами дисципліни "Організація виробництва" є підприємства і компанії базових галузей народного господарства, що випускають різні види продукції та надають різноманітні виробничі послуги. Окремі підходи і методи, розглянуті в курсі на прикладі організації виробництва найбільш складної галузі — машинобудування, можуть бути застосовані й у галузях, що виконують інші види послуг (інформаційні, фінансові, консалтингові, освітні та ін.).

Предметом курсу "Організація виробництва" є вивчення на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду основ теорії організації та проектування структур управління, прийняття організаційних рішень у рамках підвищення ефективності функціонування підприємств за різноманіття форм власності й господарювання, кількісних і якісних залежностей у виробництві продукції, що визначають оптимальне поєднання трудових і речовинних елементів сукупного виробничого процесу і шляхів його безперебійного та ритмічного протікання в умовах конкретного підприємства, виходячи з поставлених перед ним цілей і завдань. Цей курс формується на основі досвіду організації виробництва на вітчизняних і закордонних підприємствах.

Вивчення курсу "Організація виробництва" здійснюється методом діалектичного й історичного матеріалізму, що розглядає всі явища у виробничо-господарській діяльності підприємства як природно-історичний процес, який підпорядковується визначеним законам розвитку. Усі залежності виробничих процесів на підприємстві розглядаються в їх взаємозв'язку, у безперервному розвитку, русі, що дає змогу зрозуміти неминучість причин і закономірностей виникнення нових і удосконалення існуючих рішень, прийомів і методів організації виробництва. Метод діалектичного й історичного матеріалізму дає змогу розглядати організацію виробництва як безперервну творчу роботу з пошуку шляхів підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві, за безперервного підвищення рівня соціально-економічного розвитку підприємства.

Змістом курсу є вивчення основних чинників виробничої діяльності підприємства, тобто праці, знарядь праці, предметів праці, продукту праці; питань раціональної організації трудових процесів; шляхів найбільш ефективної реалізації досягнень у галузі створення й освоєння нової техніки і нових технологій; способів переміщення предметів праці у виробничому процесі; організації раціонального обслуговування основного виробництва в допоміжних цехах і складському господарстві; проблем підвищення ефективності капітальних вкладень на підприємстві, заміни старої техніки новою і впровадження автоматизованих систем управління; проблем підвищення якості продукції, що випускається, та її конкурентоспроможності, включаючи розробку систем управління якістю продукції; основних напрямків зниження витрат виробництва і зростання прибутковості підприємства.

Розробка рішень у рамках організації виробництва базуються на знаннях економічних, технічних та інженерних наук.

Завдання курсу — ефективне використання досягнень усієї сукупності методів економічних наук і технічних дисциплін у організації виробництва та управлінні ним.

Основи економічної теорії є вихідною базою, на якій будується вивчення закономірностей розвитку виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Економіка підприємства дає змогу вивчати закономірності розвитку підприємств базових галузей народного господарства, розкривати дію економічних законів, визначати шляхи і тенденції розвитку виробництва. Головні положення цих наук є теоретичною основою для побудови курсу "Організація виробництва" і визначають методи вирішення завдань, поставлених перед підприємствами в умовах конкретної галузі виробництва. Крім названих дисциплін, тісно пов'язані з цим курсом й інші економічні дисципліни; планування в організації, операційні системи менеджменту, економіка праці, статистика, маркетинг, виробничий облік, теорія економічного аналізу та інші, на основі яких розробляються заходи щодо поліпшення організації виробництва і підвищення його ефективності.

Технічні дисципліни (технологія машинобудування, основи моделювання й оптимізація управлінських рішень та ін.) вивчають закономірності розвитку й удосконалення властивостей і конструкцій предметів праці, знарядь і продуктів праці та способів їх виготовлення. Вони безпосередньо не пов'язані з організацією конкретного виробництва на підприємстві, однак є основою для інженерних питань організації діяльності підприємства.

Розробка питань організації виробництва нерідко вимагає виконання складних аналітичних розрахунків, на основі яких вибираються найкращі варіанти рішень в умовах певного підприємства. За допомогою математичних методів визначають оптимальні кількісні та якісні параметри виробництва.

Організація виробництва передбачає широке використання правової науки, що досліджує суб'єктивні чинники управління підприємством.

Сутність поняття "організація виробництва"

Організація виробництва— це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.

Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Організацію виробництва можна також розглядати як сукупність дій із планування, координації та виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу.

Для кращого розуміння сучасного визначення організації виробництва важливо простежити основні етапи розвитку концепцій виробництва та їхній зміст (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Еволюція організації виробництва

Виробнича концепція | Період, автор | Основний зміст концепції

1 | 2 | 3

Поділ праці | 1776 р., А. Сміт | Поділ процесу виробництва на кілька завдань та закріплення за кожним завданням різних працівників

Взаємозамінні частини | 1790 р.,

Е. Уїтні | Стандартизація елементів продукції для забезпечення взаємозамінності

Парето-аналіз | 1900 р., В. Парето | Метод класифікації елементів: не всі елементи є однаково важливими (значимими)

Продовження табл. 1.1

1 | 3

Науковий менеджмент | 1911р., Ф.У. Тейлор | Спостереження, вимірювання, аналіз та покращення робочих процесів; виявлення найкращих способів виконання кожної операції з погляду максимізації випуску продукції

Система

управління

виробництвом | 1911р., А. Файоль | Виділення функцій управління підприємством (технічних, комерційних, фінансових, охорони, розрахункових, адміністративних) та завдань управління (прогнозування, планування, організація, координація, контроль)

Наукова організація та управління колективною працею | 1911р., Г. Емерсон | Комплексний підхід до вирішення завдань організації та управління виробництвом з урахуванням їх ефективності (поняття було введено вперше)

Діаграма

виробничих

операцій | 1912 р., Г. Гантт | Діаграма має значне поширення у промисловості як основа виробничого планування

Конвеєр, поточне збирання | 1913 р., Г. Форд | Вперше була застосована під час збирання автомобіля моделі "Т"

Моделі управління запасами | 1913— 1925 pp. Ф. Харріс, Р. Уїлсон | Математичні моделі, які використовуються для прийняття рішень з управління виробничими запасами

Статистичні

оцінки

та контроль | 1935— 1940 рр. | Використовуються для контролю виробничих процесів

Дослідження операцій | 1940 р. | Методологічний та методичний інструментарій для оптимізації рішень в управлінні

Сіткове планування | 50-ті роки, М. Уолкер, Д. Келлі, Д. Малькольм | Планування та управління дослідженнями та розробками нової техніки

Поява цифрових електронно-обчислювальних машин | 1951 p., С. Юнівак | ПЕОМ почали використовувати на фірмах для планування, контролю тощо виробничого процесу. Комп'ютери стають інтегральною частиною операційного менеджменту

Закінчення табл. 1.1

1 | 2 | 3

"Total Quality Management" | 1950-1970 pp. Е. Демінг, Дж. Юран, К. Ішикава, Ф. Кросбі | Філософія управління якістю, уперше була застосована японськими автомобілебудівниками

CAD/CAM-технології та системи | 1960—

1970 pp. | Використання комп'ютерних систем підтримки проектування та виробництва (подібні вітчизняним САВР та АСУ)

Гнучкі виробничі системи, комп'ютерний контроль даних | 1970— 1980 pp. | Використання швидко переналаго-джуваного технологічного автоматизованого обладнання. Комп'ютерна підтримка виробництва

Комп'ютерні

інтегровані

виробництва;

роботизовані

комплекси | 1980— 1995 рр | Інтегроване використання комп'ютерів, інформаційних технологій, гнучких виробничих систем у плануванні, виробництві й тотальному управлінні якістю. Робототехніка

Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає:—

організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;—

організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв'язку речовинних та особистісних чинників виробництва;—

організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;—

організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів

праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);—

організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;—

організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної