організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;—

організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;—

організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування.

Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, що реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, всі елементи якої ретельно "підігнані" один під одного за всіма аспектами їх функціонування.

Організація виробництва й оптимальне управління ним є найважливішими чинниками прискорення науково-технічного прогресу. Вони забезпечують найбільш повне й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, зниження собівартості та підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці й ефективності виробництва, істотне скорочення тривалості циклу "дослідження — проектування — виробництво — реалізація" і підвищення темпів відновлення продукції та технічного розвитку виробництва.

Основні завдання, що розв'язуються організацією виробництва, такі:—

скорочення часу запуску нової продукції у виробництво;—

створення гнучких виробничих систем, що дають змогу в масовому обсязі виробляти і пропонувати послуги за індивідуальними замовленнями споживачів;—

управління глобальними виробничими мережами;—

розробка нових технологічних процесів і впровадження їх в наявні виробничі системи;—

швидке досягнення високої якості продукції та збереження досягнутого рівня в період, що передує реструктуризації;—

управління різнорідною робочою силою;—

дотримання обмежень, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, етичних норм і державного законодавства.

Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва

Системна концепція організації виробництва передбачає поділ принципів організації на принципи організації структури управління та принципи організації процесу управління.

До принципів організації структур управління належать:—

економність і гнучкість структури управління;—

відповідність генеральним і територіальним схемам управління;—

скорочення кількості рівнів і ланок у структурі;—

скорочення витрат на склад апарату управління;—

чітке розмежування лінійного та функціонального управління;—

єдність розпорядливості та відповідальності;—

дотримання норм керованості;—

відповідність прав і обов'язків.

Принципи організації процесу управліннявключають:—

забезпечення максимальної керованості, тобто зведення до мінімуму некерованих об'єктів;—

орієнтація на досягнення поставлених цілей, а не па усунення впливів, що обурюють;—

визначення ступеня раціональності централізації управління;—

рівномірність розподілу робіт;—

забезпечення необхідних характеристик управління;—

спрощення процедурної частини;—

зведення до мінімуму зворотно-поступальних дій по горизонталі та вертикалі;—

максимальне виключення впливу суб'єктивних чинників;—

узгодження процесів у просторі й часі;—

раціональне сполучення регламентування, нормування й інструктування;—

відповідність організаційних форм використання технічних систем організації процесу управління;—

використання стандартизації в управлінні.

Системна концепція організації виробництва дає змогу підвищувати якість і ефективність управління на підприємстві, адаптувати параметри функціонування організації до зовнішнього або внутрішнього середовища, підтримувати стійкість організації, забезпечувати упорядкованість параметрів структури організації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с.

9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с.

10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.