У процесі проектування конструктор зобов'язаний широко використовувати всі стандарти, що стосуються проектованого об'єкта. До основних методів конструктивної стандартизації належать: упровадження конструктивних стандартів (нормалей); створення параметричних рядів (гам) машин; агрегатування; забезпечення конструктивної наступності.

Упровадження конструктивних стандартів на заводах здійснюється у двох напрямах: розробка і впровадження стандартів та нормалізаційиий контроль (нормоконтроль креслень й інших конструкторських документів).

Розробка стандартів ґрунтується на систематизації й узагальненні передового конструкторського досвіду, відображеного в державних, галузевих і заводських стандартах; на вільних таблицях застосовності окремих марок металів, підшипників, кріпильних деталей, конструктивних елементів (моделі зубчастих коліс, допуски і посадки, різьблення та ін.); на результатах лабораторних і експлуатаційних випробувань вузлів, деталей; у даних нормалізаційного контролю.

Ще одне завдання нормоконтролю — перевірка правильності виконання конструкторських документів відповідно до вимог ЄСКД.

Створення параметричних рядів (гам) — один з найбільш ефективних методів конструювання виробів. Параметричним рядом є сукупність виготовлених на певному заводі або в певній галузі машин, приладів або іншого устаткування одного експлуатаційного призначення, аналогічних за кінематикою або за робочим процесом, але різних за габаритами, потужністю або експлуатаційними параметрами.

Агрегатування— це форма уніфікації, що полягає у створенні рядів уніфікованих вузлів і агрегатів, які використовують для створення різноманітних виробів. Агрегатування дає змогу створювати збірно-розбірне устаткування, що складається з взаємозамінних нормалізованих елементів, за необхідності воно може бути розібране, а агрегати, що входять у нього, використані в нових виробах для створення іншого устаткування. При цьому в десятки разів скорочується кількість типів і розмірів основних елементів конструкції устаткування.

Забезпечення конструктивної наступності — другий (після агрегатувапня) метод конструктивної стандартизації й уніфікації, під якою мається на увазі застосування в конструкції нового виробу, вузлів і деталей раніше освоєних виробів, що добре зарекомендували себе в роботі і застосування яких не відобразиться на якості нових конструкцій.

Ступінь стандартизації й уніфікації можна охарактеризувати такими основними показниками: коефіцієнтом стандартизації, коефіцієнтом уніфікації виробу, коефіцієнтом наступності та ін.

Науково-технічне й організаційно-методичне керівництво роботами зі стандартизації на підприємствах здійснює конструкторсько-технологічне бюро стандартизації* Воно виконує такі основні завдання:—

організація розробки та впровадження стандартів та інших документів зі стандартизації у вироблену продукцію;—

забезпечення відповідності показників і норм, встановлюваних у стандартах та інших документах зі стандартизації, вимогам науково-технічного прогресу і чинному законодавству;—

здійснення нормоконтролю технічної документації, розроблювальної підприємством.

Організація креслярського господарства на підприємстві

Найважливіші завдання організації креслярського господарства полягають у забезпеченні порядку в зберіганні і використанні креслень та іншої технічної документації, у своєчасному забезпеченні ними цехів і робочих місць, у підтримці строгої конструкторської і технологічної дисципліни.

Організація креслярського господарства ґрунтується на ЄСКД, що передбачає єдині принципи класифікації й індексації виробів і документації, визначений порядок зберігання, обліку і дублювання документації, а також порядок внесення змін.

Класифікація й індексація креслень та іншої технічної документації здійснюється за об'єктами виготовлення, стадіями конструкторської підготовки виробництва, цільовим призначенням і характером використання.

За об'єктами виготовлення розрізняють:—

креслення виробів основного виробництва;—

креслення виробів допоміжного виробництва (інструмента, пристосувань, моделей, штампів та ін.);—

технологічні креслення, що зображують кування, штампування й інші заготівки.

Об'єкти виготовлення розподіляються за видами на деталі, складальні одиниці, комплекси (два або більше виробів, не з'єднаних складальними операціями, але призначених для виконання взаємозалежних експлуатаційних функцій) і комплекти (набір виробів, що мають загальне експлуатаційне призначення допоміжного характеру, наприклад комплект інструмента до машини).

За стадіями конструкторської підготовки документи можуть бути проектами, виконуваними в процесі пророблення численних варіантів на різних стадіях проектування, і робочими кресленнями, призначеними для виготовлення виробів, а також його експлуатації. Відповідно до цього всі конструкторські документи поділяються на креслення ескізного, технічного і робочого проектування.

За цільовим призначенням і характером використання всі конструкторські документи поділяються на:—

оригінали (авторські документи, виконані на будь-якому матеріалі і призначені для виготовлення оригіналів);—

оригінали (документи, оформлені справжніми підписами і виконані на матеріалі, що дозволяє відтворення копій);—

дублікати (копії оригіналів, що забезпечують ідентичність відтворення оригіналу, що дають змогу зняти з них копії);—

копії (документи, виконані способом, що забезпечує їх ідентичність оригіналові або дублікатові, призначені для безпосереднього використання у виробництві).

Система автоматизованого проектування в конструкторській підготовці виробництва

Системи автоматизованого проектування (САПР) нині цілком себе виправдовують і є в багатьох випадках єдино можливими методами під час конструювання нових видів виробів.

Автоматизацією проектування є автоматизований конструкторський синтез пристрою з випуском необхідної конструкторської документації (КД).

На відміну від проектування вручну, результати якого багато в чому визначаються інженерною підготовкою конструкторів, їхнім виробничим досвідом, професійною інтуїцією та ін., автоматизоване проектування дає змогу виключити суб'єктивізм під час прийняття рішень, значно підвищити точність розрахунків, вибрати варіанти для реалізації па основі чіткого математичного аналізу, значно підвищити якість конструкторської документації, підвищити продуктивність праці проектувальників, знизити трудомісткість, істотно скоротити строки конструкторської і технологічної підготовки виробництва в циклі СОНТ, ефективніше використовувати технологічне устаткування з ЧПУ.

Важливим результатом упровадження САПР є і соціологічні чинники: підвищення престижу і культури праці під час заміни неавтоматизованих методів автоматизованими; підвищення кваліфікації виконавців, скорочення кількості працівників, зайнятих рутинними операціями.

Найбільшу ефективність від упровадження САПР можна одержати за умов автоматизації всього процесу проектування — від постановки завдання, вибору кращих варіантів побудови виробу до технологічної підготовки його виробництва і випуску.

До впровадження САПР па підприємстві потрібно, насамперед, вирішити щодо яких завдань (або робіт) проектування найбільш ефективне її застосування, сформулювати вимоги до неї, визначити в загальному вигляді структуру, виокремити етапи розробки системи і скласти перелік необхідних для цього досліджень, а також установити, в якому обсязі і вигляді вона буде видавати технічну документацію проекту і відповідність її діючим нормативно-технічним документам. Крім того, повинні бути виконані роботи з формалізації завдань вибору й оптимізації проектних і конструкторських рішень, формуванню бібліотек типових технічних і проектних рішень, інформаційних баз, пакетів прикладних програм і технології автоматизованого проектування.

САПР — це організаційно-технічна система, що складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємозалежного з проектувальниками і підрозділами проектної організації. Об'єктом автоматизації в САПР є дії проектувальників, що розробляють вироби або технологічні процеси. САПР не можна створити поза конкретним виробництвом, на якому вона буде використана.

Комплекс засобів автоматизації включає математичне, лінгвістичне, програмне, інформаційне, методичне, організаційне, апаратне і технічне забезпечення.

Математичне забезпечення становлять математичні методи, моделі й алгоритми, необхідні для здійснення автоматизованого проектування.

Лінгвістичне забезпечення— це сукупність спеціальних мовних засобів проектування, призначених для спілкування людини з технічними і програмними компонентами САПР.

Програмне забезпечення є безпосереднім похідним компонентом від математичного забезпечення і становить комплекс усіх програм та експлуатаційної документації до них.

Інформаційне забезпечення— це інформація про прототипи спроектованих виробів або процесів, матеріали, якими комплектують вироби, використовуваний різальний інструмент, правила і норми проектування, а також будь-яка інша довідкова інформація, використовувана проектувальниками для прийняття проектних рішень. Основна частина інформаційного забезпечення зберігається в банках даних, що складаються з баз даних і систем управління базами даних.

Організаційне забезпечення встановлює взаємодію підрозділів, що проектують і обслуговують, відповідальність фахівців за визначення виду робіт, пріоритети користування засобами САПР та інші регламенти організаційного характеру.

Відповідний комплект документів становлять необхідні інструкції, накази і штатні розклади.

Технічне забезпечення— це комплекс усіх технічних засобів, використовуваних під час автоматизованого проектування і для підтримки засобів автоматизації в працездатному стані.

Вирішальними умовами можливості і доцільності створення САПР є:—

єдність принципів побудови об'єктів проектування;—

високий рівень типізації і стандартизації елементів, з яких компонують об'єкти проектування;—

високий рівень уніфікації процесів проектування;—

великий обсяг проектних робіт з індивідуальними вимогами до об'єктів проектування.

Відповідно до етапності створення нової техніки в комплексній (інтегрованій) САПР розрізняють такі автоматизовані системи: управління процесами проектування (АСУПП), проектування (АСП), конструювання (АСК), технологічної підготовки виробництва (АСТПВ), управління технологічними процесами виготовлення опитних зразків (АСУТП), комплексних випробувань і обробки виробів (АСКІВО).

Кожна з функціональних складових базується на єдиному комплексі засобів автоматизації проектування, що містять забезпечувальні системи типу автоматизованих банків даних, а також обчислювальну систему, систему інформаційного обміну, графічну систему і систему розробки машинних програм.

Основу автоматизації стадії конструкторської підготовки виробництва становлять дві функціональні частини комплексної САПР: автоматизована система проектування (АСП) і автоматизована система конструювання (АСК).

Автоматизована система проектування використовується як інструментальна підсистема САПР. Вона створює програми автоматизованого проектування, і від її ефективності значною мірою залежить ефективність дії комплексної САПР. Ця система виконує кілька видів проектних процедур на стадіях розробки технічного завдання, технічних пропозицій, ескізного і технічного проектування: аналіз вихідних даних, формування технічних характеристик, визначення ефективності виробу на стадії пророблення виробу, коли перед проектувальником постає проблема вибору прототипу майбутньої новинки на основі спрощеної математичної моделі. Результатом функціонування АСП є структурна схема виробу з даними розрахунку проектних параметрів.

Автоматизована система конструювання використовується на етапах технічного і робочого проектування для доведення уточнених розрахунків за всім виробом й окремими його елементами, а також виготовлення конструкторської документації.

Техніко-економічне обґрунтування на стадії проектування нової техніки

Нова або вдосконалена техніка повинна бути кращою й ефективнішою, ніж та, замість якої вона створюється