На етані приймання теми проводиться обговорення та затвердження результатів НДР (науково-технічного звіту) і підписання акта замовника про прийняття роботи.

Якщо отримані позитивні результати і підписаний акт приймання, то розроблювач передає замовникові прийнятий комісією експериментальний зразок нового виробу; протоколи приймальних випробувань і акти приймання дослідного зразка (макет) виробу; розрахунки економічної ефективності використання результатів розробки; необхідну конструкторську і технологічну документацію з виготовлення експериментального зразка. Розробник бере участь у проектуванні й освоєнні нового виробу і разом із замовником несе відповідальність за досягнення гарантованих ним показників виробу.

Комплексне проведення НДР за визначеною цільовою програмою дає змогу не тільки вирішити науково-технічну проблему, а й створити достатній заділ для більш оперативного та якісного проведення дослідно-конструкторських робіт, конструкторської і технологічної підготовки виробництва, а також значно скоротити обсяг допрацювань і строки створення й освоєння нової техніки.

Організація дослідно-конструкторських робіт

Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) проводяться в порядку реалізації результатів НДР або безпосередньо за технічним завданням на ДКР без попередньої науково-дослідної роботи. Вони здійснюються в кілька етапів.

Перший етап — техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) доцільності створення нового виробу і передачі його в серійне виробництво. На цьому етапі розробляються можливості вирішення завдань, варіанти конструкторських і технологічних рішень. Складається перелік робіт, що підлягають виконанню, уточнюється загальний обсяг робіт, витрати і строки виконання, визначаються співвиконавці. Наводяться дані, що характеризують експлуатаційну надійність виробу, ступінь уніфікації і стандартизації, відповідність його технічного рівня вітчизняним і закордонним досягненням науки та техніки. Визначається орієнтована вартість дослідного і серійного зразків, сума витрат на організацію виробництва й експлуатацію цієї техніки, орієнтований строк початку постачання замовникові. Визначається склад технічної підготовки і призначаються відповідальні виконавці за кожним видом робіт.

На другому етапі уточнюються дані ТЕО, обирається оптимальний варіант побудови виробу і його частин з урахуванням вартості, ефективності і масштабів виробництва. Розробляються структурні, функціональні, принципові й інші схеми, визначаються загальні конструкторські і технологічні рішення, розглядаються питання енергоживлення, захищеності від зовнішніх впливів, ремонтопридатності та ін. Макетуються найбільш складні і відповідальні функціональні частини виробу, улаштовуються і складаються заявки на розробку й освоєння нових матеріалів і нових комплектуючих виробів тощо.

На третьому етапі здійснюється теоретична й експериментальна перевірка схемних, конструкторських і технологічних рішень; уточнюються принципові схеми; перевіряються нові матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби; виготовляються макети, що проходять механічні і кліматичні випробування. На цьому етапі оцінюють надійність виробу, його функціональних вузлів і частин, електричні й температурні режими, ремонтопридатність, зручність в експлуатації. Оцінюються відповідність застосовуваних елементів пропонованим вимогам, ступінь уніфікації, ефективність засобів технічного контролю за якістю, що використовуються. Розробляється робоча документація для виготовлення дослідного зразка.

На четвертому етапі складається перелік елементів, що підлягають вихідному контролю, й елементів, що підлягають додатковій перевірці, макетується і компонується складна функціональна частина виробу. Готова технічна документація на виготовлення дослідного зразка здається у відділ технічної документації для розмноження і передачі у виробництво. Дослідний зразок виготовляється за мінімального технологічного оснащення. Попередні заводські випробування проводять за участю представника замовника за програмою і методикою, складеною розроблювачем. Потім проводять випускні державні випробування, і все це оформляється актом.

Закінчені науково-технічні розробки, за якими видаються пропозиції про використання, повинні відповідати таким вимогам:

1) новизна й перспективність запропонованих науково-технічних рішень, використання в них сучасних вітчизняних і закордонних досягнень науки та техніки;

2) економічна ефективність нового виробу або нового технологічного процесу за умови застосування його у виробництві;

3) патенто- і конкурентоспроможність;

4) довговічність і експлуатаційна надійність виробу, стійкість технологічних процесів;

5) відповідність вимогам техніки безпеки, технічної естетики, наукової організації праці.

Науково-технічна розробка вважається закінченою, якщо виріб пройшов випробування, його прийнято комісією і рекомендовано до освоєння у виробництві.

За всіма закінченими і рекомендованими для використання розробками замовник приймає рішення про строки й обсяги освоєння промислового виробничого виробу. Підставою є акт приймання дослідного зразка.

Роль і місце патентної та науково-технічної інформації

Для здійснення НДР та іншої стадії системи СОНТ необхідне прогнозування розвитку прикладних досліджень, дослідно-конструкторських розробок і технологічних процесів виготовлення нових видів продукції, а також наявність відповідної патентної, науково-технічної, нормативної і статистичної інформації.

Відомо, що стадія НДР характеризується активізацією творчого мислення, безліччю ідей і можливих варіантів їхнього втілення. Тому виконання цієї стадії практично неможливе без наявності патентної і науково-технічної інформації (НТІ).

Наведемо основні строки і поняття, застосовувані в патентній інформації і винахідницькій діяльності.

Джерела патентної інформації — це документи, що містять зведення про відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, ноу-хау й інші об'єкти промислової власності.

Патентні документи — сукупність документів (і витягів з них), які публікуються і не публікуються (і витягів з них), що містять інформацію про результати науково-технічної діяльності, заявлені і (або) визнані відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки й інші об'єкти промислової власності, а також зведення про права винахідників, патентовласників, власників дипломів на відкриття і посвідчень про реєстрацію корисних моделей.

Патентний фонд — це систематизовані збори оригіналів патентних документів (описи із супровідними кресленнями і розрахунками, а також різні інформаційні видання — реферати, анотації, бюлетені, тематичні збірники, магнітні диски, мікрофільми та ін.), виданих в Україні, і копії закордонних патентних документів.

Патентна інформація — сукупність зведень про результати науково-технічної діяльності, що містяться в описах, доданих до заявок на винахід, відкриття, промисловий зразок або інший об'єкт промислової власності, а також зведення про охоронні документи і правовий статус патентовласників. Це первинна патентна інформація.

Патентна інформація (первинна) відрізняється вірогідністю, новизною і практичною корисністю науково-технічних зведень, що містяться в ній. Цс підтверджується державною експертизою.

Поряд з оригінальною (первинною) патентною інформацією є різні форми більш широкої вторинної патентної інформації, у тому числі реферативна, сигнальна, оглядова, відсильна і бібліографічна, котра створюється на основі виданих описів. Ці види інформації в багатьох випадках значно зручніші від офіційних публікацій.

Патентна і науково-технічна інформація на стадіях НДР і ДКР використовується для:

1) прогнозування тенденції розвитку наукового напряму, об'єктів техніки і технологій виробництва;

2) оцінки технічного рівня розробок шляхом їхнього зіставлення з останніми запатентованими об'єктами промислової власності;

3) перевірки патентоспроможності виконуваних розробок;

4) перевірки патентної чистоти виконуваних розробок і можливості патентування їх за кордоном.

На стадії ДКР патентна і науково-технічна інформація має конкретніший локальний характер, ніж на стадіях і етапах НДР, тому що основні ідеї розробки нового виробу вже сформовані на попередніх стадіях, а в результаті ДКР необхідно вирішити певні питання, пов'язані з практичним втіленням ідей НДР.

Роль науково-технічної і патентної інформації як джерела оригінальних ідей зберігається і на стадіях конструкторської й технологічної підготовки виробництва, але основне призначення полягає в тому, щоб бути інструментом підвищення уніфікації конструктивних і технологічних рішень та запобігти їхньому непотрібному дублюванню.

На стадіях організаційної підготовки виробництва, відпрацьовування нового виробу в дослідному виробництві і промисловому освоєнні виробництва відбувається подальша якісна зміна ролі науково-технічної інформації, що використовується в основному для вдосконалювання організації та управління виробництвом. На цих стадіях зростають значення й обсяг нормативної і статистичної інформації.

Під час розгляду інформаційних потреб дослідників і розроблювачів нової техніки (технології) можна виокремити такі основні чинники, що впливають на підбір джерел інформації, особливо для перших стадій циклу СОНТ, тобто для НДР і ДКР:—

специфіка науково-технічної проблеми, що визначає структуру використовуваного інформаційного фонду;—

кваліфікаційний склад споживачів, від якого залежить ступінь охоплення проблеми відповідно до специфіки наукових інтересів;—

посадова категорія, що висуває певні вимоги до ступеня стислості і широти охоплення використовуваної інформації;—

ціль інформування (наприклад, пошук нових ідей, збирання чинників, сприйняття концепцій).

Недостатня поінформованість дослідників і розроблювачів нової техніки й технології про результати вже виконаних робіт породжує дублювання розробок, викликає невиправдані витрати часу і ресурсів, знижує ефективність системи СОНТ, негативно впливає на прискорення науково-технічного прогресу.

Науково-технічна інформація дає змогу робити висновки про рівень того або іншого напряму науки і техніки та проводити порівняльний аналіз стану цього напряму в нашій країні і за кордоном.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во