Особливості організації багатопредметної потокової лінії

План

1. Особливості організації багатопредметної потокової лінії

2. Економічна ефективність потокового виробництва

Характерною ознакою багатопредметної безперервно-потокової лінії (ББПЛ) є їхня ширша спеціалізація порівняно з ОБПЛ. На кожній ББПЛ виготовляють, як правило, кілька технологічно подібних видів продукції, а на кожному робочому місці виконується декілька деталооперацій.

Залежно від методу чергування продукції, що виготовляється, ББПЛ поділяють на групові з послідовним чергуванням і перемінно-потокові (з послідовно-груповим чергуванням).

Груповою називають лінію, па якій технологічно подібні вироби обробляються без переналагоджування устаткування. Кожне робоче місце обладнується груповими пристосуваннями, необхідними для обробки закріпленої за лінією групи виробів. Верстати розміщуються відповідно до послідовності технологічного маршруту. Технологічні процеси виготовлення всіх закріплених за лінією виробів цілком синхронізонані.

Організаційно групові безперервно-потокові лінії працюють так само, як ОБПЛ.

Перемінно-потоковою називають лінію, па якій партіями, що чергуються, безупинно складаються або збираються вироби різних найменувань або типорозмірів. Під час переходу від партії одних виробів до партії інших обов'язково потрібно переналагодити устаткування. Це пов'язано з відмінностями в застосовуванні технології і технологічного оснащення під час обробки виробів різних найменувань. У кожен період часу па лінії виготовляється виріб тільки одного найменування. Технологічні процеси всіх виробів, що виготовляються, синхронізовані.

В основі організації і розрахунку ББПЛ лежать загальні принципи організації потокового виробництва з урахуванням специфіки, зумовлені серійністю виробництва. Зокрема для них характерні: аналіз і конструктивно-технологічна класифікація виробів для закріплення їх за лілією. За лінією можуть бути закріплені вироби, ідентичні з погляду складу, послідовності і трудомісткості операцій. У цьому разі предмети праці можна чергувати на лінії в будь-якому порядку, будь-якими партіями і навіть через кожну штуку. У зв'язку з цим весь режим роботи ББПЛ із послідовно-груповим чергуванням визначається розрахунком двох груп календарно-планових нормативів.

До першої групи належать:—

приватний такт (ритм) випуску j-го найменування виробу;—

загальна кількість робочих місць на лінії;—

приватна швидкість руху конвеєра.

Ці календарно-планові нормативи визначаються за аналогією з календарно-плановими нормативами ОБПЛ.

До другої групи календарно-планових нормативів належать:—

розмір партій виробів у-го найменування;—

періодичність (ритмічність) чергування партії виробів у-го найменування;—

тривалість виробничого циклу обробки партії виробів у-го найменування.

Розмір партії виробів у-го найменування визначається за формулою

Обраний розмір партії виробів має дорівнювати або бути кратним програмі запуску. Періодичність партії, зумовлена програмою запуску (випуску) виробів і прийнятим розміром партії, визначається за формулою

Тривалість виробничого циклу або період зайнятості потокової лінії виготовленням партії виробів у'-го найменування розраховується за формулою

Під час визначення тривалості виробничого циклу партії виробів у-го найменування потрібно прагнути того, щоб період зайнятості лінії цією партією був кратний робочій зміні або в крайньому разі — напівзміні.

Після визначення календарно-планових нормативів першої і другої груп складається стандарт-план ББПЛ з послідовно-груповим чергуванням. Він розробляється на період, що дорівнює найбільш тривалому періодові чергування (ритмові), але звичайно не більший, ніж на місяць. Стандарт-план потокової лінії показує чергування виробів на лінії, час зайнятості лінії виготовленням виробу у-го найменування, режим роботи лінії в ті періоди, коли вона працює з приватними значеннями такту випуску у-го найменування виробу (rj, загальної кількості робочих місць на лінії (Свт), швидкості руху конвеєра (V ).

Величина заділів і незавершеного виробництва ББПЛ визначається так само, як і для ОБПЛ.

Як правило, багатопредметні перервно-потокові лінії (БППЛ) застосовуються в серійному виробництві, зокрема в заготівельних та обробних цехах машинобудівних і радіотехнічних підприємств. Хоча досить часто їх використовують і в складальних цехах, якщо операції складання здійснюються не вручну, а за допомогою технічних засобів або за наявності браку за деякими операціями технологічного процесу.

Для організації роботи БППЛ розраховуються дві групи календарно-планових нормативів. До першої групи належать:—

приватний такт (ритм) випуску у-го найменування виробу;—

кількість верстатів (робочих місць) за кожною операцією, за всією номенклатурою предметів праці, об'єднаних на потоковій лінії.

Календарно-планові нормативи першої групи встановлюють режим роботи потокової лінії в ті моменти часу, коли вона працює як ОППЛ.

Розрахунок календарно-планових нормативів другої групи здійснюють в такій послідовності:—

розмір партії деталей (виробів) у-го найменування;—

періодичність (ритмічність) чергування партій деталей у-го найменування;—

тривалість виробничого циклу обробки партії деталей (виробів) у-го найменування.

Розмір партії виробів у-го найменування визначається за формулою

Під час визначення розміру партії деталей у-го найменування на БППЛ має дотримуватися така умова:

Крім того, бажано, щоб це відношення було цілим числом. Кількість деталей, що випускаються потоковою лінією за період обороту, визначаються за формулою

Інші кал єн дарно-и л апові нормативи другої групи для БППЛ розраховуються аналогічно ББПЛ.

Після визначення календарно-планових нормативів першої і другої груп складаються стандарт-план БППЛ із послідовно-груповим чергуванням виробів у-го найменування і стандарт-плани з виготовлення кожного виробу, коли БППЛ працює як ОППЛ, а також будуються епюри руху оборотних заділів за кожним виробом, розраховуються середня величина оборотних заділів, незавершене виробництво і тривалість виробничого циклу обробки партії деталей за період обороту лінії.

Економічна ефективність потокового виробництва

Значне поширення потокових методів виробництва зумовлене їхньою високою ефективністю. Для потокового виробництва характерне широке застосування високопродуктивного спеціального устаткування, високий рівень механізації й автоматизації ручних робіт і транспортних операцій і найбільш повне використання устаткування, матеріалів та інших засобів виробництва.

Ефективність потокових методів полягає у підвищенні продуктивності праці, збільшенні випуску продукції, скороченні тривалості виробничого циклу оброблюваної продукції, зниженні використання виробничих площ, меншій кількості міжцехових і цехових комор, економії матеріалів, зниженні собівартості продукції та ін.

На підвищення продуктивності праці за потокового виробництва впливає багато чинників, найбільш значимими з яких є такі:—

звільнення робітників від зайвої і важкої фізичної праці. Доставка на робочі місця матеріалів і напівфабрикатів, а також подальше переміщення предметів праці здійснюються за допомогою спеціальних транспортних засобів;—

ліквідація або зведення до мінімуму простоїв робітників через переналагодження устаткування, нерівномірність завантаження, непропорційність потужностей робочих місць;—

набуття робітниками виробничих навичок унаслідок того, що вони протягом тривалого часу виконують ту саму операцію або її частину;—

підвищення точності заготовок і матеріалів, у результаті чого скорочується час на обробку і виготовлення продукції;—

зниження трудомісткості процесів виробництва за рахунок застосування в потоці передової технології і техніки та оптимальних режимів роботи устаткування.

На зниження собівартості впливають такі чинники:—

скорочення заробітної плати на одиницю виробу завдяки підвищенню продуктивності праці і зниженню трудомісткості продукції;—

зменшення витрат на основні матеріали і напівфабрикати в результаті раціонального вибору цих матеріалів, установлення більш економічних розмірів і допусків матеріалів та припусків на напівфабрикати, застосування найбільш ефективних методів централізованого методу розкрою з урахуванням максимального використання відходів виробництва;—

скорочення питомих витрат інструментів завдяки застосуванню техніки обґрунтованих типів і розмірів інструментів, оптимальних швидкостей, установлених режимів роботи устаткування, організації примусової зміни і централізованого заточування;—

ощадлива витрата в результаті інтенсифікації процесів і збільшення випуску продукції;—

найбільш повне використання устаткування, приміщень і споруд завдяки доцільному плануванню устаткування, безперервності і рівномірності процесів виробництва, пропорційності потужностей і зведення простоїв устаткування до мінімуму;—

скорочення браку в результаті ретельної розробки технологічного процесу, сталості застосування матеріалів і режимів роботи, освоєння робітниками технологічних процесів.

Упровадження потокового виробництва приводить до значного скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення заділів і загального обсягу незавершеного виробництва.

Однак перехід па потокове виробництво спричиняє і зростання капітальних вкладень. У зв'язку з цим необхідно визначати розмір капітальних вкладень і їхній економічний ефект.

Розрахунок економічного ефекту рекомендується здійснювати в такому порядку.

1. Вибір і обґрунтування базового та проектованого варіантів.

2. Розрахунок продуктивності техніки за варіантами.

3. Визначення капітальних вкладень за базовим і проектованим варіантами (до впровадження потокового виробництва та після).

До загального обсягу капітальних вкладень за варіантами, як правило, включають: витрати на технологічне устаткування, дорогий інструмент і технологічне оснащення; витрати на доставку, монтаж і пусконалагоджувальні роботи технологічного устаткування й оснащення; витрати па виробничу площу, займану устаткуванням; витрати на транспортні засоби; витрати на запобігання забруднення навколишнього середовища і на створення визначених умов для робітників-операторів. Крім того, до складу капітальних вкладень за проектованими варіантами належать: витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи з урахуванням чинника часу; збитки від списання недоамортизованої базової техніки; витрати на поповнення (зменшення) оборотних коштів.

4. Розрахунок собівартості продукції, що випускається, виробленої за допомогою устаткування базового варіанта і за допомогою потокової лінії.

5. Установлюється тотожність за обсягом випуску в базовому і проектованому варіантах.

6. Визначається сума приведених витрат і річний економічний ефект від упровадження потокового виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992.