Особливості функціонально-вартісного аналізу в процесі інноваційної діяльності підприємства

Під час рішення завдань інноваційної діяльності підприємства випинає гостра необхідність у такому дослідженні трудових витрат, що забезпечують отримання найбільш повних і точних даних про розміри трудових ресурсів. Таке можливо під час аналізу взаємодії інноваційної діяльності як цілісної системи, водночас її удосконалення здійснюється за окремими елементами, часто без урахування взаємозв'язків їхнього функціонування. Це зумовлює необхідність використання функціонального підходу до дослідження підготовки виробництва нової продукції, що дає змогу застосувати функціонально-логічну основу, послідовну економічну аналітичну роботу, колективну творчу працю, а також цілеспрямованість і сувору адресність прийнятих технічних і організаційно-управлінських рішень.

Прискорення науково-технічного прогресу викликає необхідність створення нових, удосконалених конструкцій продукції, складність якої постійно зростає. Як правило, ця продукція може бути частиною інших, складніших пристроїв, що входять до системи машин і комплексів, які сполучаються з іншими суміжними системами і комплексами. У розробці нової продукції беруть участь переважно фахівці вузького профілю, які не завжди мають уявлення про систему в цілому. Така надмірно вузька спеціалізація розробників нової продукції, їхня відомча роз'єднаність часто призводять до слабкої орієнтації на досягнення найбільш високого науково-технічного рівня НДДКР, зумовлюють наявність зайвих витрат продукції, що випускається.

Будь-яка продукція має набір визначених функцій, що подають її у вигляді споживчої вартості. Часто вироби мають зайві функції, не потрібні споживачу. Однак для забезпечення цих функцій здійснюються певні витрати, що також є зайвими.

Приблизно 80 % витрат на виробництво нової продукції визначається в процесі її підготовки, тому важливо не допустити зайвих витрат, попередити їхнє виникнення саме на підготовчій стадії.

Зайві витрати залишаються поза увагою дослідників насамперед тому, що вони не є об'єктом аналізу у традиційних методах зниження собівартості. Найбільш ефективним засобом виявлення скорочення чи повного усунення зайвих економічно невиправданих витрат є функціонально-вартісний аналіз (ФВА), метою якого є виявлення шляхів зниження матеріальних і трудових витрат за рахунок удосконалення конструкцій, технології, організації за збереження чи поліпшення споживчих якостей виробів. Причому передбачається не просто краще використання ресурсів за допомогою більш ефективних способів виробництва й експлуатації продукції, а цілеспрямована, керована державними органами розробка і реалізація системи заходів, що створює умови для постійної появи нових ідей і варіантів рішень різних техніко-економічних завдань.

Іншими словами, ціль ФВА на стадії проектування нової продукції полягає в обґрунтуванні оптимального варіанта конструкції й організаційно-економічних рішень, що забезпечують виконання нею заданих функцій з мінімальними витратами.

ФВА — це метод системного дослідження виробу, процесу, структури, напрямків підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів. Сутність його полягає в досягненні найкращого оптимального співвідношення між споживчою вартістю виробу (процесу, структури) і витратами на його створення та використання. Це передбачає вирішення таких завдань, як зниження собівартості продукції, що випускається, підвищення її якості, зменшення експлуатаційних і транспортних витрат, підвищення продуктивності праці, зниження матеріали-, трудо-, енерго-, фондомісткості продукції, заміна дефіцитних дорогих матеріалів, усунення проблемних місць і диспропорцій.

Основними особливостями ФВЛ в процесі підготовки виробництва нових виробів є: обов'язкове дотримання найважливішого принципу визначення витрат і результатів па всіх стадіях життєвого циклу продукції; удосконалення її конструкції, технології виготовлення, організації виробництва не за окремими функціональними блоками, а в цілому як єдиної системи; необхідність досягнення кінцевого результату з набуття споживчих властивостей продукції; встановлення витрат за функціями відповідно до їх значення для споживачів і багаторазовість проведення ФВА на різних етапах інноваційного процесу.

Застосування ФВА на стадії проектування спрямоване на встановлення меж функціонально необхідних (допустимих) витрат, здійснення їхньої оптимізації, істотне підвищення ефективності нової продукції, поліпшення її технічних і економічних параметрів.

Під час вирішення цих завдань важливий принцип — системний підхід, властивий ФВА, дає змогу розглядати його як організуючий засіб для реалізації всіх основних напрямів підвищення ефективності виробництва. Він поєднує воєдино техніку й економіку, оптимізуючи співвідношення між споживчими властивостями продукції, праці і витратами на їхній вияв; усі стадії життєвого циклу продукції — дослідження, розробку конструкції, підготовку й організацію виробництва, експлуатацію; координацію розробників, виготівників і споживачів нової продукції. Крім того, за допомогою ФВА можна координувати роботу окремих робітників у межах одного підрозділу, а також груп робітників у цехах, на підприємстві. Тому ступінь використання колективом методу ФВА може бути своєрідною мірою зацікавленості в підвищенні ефективності виробництва.

Відповідно до теорії ФВА всі витрати на продукцію поділяються на функціонально необхідні і зайві. Необхідні — це мінімум витрат для розробки, виготовлення й експлуатації продукції, що відповідають його функціональному призначенню. Зайві — це витрати, зумовлені наявністю непотрібних функцій, неекономічних конструктивних, технологічних і організаційних рішень здійснення функцій продукцією. Саме ці витрати є резервом зниження собівартості продукції.

Основними причинами їхнього виникнення є недостатня поінформованість проектантів про нові матеріали, прогресивні способи конструювання, технологічні процеси, стандарти та ін. Можливості зниження витрат па різних стадіях процесу підготовки виробництва нової продукції неоднакові. Так, конструкторська і технологічна підготовка забезпечує 65—80%, організаційна підготовка й освоєння виробництва — 10—20 і власне виробництво —10—15 % загального зниження собівартості продукції1. Роботи з виявлення і використання можливостей зниження витрат за рахунок удосконалення конструкцій виробів здійснюються підприємствами в незначних масштабах, їхні зусилля спрямовані в основному на підвищення технологічності окремих деталей і вузлів шляхом застосування прогресивних технологічних процесів виготовлення продукції.

Віддаючи належне важливості робіт з удосконалення методів виготовлення продукції, що випускається, і необхідності подальшого їхнього розвитку, варто зазначити, що проблема підвищення ефективності виробництва може бути вирішена тільки за умови використання резервів, які пов'язані з удосконаленням конструкції, технології, пошуком шляхів економії матеріалів у процесі здійснення інноваційної діяльності. При цьому необхідно враховувати технологічні, експлуатаційні й економічні вимоги до них.

В умовах ринкової економіки зростає відповідальність підприємств за кінцеві результати діяльності, що спричиняє необхідність підвищення економічності і споживчих властивостей продукції.

Зазначені недоліки властиві багатьом видам продукції машинобудування. Тому її відпрацьовування на економічність, коли для ринку потрібна гарантія якості, є необхідною. Основними критеріями оцінки ідеї звичайно вважають "працездатність" запропонованого рішення в принципі, його економічну доцільність, наявність ресурсів, необхідних для його здійснення, конструктивні, технологічні і виробничі можливості.

У машинобудуванні основним критерієм функціональної оптимальності конструкції є правильно обрані технічний принцип роботи, кінематичні, гідравлічні, електричні, електромагнітні й інші схеми, функціональні складальні одиниці. Крім того, необхідна функціональна оцінка обраної конструкції продукції та її складових, а також забезпечення ощадливого застосування матеріалів у конструкції.

Відпрацьовування чисельних параметрів якості продукції з мстою підвищення її експлуатаційних, конструктивних і технологічних характеристик є важливою складовою НДР і ДКР. Однак можливі економічні наслідки технічних рішень, що виявляються вже на стадії дослідного виготовлення, часто не розглядаються розробниками. Тому дуже важливою є проблема економічного пророблення продукції, що передбачає її забезпечення економічності, тобто заданих технічних і економічних показників у сфері виробництва й потреб ринку.

Виходячи з основної мети економічного пророблення, створення нової економічно і технічно оптимальної продукції необхідно розглядати як керуючу адаптивну систему, вплив якої залежить від змінних і заздалегідь заданих параметрів характеристик об'єкта. Поділ робіт за укрупненими етапами економічного пророблення продукції подано в табл. 16.2.

Таблиця 16.2. Поділ робіт за етапами

Етап економічного пророблення | Обсяг робіт, %

Планування, підготовка | 4—8

Збирання інформації | 8—12

Дослідження фактичних витрат | 16—20

Розробка варіантів | 35—50

Оцінка і попередній вибір варіантів | 10—20

Вибір та обґрунтування оптимального варіанта | 3—6

Впровадження оптимального варіанта і контроль за результатами | 3—5

Собівартість продукції приймається як об'єкт управління, як функція часу. Для побудови адаптивної системи управління доцільно скористатися методом еталонної моделі у вигляді економічного завдання на проектування продукції. В ньому відображається ряд економічних вимог до продукції, що забезпечують отримання його вартісних характеристик у визначеному діапазоні.

Проведення економічного пророблення ґрунтується на таких принципах:—

ієрархічності, що передбачає проведення економічного пророблення продукції за всіма рівнями ієрархії — система, підсистема тощо;—

оптимальної деталізації, що доповнює принцип ієрархічності і полягає в доцільному розчленовуванні продукції на такі елементи, що мають самостійне конструктивне виконання;—

послідовності, що полягає в поетапному виконанні робіт на кожному рівні ієрархії з обґрунтування варіанта конструктивного виконання параметрів продукції, варіанта технологічного процесу та ін.;—

пріоритетності, що передбачає вибір продукції, яка має найбільшу перспективність конструкції та забезпечує найкращі з можливих параметри;—

технічного процесу, що забезпечує досягнення цих параметрів з найменшими витратами.

Приклад складу робіт економічного пророблення продукції на стадії проектування подано на рис. 16.5 (с. 483).

ФВА організаційно може бути включений у комплекс заходів щодо економічного аналізу продукції, метою якого е встановлення тенденцій розвитку і перспектив попиту на певну продукцію, сполучення найбільш раціональних значень параметрів і конструктивно-технологічних варіантів виконання продукції з погляду технічних і економічних вимог; установлення на стадії проектування еталонної собівартості на виріб і допустимий діапазон її зміни у сфері виготовлення; усунення непогодженості між еталонною і фактичною собівартістю продукції на