Значна частина робіт з ФВА, будучи складовою економічного пророблення, має проводитися паралельно з НДР і ДКР. При

цьому, на думку економістів, тривалість підготовки виробництва збільшується на б—10%1. Однак в результаті значного прискорення процесу освоєння нової продукції досягається скорочення сумарної тривалості процесу інноваційної діяльності.

Основними завданнями підготовчої стадії є встановлення призначення, технічних характеристик (параметрів), показників якості і техніко-економічних вимог до нової продукції. Ці дані дають можливість на перших стадіях підготовки виробництва провести попереднє економічне пророблення і розробити різні варіанти конструкції.

На стадії ескізного проекту поряд з питаннями, які стосуються продукції, визначаються функції, виконувані її складовими, значимість функцій в реалізації головної, виявляються тотожні функції для встановлення рівня уніфікації і стандартизації продукції. При цьому кожна пропозиція і рішення повинні містити інформацію про способи його реалізації (принципову схему, склад елементів, принципові конструктивні рішення, загальний вигляд, габаритні розміри, матеріали). Кожне рішення оцінюється за допомогою трьох коефіцієнтів.

На стадії технічного проектування і розробки робочої документації поряд з аналізом функціональної раціональності виробу (табл. 16.3) особливого значення набуває встановлення й уточнення функцій, виконуваних складальними одиницями і деталями. Аналіз можливості оцінки функціональної структури за рахунок поєднання допоміжних функцій, перевірка вибору варіанта кількісної оцінки функціональної раціональності і технологічності конструкції за альтернативними рішеннями здійснюється за допомогою показників, поданих у табл. 16.4.

ФВА виробів на стадії підготовки виробництва має визначені складності і специфічні особливості, які полягають у тому, що до моменту його проведення виробу як такого не існує в матеріалізованому вигляді або у формі конструкторської і технологічної документації. Для переходу від реалізації технічних

вимог замовника до створення конкретного варіанта конструкції виробу дослідникам, конструкторам, технологам і фахівцям з ФВА необхідно виконати значний обсяг робіт — це аналіз основних напрямків і тенденцій розвитку НТП, вивчення ринкової потреби в певному виробі, зіставлення з найвищими світовими і вітчизняними досягненнями у визначеній сфері техніки, вивчення результатів раніше виконаних НДЦКР, вибір відповідного аналога, встановлення відповідності розроблювального виробу характерові діяльності підприємства, дослідження можливості отримання необхідної інформації та її достатності, обґрунтування критеріїв оцінки економічної ефективності виробу, що розробляється. Крім того, обов'язкова перевірка забезпеченості необхідними матеріальними і трудовими ресурсами, розробка рекомендацій з автоматизованого проектування, пов'язування автоматизованих і неавтоматизованих робіт, розгляд альтернативних варіантів технічних рішень, їх конструктивне, технологічне й економічне пророблення.

Особливістю ФВА е те, що не завжди визначається інформаційний етап проведення ФВА, тому що він сполучається з підготовчою стадією НДР і ДКР. Ефективність кінцевого результату цих робіт визначається глибиною і рівнем техніко-економічних досліджень, проведенням порівняльного аналізу якнайбільшої кількості варіантів рішень, правильною оцінкою й обґрунтуванням кожного з них.

У разі потреби в процесі проведення інформаційного етапу здійснюється збирання, систематизація й усебічне вивчення інформації з виробу, обраного як об'єкт ФВА. Цей етап часто називають фундаментом ФВА, тому що від повноти і вірогідності зібраної інформації, способів її обробки і вивчення багато в чому залежить успіх наступного функціонально-вартісного аналізу. Інформація повинна містити дані про призначення виробу, його складальних одиниць і деталей, про виконувані ними функції, відображати наявний стану сфері конструювання, технології і витрат на виготовлення досліджуваної продукції, давати уявлення про умови її експлуатації споживачем, зокрема технічні параметри, слабкі вузли та ін.

Під час збирання вихідних даних певні складнощі викликає одержання інформації про експлуатацію у споживачів і кількості типовиконань аналізованої продукції, виготовленої підприємством. Для збирання таких даних варто визначити споживачів і обрати мінімальну кількість найбільш важливих технічних та економічних параметрів, за якими потрібна інформація для проведення ФВА.

Дослідження, проведені за виробами машинобудування, що підлягали проведенню ФВА, свідчать про труднощі отримання такої інформації в різних відділах підприємства. Результати такого дослідження подані в табл. 16.5.

До особливостей ФВА належить також специфічне використання основного принципу — функціонального підходу, що виявляється у своєрідності методики проведення аналізу. Спочатку здійснюється формулювання і класифікація функцій, побудова функціональної, а потім — структурно-елементної моделі нового виробу.

На аналітичному етапі ведеться робота з уточнення і виявлення непотрібних функцій об'єкта, їхній аналіз полягає в чіткій оцінці і класифікації шляхом декомпозиції їх на основні і допоміжні. До основних належать ті, для здійснення яких створюється об'єкт. Вони виражають головне (стосовно споживача) функціональне призначення аналізованих об'єктів або їхніх складових і забезпечують працездатність об'єкта. Допоміжні — це функції, що сприяють здійсненню основних. Непотрібні функції — це ті, без виконання яких об'єкт аналізу або його елементи не змінять свою працездатність. Вони можуть виявлятися в деталях або складальних одиницях, що не виконують жодної корисної роботи, і у вигляді надлишкових функціональних ресурсів об'єкта або його елементів. Аналіз функції ґрунтується на таких положеннях. 1. Функції формулюються у визначеній послідовності. Насамперед аналізують функції виробу, а потім — функції складальних одиниць і деталей. При цьому ознаки, за якими зараховують функції виробу до основних, допоміжних і непотрібних, якщо такі виявлені, залишаються тими самими і для оцінки функцій, виконуваних складальними одиницями і деталями. Аналіз функції доцільно починати з найбільш важливих, які визначають конструкцію виробу і його технічні характеристики. Така черговість зумовлюється тим, що результати аналізу

функцій найважливіших складальних одиниць, деталей включають можливі пропозиції щодо їхнього вдосконалення, які можуть істотно змінити оцінку менш значимих функцій.

2. Процеси визначення функцій і конструювання повинні постійно супроводжувати та доповнювати один одного. Тому мірою їхнього визначення відбувається процес уточнення як конструкції, так і змісту функцій. Формулювання функцій викликає появу конструктивних варіантів, їх реалізацію, а конструктивні варіанти сприяють появі функцій більш конкретного змісту.

3. Під час аналізу функцій необхідно мати ескізну схему виробу, досліджувати її та після цього починати формулювання функцій.

Мінімальні витрати виробу визначають функціонально необхідну собівартість, що складається із собівартості основних функцій виробу. Вилучення хоча б однієї основної функції приводить до появи якісно нових властивостей виробу, що не відповідає його призначенню. Серед допоміжних функцій розрізняють необхідні, що забезпечують виконання виробом його основних функцій, і непотрібні, які виникають в елементах, що не сприяють виконанню основної функції виробу та вимагають додаткових витрат, є зайвими під час його функціонування, часто пов'язані саме з непотрібними функціями, що реалізуються або окремими деталями (зайвими для певної конструкції, що не сприяють цільовому призначенню виробу) або елементами деталей.

Такий поділ функцій дає змогу побудувати функціональну структуру виробу й скласти уявлення про те, які елементи конструкції або допоміжні функції беруть участь у забезпеченні основних функцій. Відповідно до функціональної структури виробу собівартість кожної основної функції визначається сумою собівартості допоміжних функцій. Загалом собівартість допоміжних функцій може розглядатися як сума собівартості деталей, що забезпечують їхнє виконання.

Метод ФВА має широкі можливості оптимізації конструкторських, технологічних і організаційних рішень. Однак через свій евристичний характер він не дозволяє відразу відшукати оптимальних рішень. Тому на стадії підготовки виробництва нових виробів ФВА проводиться кілька разів (до 5—в). Причому кожен наступний цикл проведення ФВА деталізує і доповнює попередній на основі відповідних цілей і завдань. Вони залежать від рівня новизни розроблювального виробу, його функціонального призначення та ін. У результ"аті здійснюється поліпшення попередніх рішень і їхня оптимізація, що досягається шляхом ретельного аналізу функції виробу, зіставлення їхньої важливості (значимості) з витратами на виконання, виявлення і ліквідацію непотрібних функцій і визначення найбільш економічних способів реалізації всіх функцій, що залишилися. Виявлення непотрібних функцій і позбавлення від них сприяє виключенню витрат, пов'язаних з їхньою реалізацією.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с.

9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с.

10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.