На вторинному ринку інвестори укладають угоди з купівлі-продажу цінних паперів в основному з двох причин. Перша - це пропозиція про те, що поточна ринкова ціна купівлі або продажу завищена або занижена, і інвестор захоче зіграти на можливій різниці цін. Інвестор, який вважає, що він має інформацію, котра невідома на ринку, називається орієнтованим щодо інформації. Друга причина - це бажання інвестора продати деяку кількість акцій, щоб отримати гроші на свої потреби або вкласти в цінні папери тимчасово вільні кошти. Інвестор, спонукуваний такими мотивами, називається орієнтованим на ліквідність. Укладаючи угоду, він не передбачає, що інші учасники ринку можуть неправильно оцінювати перспективи даного папера. В цій ситуації дилер може зайняти активну або пасивну позицію. Пасивно налаштований дилер очікуватиме, поки ціни не визначаться ринком. Активно налаштований дилер спробуватиме отримати якомога більше інформації і визначити події на ринку, змінивши заздалегідь ціни на купівлю і продаж і підтримавши тим самим баланс в потоці доручень.

Ціни на ринку цінних паперів можуть не лише встановлювати рівноваїу, а й бути джерелом інформації. Однак інформація про купівлю або продаж великої партії цінних паперів може бути інтерпретована по-різному, якщо невідомі мотиви продавця або покупця. Інвестору, який орієнтується на ліквідність, слід повідомити про свої наміри з тим, щоб уникнути несприятливого впливу, котрий може справити його попит або пропозиція на ціну, за якою він має намір укласти угоду. Інституційний інвестор, який закуповує набір цінних паперів, повинен повідомити, що він не вважає ціну на ці папери заниженою. Фірма ж, яка хоче купити або продати велику партію цінних паперів за ціною, котра, за її оцінкою, не відповідає поточній вартості, повинна приховувати свій мотив. Від того, наскільки їй це вдається, залежить результат.

Курси акцій, що котируються на ринку, звичайно змінюються хвилеподібно, у вигляді циклів: за підйомом іде падіння, потім знову підйом і т.д. У фазі підйому ринок називається "бичачим", у фазі падіння цін акцій - "ведмежим".

А. Принципи формування портфеля акцій інвестора

Враховуючи фазу циклу і виходячи з прогнозів тенденцій зміни ринку цінних паперів (індексів Доу-Джонса чи інших), інвестор формування свого портфеля акцій повинен керуватись рядом принципів, які узагальнюють практику функціонування ринку цінних паперів [14, с. 105-110]

Перший принцип покупця. Акції, курс яких перевищив загальне (середнє) зниження на попередньому циклі "ведмежого" ринку, найбільш перспективні в розумінні наступного значного зростання на хвилі "бичачого" ринку. Існує дві причини для таких висновків.

По-перше, акції з великим зниженням курсу на "ведмежому" ринку є більш "лі-тучими", ніж загальна маса, що визначає середні індекси.

По-друге, песимізм "ведмежого" ринку звичайно перебільшений для багатьох з цих акцій. Якщо курс акції знизився на 85%, 90% і навіть 95%, то це може також означати, що корпоративні доходи впали, дивіденди зменшуються, перспективи компанії сумні і що банкрутство "за рогом". 90-95% зниження курсу звичайно сигналізує про серйозні проблеми, але це може також просто свідчити про те, що інвестори "панікують" і що справжня і майбутня ситуація компанії в кінці циклу "ведмежого" ринку ненабагато гіріпа, ніж на його початку. Якщо це відповідає дійсності, то при пожвавленні на ринку курси таких акцій підуть вгору з темпом, що перевищує середній рівень.

Отже, принцип 1: за прогнозами початку "бичачого" ринку слід купувати акції тих корпорацій, курс яких знизився значніше, ніж усереднений курс у період "ведмежого" ринку.

Другий принцип покупця грунтується на тому, що курс акцій корпорацій, у яких величина капіталізації ринку невелика, зростає в період "бичачого" ринку більше (у відсотках), ніж усереднений курс всіх акцій, що котируються, значно більше, ніж курс акцій корпорацій зі значними обсягами ринкової капіталізації.

Наприклад, уявімо корпорацію А, у якої випущено і млн акцій, а їх ринковий курс нині S10 за одиницю. Тоді величина капіталізації ринку становить S10 млн (1 млн акцій х S10). Припустимо, що на першому етапі "бичачого" ринку показник капіталізації збільшиться на $5 млн, а на другому - ще на $5 млн, тобто склав відповідно для даної корпорації S15 млн і $20 мли Оскільки додаткова емісія не проводилась, то це означає, що курс акцій підвищився в першому випадку на 50% за одиницю до $15, а в другому -на 100% (порівняно з останньою ринковою ціною "ведмежого" ринку) до S20 за одиницю.

Тепер розглянемо корпорацію В, яка випускає 5 млн акцій, котрі, як і в першому випадку, наприкінці "ведмежого" ринку продаються по $10 за одиницю. Тоді показник ринкової капіталізації становить 50 млн (5 млн акцій х S10). Якщо ж з початком "бичачого" ринку також цей показник збільшиться вдвічі на $5 млн, тобто складе $55 мли і $60 млн, то за відсутності нової емісії ринкова ціна акцій корпорації В збільшиться лише на 10% на першому етапі (з $10 за одиницю до $11) і на 20% - на другому етапі (з $10 за одиницю до S12).

Із зіставлення цих прикладів видно, що зростання вартості акціонерного капіталу на "бичачому" ринку на одну і ту ж саму величину ($10 млн) в першому випадку (з корпорацією А) призвело до подвоєння ціни однієї акції з $10 до $20, а в другому (з корпорацією В) - до збільшення курсу лише на 20%: з $10 до $12. Це пояснюється тим, що за інших рівних умов показник капіталізації корпорації В ($5 млн) був у 5 разів більшим, ніж цей самий показник корпорації А ($1 млн).

Отже, принцип 2: за прогнозів початку "бичачого" ринку слід купувати акції корпорацій з найменшими показниками ринкової капіталізації.

Третій принцип покупця випливає з порівняння величини вартості за балансом і їх ринкової оцінки, котру визначає покупець ринкової капіталізації. Якщо показник ринкової капіталізації вищий, ніж вартість за балансом, то наявною є переоцінка ринком стану корпорації, в протилежному випадку - недооцінка. Однак особливе значення в нашому аналізі має зіставлення відношення чистих ліквідних активів корпорації1 до кількості випущених акцій з їх ринковим курсом. 1 коли ринковий курс акцій яких-небудь корпорацій нижчий від згаданого відношення (коефіцієнта), то ці акції найбільш доцільно купувати напередодні початку чергового циклу "бичачого" ринку. Чому? Відповідь проста: купівельний попит серйозно недооцінив ці акції. Адже корпорація, в якої ліквідних коштів достатньо, щоб покрити свою заборгованість, знаходиться у відмінному фінансовому стані. І тому можна з великою долею ймовірності передбачити, що коли почнеться хвиля "бичачого" ринку, курс акції цих корпорацій зросте в темпі, що перевищує середній рівень.

Звідси випливає принцип 3: за прогнозами початку "бичачого" ринку слід купувати акції тих корпорацій, у котрих поточний курс нижчий від вартості чистих ліквідних активів, які припадають на акцію.

Б. Принципи що визначають стратегію поведінки інвестора у вішалку пролажу своїх акцій

Так само, як і при купівлі акцій, кожний інвестор повинен мати стратегію поведінки у випадку продажу своїх акцій.

Перший принцип продавця грунтується на аналізі коефіцієнта ціна-доход (Р-Е Ratio), котрий характеризує співвідношення між поточним курсом акції і величиною чистого доходу корпорації, що припадає на одну акцію'. Наприклад, якщо продажна ціна акції на даний момент - $40, а чистий доход корпорації за останній звітний рік $8 за одну акцію, то коефіцієнт ціна-доход дорівнює 5(S40/S8). При курсі акції $16 і такому ж, як і згаданий вище, чистому доході на одну акцію (S8), цей коефіцієнт становитиме 2($16/$8). Природно, що кожна акція мас даний коефіцієнт, за винятком тих корпорацій, у котрих немає прибутку.

Коефіцієнт ціна-доход є індикатором того, наскільки порівняно з середнім рівнем впаде курс акцій на початку циклу "ведмежого" ринку. Так, за інших рівних умов, акції, у котрих цей коефіцієнт вищий, будуть більше втрачати в ціні, ніж ті, в котрих він нижчий. Причина полягає в тому, що при загальному падінні курсу "страждають" насамперед акції тих корпорацій, курс яких не відповідає їх істинному фінансовому стану, і, як свідчить зарубіжна статистика, ціни акцій корпорацій з високим рівнем цього коефіцієнта на "ведмежому" ринку знижуються у відсотковому відношенні більше, ніж середні показники в цілому (наприклад, індекс Доу-Джонса).

Звідси принцип 1: за прогнозами початку "ведмежого" ринку слід продавати (або продавати на строк) акції з найвищими значеннями коефіцієнта ціна-доход.

Другий принцип продавця грунтується на аналізі коефіцієнта дивідендської віддачі акції (Stock Yield), котрий встановлює зв'язок між величиною дивіденда і ціною акції. Наприклад, якщо курс акції корпорації А $60, а дивіденд за підсумками року був нарахований на цю акцію в розмірі $3, то коефіцієнт дивідендної віддачі становить 5% (S3/S60). Якщо при тому ж рівні дивіденда курс акції корпорації В становить $30, то даний коефіцієнт дорівнюватиме 10%($3/$30).

Коефіцієнт дивідендної віддачі - другий індикатор того, якою є очікувана