Промислове підприємство як об'єкт організації

План

1. Підприємство як основний носій ринкових відносин

2. Організаційні форми підприємств

3. Виробничо-господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства
Підприємство як основний носій ринкових відносин

Об'єктом менеджменту у виробничій та невиробничій сферах є підприємство. Підприємство становить складну та динамічну виробничу соціально-економічну систему, що містить сукупність елементів і зв'язків між ними.Підприємство— це самостійний господарський статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, спрямовану на отримання прибутку від реалізації виготовленої продукції.

Підприємство є основною організаційною ланкою господарства України. Головна мета підприємства — виготовлення та реалізація продукції для отримання прибутку. Для цього підприємство повинне:—

розвивати основне виробництво і підвищувати його ефективність;—

забезпечувати зростання продуктивності праці та ресурсозбереження;—

створювати умови для високопродуктивної праці;—

забезпечувати самоврядування трудового колективу;—

створювати умови для зацікавленості працівника в забезпеченні ефективної діяльності.

Важливими ознаками діяльності підприємства, на нашу думку, є:—

самостійність і незалежність суб'єктів, що господарюють, у рамках правових норм;—

економічна зацікавленість в отриманні максимально можливого прибутку;—

господарський ризик і відповідальність.

Названі ознаки діяльності підприємства взаємозалежні й діють одночасно.

Сучасне підприємство— складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає значення трьох основних напрямків організації промислового підприємства: наукової організації виробництва, праці й управління.

Наукова організація виробництва має на меті створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві. Це надійно й ефективно функціонуюче виробниче устаткування і технологія, упорядковані техніко-організаційні взаємозв'язки працівників.

Завдання наукової організації праці— сформувати здорові нормальні відносини у колективі. Воно включає систему заходів для створення умов для високопродуктивної, ефективної творчої праці. Але можливості наукової організації праці обмежені техніко-технологічним станом підприємства, його фінансовим й економічним станом.

Наукова організація управління— це система технічних, економічних і гуманітарних засобів, що забезпечують цілеспрямованість впливу на матеріальну і людську підсистеми підприємства. Вона сприяє їх взаємодії з метою досягнення найкращого технологічного й економічного ефекту.

Будь-яка дія підприємства є організованою, регульованою дією, спрямованою на отримання економічної вигоди, на прибуткове відшкодування здійснених витрат. За видом або призначенням діяльність підприємства може бути виробничою, комерційною та фінансовою. Усю цю діяльність підприємство може здійснювати окремо або одночасно. Кожний з названих видів діяльності підприємства має кілька підвидів.

Наявні види і підвиди діяльності підприємства подано на рис. 3.1.

Виробництво є основним видом діяльності підприємства: зокрема здійснюється виробництво продукції, товарів, робіт, надаються послуги, створюються духовні цінності. Однак саме ця сфера діяльності під час переходу до ринкової економіки зазнала найбільш негативних змін: порушилося матеріально-технічне забезпечення, різко зменшився збут продукції, погіршився фінансовий стан підприємств.

Комерційна діяльність отримала найбільший розвиток за розвитку ринкових відносин. Вона характеризується операціями й угодами з купівлі-продажу товарів і послуг і дає змогу швидше отримати віддачу, рентабельність цієї діяльності вищу, ніж у виробництві.

Сферою фінансової діяльності є обіг, обмін коштів. Фінансова діяльність проникає й у виробничу, і в комерційну, однак вона може бути і самостійною: банківською, страховою справою та ін.

Організаційні форми підприємств

Форми діяльності підприємства можна поділити на організаційно-правові й організаційно-економічні. До організаційно-правових форм належать господарські товариства і кооперативи.

Господарське товариствостановить об'єднання осіб, створене для здійснення підприємницької діяльності. Учасники товариства поділяються на повні та командитні.

Товариства створюються за згодою не менше двох громадян або юридичних осіб шляхом об'єднання їх внесків з метою здійснення господарської діяльності.

Підприємство, створене групою осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, називають кооперативним.

До основних організаційно-економічних форм діяльності підприємства належать: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.

Концерн— це багатогалузеве акціонерне товариство, що контролює підприємства через систему участі. Концерн здобуває контрольний пакет акцій різних компаній, що є стосовно нього дочірніми. У свою чергу дочірні компанії також можуть володіти контрольними пакетами акцій інших акціонерних компаній, нерідко розташованих в інших країнах.

Асоціації— це форма добровільного об'єднання економічно самостійних підприємств, організацій, що одночасно можуть входити в інші утворення. До складу асоціації, як правило, належать односпеціалізовані підприємства й організації, розташовані на визначеній території. Основна мета створення асоціації — спільне вирішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Консорціум— це об'єднання підприємців з метою спільного проведення великої фінансової операції. Таке об'єднання підприємців має змогу вкласти кошти у великий проект, при цьому значно зменшується ризик, що виникає за великих вкладень, тому що відповідальність лягає на безліч учасників.

Синдикат— об'єднання з метою збуту продукції підприємцями однієї галузі для усунення зайвої конкуренції між ними.

Картель— це угода між підприємствами однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, розділ ринків збуту, частки у загальному обсязі виробництва та ін.

Фінансово-промислова група— це об'єднання промислового, банківського, страхового і торговельного капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств та організацій.

Виробничо-господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства

До сфери виробничо-господарської діяльності підприємства належать процеси виробництва, відтворення й обертання. Процеси виробництва забезпечують реалізацію завдань підготовки й освоєння випуску нової продукції, виготовлення промислової продукції та виконання послуг, технічне обслуговування виробництва. Роботи з відновлення основних виробничих фондів, розширення і технічного переозброєння підприємств, підготовки і перепідготовки кадрів є процесами відтворення. Процеси обертання включають матеріально-технічне обслуговування і збут готової продукції.

Підприємство самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи та послуги, необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів складають договори, що укладаються зі споживачами продукції та послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Підприємство виконує також роботи з постачання державних установ. Під час підготовки планів підприємство погоджує в адміністрації міста, району заходи, що можуть викликати екологічні, соціальні, демографічні та інші наслідки та стосуються інтересів населення території.

Підприємства на основі вивчення кон'юнктури ринку, можливостей потенційних партнерів, інформації про рух цін організовують матеріально-технічне постачання власного виробництва шляхом придбання ресурсів, здійснюваного як безпосередньо в споживачів, так і в організаціях оптової торгівлі, у посередницьких організацій, на товарних біржах.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності будуються на основі договорів. При цьому підприємства у своїй діяльності повинні враховувати інтереси споживачів, їх вимоги до якості продукції, робіт і послуг.

Підприємства, незалежно від форми власності на засоби виробництва й інше майно, діють за принципами господарського розрахунку — відшкодування грошових витрат на виробництво продукції за рахунок виторгу від її реалізації і забезпечення отримання прибутку. В умовах господарського розрахунку підприємство має повну економічну самостійність. Воно здійснює набір працівників, здобуває устаткування, сировину і матеріали, організовує виробничий процес, реалізує продукцію, має закінчену систему обліку і звітності з виявленням результатів господарської діяльності.

Підприємство реалізує свою продукції за цінами, установленими самостійно або на договірній основі та у випадках, визначених законодавством, за державними цінами.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності є прибуток. Прибуток, що залишається в підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет, надходить у його повне розпорядження. Підприємство самостійно визначає напрями використання чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на вирішення завдань технічного й організаційного розвитку виробництва, зміцнення його матеріально-технічної бази, проведення наукових досліджень, на соціальний розвиток колективу. Частина чистого прибутку може передаватися у власність членів колективу. Його обсяг і порядок розподілу між членами колективу визначається радою підприємства.

Підприємство самостійно організовує фінансову діяльність. Воно має право відкривати рахунок у банку для збереження усіх коштів і здійснення всіх видів грошових операцій, користуватись банківським кредитом на комерційній договірній основі. Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові й інші внески членів трудового колективу та інші надходження.

Кожне підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства. Для його реалізації підприємства можуть створювати спільні з іноземними фірмами підприємства, зовнішньоторговельні фірми, заключати угоди про спільну наукову, виробничу і торговельну діяльність з іноземними фірмами. Валютний виторг зараховується на валютний балансовий рахунок підприємства і може використовуватися ним самостійно. Частину отриманих коштів підприємство відраховує в бюджети різних рівнів.

Соціальний розвиток, поліпшення умов праці, обов'язкове соціальне, медичне страхування і соціальне забезпечення працівників підприємств та членів їх родин регулюються законодавством. Підприємство зобов'язане забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці і несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за збиток, заподіяний їх здоров'ю і працездатності.

Підприємство може самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також заохочувати працівників організацій, що обслуговують трудовий колектив і не належать до складу підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием".