Регіональні та галузеві особливості інвестиційної діяльності ТНК

Регіональні особливості інвестиційної діяльності ТНК

0цінки. експертів ЮНКТАД свідчать про те, що наприкінці XX ст. головними одержувачами ПІІ, як і раніше, виступали промислово розвинені країни, на які припадало більше трьох чвертей глобального припливу інвестицій. Приплив ПІІ в країни, що розвиваються, також зростав. У 2000 р. він досяг 240 млрд дол. Однак частка країн, що розвиваються, у світових потоках ПІІ в 2000 р. скорочувалася й знизилася до 19 % проти 41 %-го рівня порівняно з 1994 р. (тут і далі у роботі під час аналізу регіональної спрямованості ШІ використовуються дані ЮНКТАД, які були надруковані у "Докладі про світові інвестиції, 2002 рік: сприяння розвитку зв'язків", "Доповіді про світові інвестиції, 2003 рік: транснаціональні корпорації та конкурентоспроможність експорту", у "Доповіді про світові інвестиції, 2004 рік: переорієнтація на сектор послуг" та у "Доповіді про світові інвестиції, 2005 рік: транснаціональні корпорації й інтернаціоналізація НДДКР" (табл. 9.10).

Таблиця 9.10

Регіональний розподіл прямих іноземних інвестицій у 1997-2004р. млрд дол.

Регіон/країна | Приплив | Відплив

1997 | 2000 | 2003 | 2004 | 1997 | 2000 | 2003 2004

Промислово розвинені країни | 271,4 | 1.005 | 442,2 | 380,0 | 396,9 | 1,046 | 577,3 | 637,4

Європейський Союз | 127,6 | 617.3 | 338,7 | 216.4 | 220,4 | 772.9 | 372,4 | 279,8

США | 103,4 | 281,1 | 56,8 | 95,9 | 95,8 | 139.3 | 119,4 | 229,3

Японія | 3,2 | 8,2 | 6,3 | 7,8 | 26,1 | 32,9 | 28,8 | 31,0

Країни, що розвиваються | 187,4 | 240,2 | 166,3 | 233,2 | 65,7 | 99.5 | 29,0 | 83,2

Африка | 7,2 | 8,2 | 18.0 | 18,1 | 1.7 | 0,7 | 1,2 | 2,8

Латинська Америка | 71,2 | 86,2 | 46,9 | 7,5 | 14,4 | 13.4 | 10.6 | 10,9

Азія | 107,2 | 143,5 | 101,3 | 147.5 | 49.4 | 85,2 | 17,2 | 69,4

Західна | 5.5 | 3.4 | 6.5 | 9.8 | -0.3 | 1.3 | -4,0 | 0,0

Південна і Східна | 98,5 | 137,3 | 94,8 | 137.7 | 49,5 | 83,6 | 21,2 | 69,4

Центральна і Східна Європа | 19,2 | 25,4 | 24,1 | 34.9 | 3,4 | 4,0 | 10,6 | 9.7

Весь світ | 477,9 | 1 271 | 632.6 | 648.1 | 486.0 | 1.150 | 616.9 | 730.3

У 2000 р. частка корпорацій Європейського Союзу, Сполучених Штатів і Японії становила 71% відсоток за показником ввезення і 82% за показником вивезення ПІІ. При цьому серед промислово розвинутих країн ТНК ЄС зміцнили свої позиції і як одержувача, і як джерела ПІІ. Рекордні показники припливу інвестицій у 2000 р. (617 млрд дол.), на думку експертів ЮНКТАД, були досягнуті завдяки подальшому прогресу в регіональній інтеграції, а головними партнерами корпорацій ЄС за межами регіону залишаються компанії Сполучених Штатів та інших європейських країн.

Наприкінці 90-х років ТНК Великої Британії були найбільшим джерелом інвестицій в усьому світі. Сполучені Штати зберегли за собою місце провідного одержувача ПІІ у світі: приплив інвестицій до їхньої економіки досяг 281 млрд дол. Вивізезення інвестицій скоротилося на 2% - до 139 млрд дол.

Завдяки укладанню великих угод щодо злиття і поглинання з європейськими ТНК і корпорацій США істотно зросли показники вивезення і ввезення ПІІ також і з Канади.

Наприкінці століття серед країн, що розвиваються, в тенденціях руху ШІ існувала глибока диференціація. В Африці, на відміну від більшості інших регіонів світу, приплив інвестицій у 2000 р. скоротився (вперше із середини 90-х років) з 10,5 млрд до 9,1 млрд дол.

Це скорочення призвело до того, що частка Африки в сукупних потоках ПІІ упала нижче одного відсотка. Це відбулося головним чином через дві країни: Південну Африку та Анголу. У першій з названих країн уповільнення зростання ШІ було зумовлено зменшенням вартості приватизованої державної власності, що призвело до загального зменшення кількості міжнародних угод по злиттю і поглинанню, а в другій відбулося скорочення припливу інвестицій у нафтову промисловість.

Після збільшення втричі у другій половині 90-х років приплив ПІІ транснаціональних корпорацій у країни Латинської Америки і Карибського басейну в 2000 р. також скоротився (на 22%, до 86 млрд дол.). Згідно з оцінками експертів ООН, це можна вважати, перш за все, виправленням дещо аномального сплеску зростання інвестицій у 1999 p., коли на показник припливу ШІ в регіоні значною мірою вплинули три великі угоди по транскордонному придбанню ТНК латиноамериканських фірм [205].

У 2000 р. здійснення приватизаційних заходів дещо сповільнилося, але в багатьох регіонах вони все ж продовжують відігравати роль важливого фактора в залученні інвестицій ТНК. При цьому в галузевій структурі Швденна Америка залучала ШІ головним чином у сферу послуг і у видобувну промисловість, а Мексика продовжувала залучати найбільшу частку інвестицій в обробну промисловість, а також у банківський сектор.

Приплив іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій у країни, що розвиваються, в Азії в 2000 р. досяг рекордного рівня - 143 млрд дол. Найбільший приріст відбувся в Східній Азії, а приплив інвестицій до Південно-Східної Азії залишався на порівняно низькому рівні. Частка цього регіону в сукупному припливі ПІІ в азійські країни, що розвиваються, продовжувала скорочуватися і досягла в 2000 р. 10% порівняно з більше ніж 30% в середині 90-х років. Однак зменшення частки припливу інвестицій до Південно-Східної Азії не є ознакою зниження її важливості для ТНК, які, завдяки активній інвестиційній діяльності у минулому, вже мають потужні виробничі активи в регіоні.

Останні роки XX ст. характеризувалися стабільним збільшенням припливу інвестицій ТНК у країни Центральної і Східної Європи (27 млрд дол. у 2000 p.). Ключову роль у порівняно великому припливі ПІІ до регіону зіграла масова приватизація державної власності (в деяких з цих країн, наприклад в Угорщині, приватизаційний процес взагалі в основному вже завершився). Щодо країн СНД, то в них, на думку експертів ООН, великомасштабні приватизаційні заходи за участю іноземних інвесторів наприкінці 90-х років практично ще не почалися [205].

На початку XXI ст. обсяги прямих іноземних інвестицій ТНК суттєво зменшились. При цьому основне скорочення залучених ПІІ припало на промислово розвинуті країни - 59% у 2001 р.; для країн, що розвиваються, спад становив 14%, а для країн Центральної і Східної Європи приплив ШІ в цілому залишився стабільним. У 2001 р. приплив ПН в усьому світі склав 735 млрд дол., з яких 503 млрд дол. було спрямовано в розвинуті країни, 205 млрд - у країни, що розвиваються, а інші 27 млрд дол.- у центрально-східні європейські країни з перехідною економікою. Частки країн, що розвиваються, і країн ЦСЄ в глобальному припливі ПП у 2001 р. досягли відповідно 28 і 4%. У 1999-2000 pp. відповідні показники становили 18 і 2%.

На початку XXI, як і протягом останніх десятиліть XX ст., ставлення ТНК до найменше розвинутих країн, у яких немає значних запасів природних копалин, не змінилося. Так, найменше розвинутих країн залишаються непривабливими для інвестицій ТНК: на них припадає лише 2% усіх ПІІ, що надходять у країни, що розвиваються, або 0,5% глобальної суми увезених ПП. Цей факт підтверджує тезу про те, шо на сучасному етапі розвитку міжнародної конкуренції наявність тільки фактора дешевої робочої сили ніяк не впливає на пріоритети в інвестиційній політиці ТНК.

При цьому потоки інвестицій у країни, що розвиваються, і країни ЦСЄ розподіляються нерівномірно. Так, у 2001 р. на п'ять найбільших одержувачів припадало 62% сукупного припливу інвестицій у країни, що розвиваються, а відповідний показник для країн ЦСЄ становив 74%. У десятці країн, які в 2001 р. були лідерами за абсолютним приростом інвестицій ТНК, вісім є країнами, що розвиваються.

З іншого боку, з десяти країн, у яких відбулося найбільш різке скорочення припливу ПІІ, вісім країн були промислово розвинутими; найбільш значне зменшення обсягів залучених інвестицій ТНК було зареєстровано в Бельгії і Люксембурзі, Сполучених Штатах і Німеччині.

У 2001 р. тенденції в потоках ПІІ значно варіювалися між регіонами. США, незважаючи на економічний спад і події 11 вересня, зберегли свої позиції найбільшого одержувача ПІІ, однак приплив їх скоротився більше ніж удвічі - до 124 млрд дол. При цьому країна відновила свої позиції найбільшого інвестора в світі, хоча вивезення інвестицій, що становило 114 млрд дол. у 2001 р, зменшилося на 30% порівняно з 2000 р.

Основними партнерами як у ввезенні, так і у вивезенні ПІІ для США залишаються країни Європейського Союзу; разом з тим