Що стосується ввезення ПІІ, то головним способом проникнення на ринок залишалися трансграничні злиття та поглинання, найбільшим з яких у світі в 2001 р. стало придбання компанії "ВойсСтрім вайрелесс кори" транснаціональною корпорацією "Дойче телеком" за 29,4 млрд дол. [206].

Ввезення і вивезення інвестицій із Європейського Союзу в 2001 р. скоротилися приблизно на 60% - відповідно до 323 млрд і 365 млрд дол. Це було зумовлено головним чином скороченням потоків ПІІ, пов'язаними із операціями по злиттю і поглинанню. Серед країн ЄС найбільше скоротився приплив інвестицій у Велика Британію (лідера за обсягами залучених інвестицій у Європі) і в Німеччину, тоді як їхній приплив у Францію, Грецію і Італію збільшився.

Скорочення обсягу вивезених ПІІ охопило майже всі країни ЄС, за винятком Ірландії, Італії і Португалії. Як і останні роки XX ст., вивезення іноземних інвестицій європейськими ТНК у 2001 p., було пов'язано головним чином, з операціями по злиттю і поглинанню. При цьому частка внутрішньорегіональних потоків у загальних обсягах ПІІ в ЄС збільшилася.

Найбільшим міжнародним інвестором регіону стала Франція, за якою йдуть Бельгія і Люксембург. Активна участь Люксембургу в русі прямих іноземних інвестицій пояснюється, насамперед, податковим законодавством країни, за яким податкові ставки, зокрема податок на прибуток підприємств, досить низькі. У результаті створювання іноземних філій у Люксембурзі, які потім інвестують кошти за кордон, є досить вигідною операцією, бо вона дозволяє ТНК значно зменшити податкові відрахування на прибуток від іноземної діяльності.

У 2001 р. спостерігалося значне скорочення ПІІ, спрямованих до зони євро - 110 млрд дол. (у 2000 р. відповідний показник дорівнював 378,55 млрд дол.). У зв'язку з цим зона євро в 2001, як у 1998 і 1999 p., знову перетворилась на донора ПІІ: вивезення ПІІ перевищило їх ввезення на 93,5 млрд дол. У 1998 р. сальдо ПІІ становило -93,5 млрд дол., у 1999 р.-124,9 млрд, а у 2000 р. цей показник був позитивним - 27,3 млрд дол. [206].

У 2001 p. спостерігалося збільшення вивезення П11 японськими ТНК. Однак у зв'язку з тривалою економічною рецесією внутрішні інвестиції, а також обсяг увезених до Японії ПІІ скоротився. При цьому прогнози щодо можливого поліпшення стану японської економіки, враховуючи ймовірне падіння курсу долара відносно провідних світових валют, не є оптимістичні.

Приплив та вивезення ПІІ з Австралії і Нової Зеландії - країн, що мають більш тісні економічні зв'язки з азійськім регіоном, - виявилися менше залежними від подій в економіці США, ніж діяльність ТНК в Канаді, приплив інвестицій до якої скоротився на 60%.

Приплив ПІІ до країн, що розвиваються, в 2001 р. зменшився до 205 млрд дол. При цьому найменші обсяги іноземних інвестицій, як і наприкінці XX ст., були спрямовані до Африки - 17 млрд дол. Цей показник майже удвічі перевищує приплив інвестицій до Африки в 2000 р. Однак це збільшення обумовлено головним чином декількома великими інвестиційними проектами в Південній Африці і Марокко та їхнім відображенням у статистиці ПІІ. Приплив інвестицій до інших африканських країн у 2001 р. залишався на тому самому рівні, шо і в 2000 р. [206].

Приплив ПІІ в країни, шо розвиваються, Азійсько-Тихоокеанського регіону скоротився в 2001 р. до 102 млрд дол. Це скорочення було зумовлено в основному більше ніж 60-відсотковим зменшенням припливу інвестицій у Гонконг і Китай. Таким чином, якщо не враховувати показники Гонконгу і Китаю, то приплив інвестицій до регіону в 2001 р. був на тому самому рівні, що й наприкінці XX ст.

Разом з тим аналіз показує, що зменшення припливу іноземних інвестицій до Китаю не пов'язане із загальним погіршенням стану національної економіки чи зміною ставлення ТНК до країни, а, зумовлено насамперед специфікою статистичних підрахунків та випадковим коливанням інвестиційної активності ТНК. У зв'язку з цим у 2002 р. слід очікувати значного збільшення кількісних показників стосовно іноземних інвестицій, залучених в економіку Китаю.

На відміну від Північно-Східної та Південно-Східної Азії, де спостерігалася стагнація у припливі капіталовкладень, надходження іноземних інвестицій до Південної і Центральної Азії значно збільшилось (відповідно на 32 і 88%). У зв'язку з цим частка азійського регіону у світовому припливі іноземних інвестицій ТНК зросла у 2001 р. до майже 14%.

Приплив ПІІ до країн Латинської Америки і Карибського басейну скорочувався другий рік поспіль, головним чином унаслідок значного падіння обсягів увезених ПІІ до Аргентини та Бразилії. Зменшення інвестицій, залучених до Бразилії, було зумовлено двома основними чинниками: практично повним завершенням приватизаційного процесу та побоюваннями інвесторів щодо негативного впливу аргентинської кризи на стійкість бразильської валютно-фінансової системи.

Тим часом Мексика завдяки придбанню банку "Банамекс" американською корпорацією "Сітігруп" перетворилася на найбільшого регіонального одержувача інвестицій [206].

Приплив ПН до країн ЦСЄ (27 млрд дол.) і відтік інвестицій з цього регіону (4 млрд дол.) залишалися на тому самому рівні, що й у 2000 р. При цьому приплив ПІІ збільшився у 14 з 19 країн регіону, а частка регіону в світових обсягах увезених ШІ у 2001 р. зросла до 3,7% . Серед країн Центральної і Східної Європи найбільші обсяги ПІІ були залучені до Польщі, Чехії, Росії, Угорщини і Словаччини (більше трьох чвертей сукупного припливу інвестицій у регіон).

На початку XX ст. серед країн ЦСЄ найбільшим донором іноземних капіталовкладень залишалася Росія, на яку припадає три чверті вивезених ПІІ з регіону. При цьому останнімами роки Росія також залишається єдиною країною з перехідною економікою, для якої обсяг вивезених ПІІ перевищує відповідний показник для іноземних капіталовкладень, залучених у національну економіку.

Проаналізуємо регіональні тенденції руху іноземних інвестицій ТНК в середині першого десятилітгя XXI ст. Так, у 2003 р. глобальний приплив прямих іноземних інвестицій продовжував скорочуватися і становив 560 млрд дол. І в даному випадку поштовхом стало падіння припливу ПІІ в розвинуті країни: цей показник становив 367 млрд дол., шо на 25% менше порівнянно з 2002 р. Особливо різким було скорочення припливу ПІІ в Сполучені Штати Америки (на 53%) до 30 млрд дол.- найнижчого рівня за останні 12 років. Приплив ПІІ в країни Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) також упав з 31 млрд до 21 млрд дол.

Відбиваючи збільшення прибутків, обсяг реінвестованих доходів - один із трьох компонентів потоків ПІІ - почав знову зростати вже в 2003 p., досягти рекордно високого рівня. На початок 2004 р. у світовій економіці діяло щонайменше 61 000 ТНК, іноземних філій яких перевищувала 900 000, а загальний обсяг здійснених ПП становий приблизно 7 трлн дол.

Концентрація міжнародного виробництва залишається досить високою: у 2002 р. на частку 100 найбільших ТНК, що становлять 0,2% загального числа ТНК у світі, приходи лося 14% світових продажів іноземних філій, 12% їхніх активів і 13% їхніх працівників. Після деякого періоду стагнації зростання активів, продажів і чисельності працівників цих ТНК відновилося в 2002 р.

Підйом не означає, шо всі країни реалізують свій потенціал у сфері ПП. Наприклад, згідно з аналізом ЮНКТАД, індекс реальної динаміки у сфері ввезення ПІІ - показник привабливості тієї або іншої країни для ШІ, указує на те, що такі країни, як Чеська Республіка, Гонконг (Китай) і Ірландія, продовжували залучати значні інвестиції навіть у період спаду. Навпаки, такі країни, як Таїланд, Південна Африка і Японія, поки ше не повністю реалізували свій потенціал по залученню ПІІ.

У 2003 р. найбільші ШІ були вивезені ТНК із розвинутих країн. Разом з тим інвестиційний потенціал країн, що розвиваються, постійно підвищується. Так, їхня частка в глобальних потоках ПІІ збільшилася з менш ніж 6% у середині 1980-х років до майже 11% у другій половині 1990-х років, а потім скоротилася до 7% у 2001-2003 р. (при середньорічному показнику на рівні 46 млрд дол.).

У 2003 р. на них припадала приблизно /ю частина глобального сумарного обсягу вивезених ПІІ, що склало 859 млрд дол. після збільшення цього показника в 2003 р. на 8%. За показником іноземних інвестицій у відсотках віл валових вкладень в основний капітал країн, що розвиваються, випереджають ТНК таких держав як Сингапур (36% у 2001-2003 pp.), Чилі (7) і Малайзія (5) порівняно зі Сполученими Штатами (7), Німеччиною (4) і Японією (3%).

Цілком можливо, що транснаціоналізація найбільших 50-ти ТНК із країн, шо розвиваються, відбувається швидше, ніж транснаціоналізація аналогічних компаній розвинутих країн. Провідне положення серед них займають ТНК з азійських країн, шо розвиваються.

За період 2001-2003 pp. відтік ПІІ з цього регіону становив у середньому 37 млрд дол. на рік (шо майже