трансграничних злиттів і поглинань. У 2004 р. ГШ в нові проекти продовжували зростати третій рік поспіль. За умови продовження економічного зростання перспективи подальшого збільшення глобальних потоків ШІ в 2005 р. виглядають багатообіцяючими.
Відтік ПІІ в 2004 р. зріс на 18% - до 730 млрд дол. Цей приріст в основному приходиться на компанії розвинутих країн (637 млрд дол.). Дійсно, майже половина усіх вивезених ПІІ походять із трьох джерел: Сполучених Штатів, Великої Британії і Люксембургу. Група розвинутих країн залишається великим чистим експортером капіталу у вигляді ПП: чистий відтік перевищив чистий приплив на 260 млрд доларів.
На відміну від Європейського союзу, вивезення ШІ з якого знизився на 25% —до 280 млрд дол. (найнижчий показник за сім років), більшість інших розвинутих країн збільшили свої інвестиції за кордон. Вивіз інвестицій зі Сполучених Штатів зросло більше ніж на 90% і досягло рекордного рівня в 229 млрд дол.
Сумарний обсяг накопичених ПІІ в 2004 р. оцінювався в 9 трлн дол. Ця цифра пов'язана з діяльністю приблизно 70 000 транснаціональних корпорацій і їхніх 690 000 іноземних філій, загальний обсяг продаж яких досягає майже 19 трлн дол. [208].
Однак темпи інтернаціоналізації діяльності 100 найбільших ТНК дещо знижуються. Хоча в 2003 р. їхній обсяг продаж, чисельність зайнятих і розмір активів за кордоном в абсолютному вираженні зросли, відносна значимість цих показників трохи знизилася в умовах активізації діяльності в країнах базування.
При цьому японські й американські ТНК, як правило, не настільки транснаціональні, як їхні європейські аналоги. 50 провідних ТНК із країн, що розвиваються, які мають досвід зовнішньої експансії, що не настільки багатий, ще менш транснаціональні, однак розрив між ТНК із розвинутих країн і країн, що розвиваються, за цим показником поступово знижується.
Міжнародні інвестиції в послуги, особливо фінансові, продовжували стабільно зростати, складаючи основну частку ПІІ. У 2004 р. на сектор послуг припадало майже 63% сумарної вартості трансграничних зливань та поглинань (ТЗП), причому третина вартості ТЗП у цьому секторі припадала на фінансові послуги.
Провідні ТНК займають ведучі позиції на світових фінансових ринках з погляду не тільки сукупних активів, але і кількості країн, в яких вони працюють. На фінансові ТНК із Франції, Німеччини, Японії, Великої Британії і Сполучених Штатів у 2003 р. припадало 74% сумарних активів 50 провідних фінансових ТНК.
Низькі відсоткові ставки, зростання прибутків і підвищення цін на активи, особливо в розвинутих країнах, сприяли активізації процесу зливань та поглинань, у тому числі ЗіП; вартість таких операцій збільшилася на 28% і досягла 381 млрд дол. Подібні операції відіграли важливу роль у процесі структурної перебудови і консолідації багатьох галузей, особливо в розвинутих країнах.
У країнах, що розвиваються, на трансграничні зливання та поглинання припадала більш скромна частка ПІІ, хоча фірми з цих країн усе частіше беруть участь у подібних угодах. Зростання потоків ПІІ в країни, що розвиваються, було головним чином пов'язано з фінансуванням нових проектів, особливо в Азії. У 2004 р. приблизно половина всіх проектів по створенню нових (і розширенню вже діючих) підприємств у країнах, що розвиваються, були зареєстровані в Китаї й Індії.
Серед трьох основних форм ПІІ у світі переважають інвестиції в акціонерний капітал. У минулому десятилітті на частку такої форми фінансування припадало майже дві третини сумарних потоків ШІ. Частка інших двох форм ШІ - внутрішньо фірмових позик і реінвестування доходів - у середньому становила відповідно 23 і 12%.
Співвідношення цих двох форм фінансування коливається залежно від щорічних змін у політиці репатріації прибутків і дивідендів або від необхідності погашення кредитів. Помітні розходження в характері фінансування ГІН існують і між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. При цьому в країнах, що розвиваються, реінвесту-вання прибутків незмінно відіграє важливішу роль.
Більшість країн продовжує запроваджувати зміни до законодавства і норм регулювання з метою поліпшення інвестиційного клімату. Так, з 271 змін до режиму ПП, що були внесені в 2004 р., у 235 випадках йшлося про відкриття нових сфер для ГШ і про нові методи стимулювання надходжень іноземного капіталу. Крім того, понад 20 країн у своєму прагненні залучати більші обсяги ПІІ знизили ставки оподатковування доходів ТНК. У той же часу країнах Латинської Америки й Африки мали місце політичні зміни щодо впровадження більш жорсткого режиму регулювання іноземних інвестицій, особливо в сфері природних ресурсів.
На міжнародному рівні кількість двосторонніх інвестиційних договорів досягла в 2004 р. 2 392, причому більшість таких договорів країни, що розвиваються, укладали між собою. На регіональному і глобальному рівнях були укладені й нові міжнародні інвестиційні угоди, що можуть сприяти підвищенню відкритості економіки країн перед ПІІ.
Зростання глобальних потоків ПИ у 2004 р. характеризувалося значними розходженнями між країнами і регіонами. Так, серед країн, що розвиваються, Азія й Океанія залишалися основним регіоном розміщення ШІ. Цьому регіону вдалося залучити ПП на суму 148 млрд дол., тобто на 46 млрд дол. більше, ніж у 2003 р. Такий приріст став рекордним за всю історію. Потоки ШІ в Східну Азію зросли на 46% і досягли 105 млрд дол., головним чином завдяки помітному збільшенню припливу інвестицій ТНК у Гонконг (Китай).
ШІ у Південно-Східну Азію зросли на 48% до 26 млрд дол., а в Південну Азію, де лідируюче положення займає Індія, - на 30% (до 7 млрд дол.). Потоки ШІ в Західну Азію зросли ще більше - з 6,5 млрд до 9,8 млрд дол.; більше половини цих інвестицій було спрямовано до Саудівської Аравії, Сирійської Арабській Республіці і Туреччини. Найбільшим одержувачем ПІІ серед країн, що розвиваються, залишається Китай, якому вдалося залучити 61 млрд дол. [208].
Азія і Океанія також стають важливим джерелом ПІІ. У 2004 р. вивезення ШІ з регіону збільшилося в чотири рази і досягло 69 млрд дол., головним чином завдяки суттєвому зростанню обсягів ПІІ, вивезених з Гонконгу, а також нарощуванню інвестицій ТНК з інших районів Східної і Південно-Східної Азії.
Більша частина цих інвестицій внутрішньо регіональні, тобто, перетікали в основному між країнами Східної і Південно-Східної Азії. У той же час збільшуються і міжрегіональні інвестиції з азіатських країн. Наприклад, одним з основних каталізаторів вивезення ШІ з Китаю став зростаючий попит цієї країни на природні ресурси, що спонукає до здійснення Китаєм великих інвестиційних проектів у Латинській Америці.
Індійські ТНК також інвестують великі капітали в розробку корисних ресурсів в інших регіонах, насамперед в африканських країнах і в Російській Федерації. Зростають і азійські інвестиції в розвинуті країни.
Різні політичні зміни, що відбуваються в країнах Азії й Океанії, також поліпшують інвестиційні можливості ТНК. Наприклад, Асоціація держав Південно-Східної
Азії і Китай підписали угоду про створення до 2010 р. зони вільної торгівлі, а ряд азійських країн уклали угоди про створення зони вільної торгівлі із Сполученими Штатами.
Після чотирьох років безперервного зниження потоки ПІІ до Латинської Америки і Карибського басейну в 2004 р. відчутно зросли і досяглії 68 млрд дол. Це на 44% вище від рівня 2003 р. Цьому сприяли економічний підйом у регіоні, прискорення темпів зростання світової економіки і підвищення цін на сировинні товари. Найбільшими одержувачами інвестицій ТНК стали Бразилія і Мексика, приплив інвестицій до яких становив відповідно 18 і 17 млрд доларів.
Разом з Чилі й Аргентиною вони залучили дві третини сумарних потоків ПІІ до регіону в 2004 р. Проте збільшення припливу ПІІ торкнулося не всіх країн Латинської Америки. Помітно зменшилися потоки інвестицій ТНК у Болівію і Венесуелу, головним чином через невизначеності із законодавчим забезпеченням роботи нафтової і газової промисловості. Зменшення ПІІ в Еквадор зумовлено завершенням будівництва трубопроводу.
Деякі країни запровадили зміни у своє законодавство і податковий режим, для того щоб збільшити частку держави в доходах від експлуатації не поновлюваних природних ресурсів. У той же час немає підстав вважати, що ці зміни дійсно відіб'ються на діяльності філій ТНК. Так, у 2004 р. у зазначених країнах продовжувалася успішна реалізація багатьох інвестиційних проектів транснаціональних корпорацій.
Разом з тим змін зазнала галузева структура потоків ПІІ в окремі країни Латинської Америки і Карибського басейну. У 2004 р. в деяких країнах регіону видобувні і переробні галузі з погляду розміщення ПІІ стали більш популярними, ніж сфера послуг. Так, ПІІ в обробній галузі перевищили інвестиції в сектор послуг в Аргентині, Бразилії і Мексиці. В умовах зростання попиту в Сполучених Штатах після трирічного спаду ШІ в складальні виробництва в Мексиці виросли на 26%.
Завершення більшості приватизаційних програм поряд з фінансовими труднощами, які відчувають іноземні ТНК після недавньої фінансової кризи і економічної стагнації в ряді країн, знизило привабливість латиноамериканського сектора послуг для ПІІ. Компанії цього сектора найбільше постраждали від наслідків економічної кризи, зіштовхнувшись із серйозними проблемами щодо погашення своєї