Разом з тим у країнах Центральної Америки та Карибського басейну нова хвиля приватизації перетворила сферу послуг на найбільшого одержувача ШІ. Завдяки високим цінам на нафту і корисні копалини основні ПІІ в Андському співтоваристві, як і раніше, спрямовуються в гірничовидобувний сектор.

Приплив ПІІ в Африку, що склав 18 млрд дол., залишався майже на такому самому рівні, як і в 2003 р. Особливо помітним був приплив ПІІ в розробку природних ресурсів, що пов'язано з високими цінами на корисні копалини і нафту і підвищенням прибутковості інвестицій у видобувний сектор. Високі і зростаючі ціни на нафту, метали і корисні копалини змушували ТНК підтримувати на порівняно високому рівні інвестиції в нові проекти гірського видобутку або нарощувати капіталовкладення у вже діюче виробництво.

У 2004 р. у гірничовидобувній галузі відбулося декілька великих трансграничних злиттів та поглинань. Незважаючи на це, частка Африки у світових потоках ПІІ залишається низькою - на рівні 3%. Основними одержувачами інвестицій ТНК були Ангола, Екваторіальна Гвінея, Нігерія, Судан (усі вони багаті на природні ресурси) і Єгипет, на які припадає майже половина всього припливу інвестицій ТНК в Африку. Однак на відміну від 2001-2003 p., потоки ШІ в Південну Африку зменшилися [208].

Джерелом більшої частини інвестицій в Африку є інвестори з європейських країн, серед яких лідирують Франція, Нідерланди і Велика Британія, а також ТНК з Південної Африки і Сполучених Штатів - на ці країни припадає понад половину потоків інвестицій у регіон. У 2004 р. вивезення ПІІ з африканських країн зросло більше ніж удвічі до 2,8 млрд дол.

Нова хвиля регулятивних дій, пов'язаних з ПІІ на національному і міжнародн му рівнях, була спрямована на полегшення і залучення великих обсягів ПІІ на африкаї ський континент. На національному рівні багато заходів спрямовано на лібералізацій" нормативно-правової основи і поліпшення загального інвестиційного клімату.

У той же час нездатність швидко приймати економічні і соціальні рішення, у обхідні для залучення й утримання ПІІ, а також недостатня увага зміцненню потенціа. обмежують наявні в багатьох країнах регіону можливості залучати ПІІ, насамперед, і. обробну промисловість. Дотепер міжнародні дії й ініціативи по полегшенню доступу н ринок, здійснювані в інтересах африканських країн, у цілому були не дуже успішними забезпеченні зростання припливу ПІІ. Для того шоб використовувати потенціал зростаї. ня ПІІ й одержувати від них велику віддачу, африканським країнам, як правило, погріб* но зміцнювати свій промисловий і технологічний потенціал.

Потоки ПІІ в Південно-Східну Європу і СНД у 2004 р. зростали четвертий рік поспіль і досягли рекордного за весь час рівня в 35 млрд доларів. Цей регіон був єдиним, * що уник трьохрічного спаду (2001-2003 pp.) світових потоків ПІІ і зберіг високі темни зростання припливу ШІ в 2004 р. (понад 40%). У той же час динаміка потоків ПІІ в и; два субрегіони трохи відрізнялася під впливом декількох факторів. Так, приплив ПІІ . Південно-Східну Європу став збільшуватися лише в 2003 р. Це сталося, головним чи ном, завдяки великим приватизаційним угодам, шо призвело до фактичного потроєню-інвестиційних потоків у 2004 році.

Приплив ШІ ТНК в країни СНД збільшився з 5 млрд долл. у 2000 р. до 24 млрд дол. у 2004 р., в основному завдяки високим цінам на нафту і природний газ. Найбільшим одержувачем ПІІ в регіоні є Російська Федерація.

Потоки ПИ в розвинуті країни, шо з 1 травня 2004 року нараховують у своєму складі 10 нових членів ЄС, у 2004 року знизилися до 380 млрд дол. Порівняно з 2003 р. темпи цього зниження були не настільки різкими. У той же час окремі країни не відповідали цій тенденції: значно збільшився приплив ПІІ до Сполучених Штатів та Великої Британії, головним чином, завдяки трансграничним злиттям та поглинанням. У той же час обсяг вивезених інвестицій з розвинутих країн у 2004 р. знову збільшився і досяг 637 млрд дол.

Приплив ПІІ до ЄС у цілому знизився до 216 млрд дол.- найнижчого рівня з 1998 р.. У той же час динаміка не була єдиною в усіх країнах - членах ЄС, серед яких найбільше скорочення припливу ПІІ було зареєстровано в Німеччини, Данії, Нідерландах і Швеції. Зменшення обсягів прямих інвестицій ТНК частково пов'язано із погашенням великих внутрішньофірмових кредитів і репатріацією прибутку з окремих країн-членів. У той же час приплив ПІІ до кожної з 10 нових країн - членів ЄС зріс унаслідок високих темпів їхнього економічного зростання, наявності кваліфікованої робочої сили з конкурентних ставок оплати праці і більшої визначеності стосовно нормативно-правового режиму регулювання ПІІ після вступу в ЄС.

Потоки ПІІ в Японію зросли на 24% до 8 млрд дол., а в інші розвинуті країни (Ізраїль, Нова Зеландія, Норвегія і Швейцарія) знизилися.

У 2005 р. очікується подальше зростання ШІ у зв'язку з необхідністю для ТНК підвищувати свою конкурентоспроможність за допомогою розширення діяльності на нових ринках, зниження витрат і одержання доступу до природних ресурсів і стратегічним активам за кордоном. Крім того, підвищення прибутковості ТНК стане поштовхом для активізації трансграничних злиттів та поглинань, шо сприятиме зростанню обсягів ПІІ в розвинуті країни.

У той же час, прогнозуючи зростання потоків ПІІ, варто виявляти обережність. Зниження темпів зростання в деяких розвинутих країнах, а також структурна слабкість і фінансова і корпоративна уразливість у деяких регіонах продовжують стримувати збільшення обсягів ПІІ. У багатьох країнах також спостерігаються зовнішні диспропорції і різкі коливання валютних курсів поряд з високими і нестабільними цінами на сировину, що с фактором стримування зростання потоків інвестицій транснаціональних корпорацій.

Використана література

1. Амоша А., Вишневский В. К вопросу об оценке уровня налогов в Украине Экономика Украины, - 2002 - №8.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента - М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Береславська О./, та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції.- К.: КНЕУ, 2002.

4. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі - К.: Основи, 2000.

6. Ван Хорн Дж.К. Основы упріавления финансами.- М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Влияние многосторонних торговых инициатив на благосостояние развивающихся стран// БИКИ, 2005 №41.

8. Гаман MB Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. - К.: Вікторія, 2004.

9. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10. Герчикова И.Н. Международные экономические организации.- М.: Консалтбанкир, 2000.

11. Герчикова И.Н. Международные экономические отношения.- М.: АО "Консолт - банкир", 2001.

12. Гіл Ч. Міжнародний бізнес- К.: Основи, 2001

13. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ /Кер. авт. коя. і наук. ред. Циганкова Т.М.- К.: КНЕУ, 2003.

14. Гольцберг М., Хасан-бек А. Основы финансового инвестирования.- К.: Знания, 1998.

15. Грей сон Дж. К., О'Деля К. Американский менеджмент на пороге XXI века.М.: Экономика, 1995.

16. Денберг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі.- К.: Україна, 1994.

18. Дэниеле Дж.Д.. Радеба Ли Х- Международный бизнес: Учебник - М.: Дело, 1994.

19. Економіка зарубіжних країн: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Ржепишсвського К.І.- К.: ЦУЛ, 2003.

20. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник/За ред. Козака Ю.Г., Логвінової Н.С., Сіваченка І.Ю., К.: - ЦУЛ, 2006.

21. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посібник / За ред. Козака Ю.Г., Сіваченка МО., Логвінової Н.С.- К.: ЦУЛ, 2006.