Проведення моніторингу банківського рахунка і банківських операцій, проведених за заявкою клієнта (клієнтів), може бути доручене спеціально призначеному працівникові банку. З урахуванням важливості таких дій у стадії розпізнавання це завдання повинно бути покладене на особливо досвідченого працівника. Це може бути координатор з протидії відмиванню грошей або посадова особа з відділу організації безпеки і т. ін. Винятково складні, нетипові і сумнівні трансакції, пов'язані з важливими для репутації банку відносинами з клієнтами, підлягають моніторингу під керівництвом самого директора чи його заступника. При моніторингу можуть бути використані методи, які вже були задіяні при обробленні даних. Однак під час цього дослідження повинні бути поддані всі документи, які стосуються конкретних клієнтів банку і віднесені до даного типу банківських рахунків. Тому необхідно насамперед забезпечити безперешкодний доступ до інформації, яка стосується цих осіб і проведених ними трансакцій.

Посадова особа, яка відповідає за моніторинг, готує у зв'язку з цим відповідний інструментарій, необхідний для збирання й оброблення інформації, яка стосується нетипових клієнтів, наприклад, картотеки, розробки комп'ютерних програм і т. ін. До них варто ввести:

§ фотокопії необхідних документів, які залишаються в справах, пов'язаних з даним рахунком:

§ будь-яку аналітичну інформацію щодо нетипового клієнта і його банківського рахунка, наприклад, про рівень надходжень, флуктуації сальдо, величину трансакцій, напрямки переказу коштів, найменування платежів і т. ін.;

§ інформацію, пов'язану зі спостереженням за неформальною поведінкою клієнта, наприклад, спостереження з боку обслуговуючого персоналу і касирів;

§ фотокопії бухгалтерських документів, які підтверджують операції, проведені за заявкою чи на користь даного клієнта.

Неоціненну допомогу в проведенні моніторингу може надати аналіз специфічних симптомів відмивання грошей, виявлених у попередній фазі розпізнавання.

Моніторинг повинен призвести до накопичення максимально великої кількості документів та інформації, яка буде необхідна для визначення характеру підозр, що виникли в працівника банку, який відповідає за цю процедуру. Адже на цьому етапі загалом формуються припущення щодо юридичної кваліфікації злочинного діяння або відмови від гіпотези про залучення клієнта до злочинної діяльності.

Тривалість моніторингу залежить від виду симптомів, які стали підставою виділення даних трансакцій як нетипових і сумнівних, категорії клієнта (фізичної особи чи юридичної), величини коштів, причетних до аналізованої справи, від майстерності камуфляжу угоди і т. ін. У зв'язку з цим посадова особа, яка приймає рішення про проведення спостереження, визначає тимчасові рамки, наприклад, не менше одного місяця або не більше шести місяців. Разом з тим практично неможливо оціночно, заздалегідь, на око, з достатньою точністю призначити термін, необхідний для спостереження. Зазвичай він визначається індивідуально тим, хто проводить таке спостереження. Воно буде вестися до того моменту, коли з повною впевненістю можна буде зняти підозри в протизаконному характері угод, проведених клієнтом, чи до результату, який приводить до висновку, що поведінка, яка спостерігається, розсіяла всі сумніви щодо його злочинного характеру.

Процес розпізнавання повинен протікати з розрахунком на результативність проведеної роботи, тому всі його фази, і особливо моніторинг, потребують скрупульозності і старанності. Як і в фазі оброблення даних, моніторинг вимагає поєднання аналітичного підходу зі знанням механізму, який приводить у рух всю процедуру відмивання грошей. Ретельності і старання вимагають в однаковій мірі як дослідження кожного документа окремо, так і вивчення зв'язку певних чинників з відомим координаторові механізмом здійснення злочину відмивання грошей. Крім того, всі заходи, які стосуються спостереження за рахунком клієнта і за його неформальною поведінкою, повинні зберігатися в суворій таємниці. У ряді країн її дотримання гарантується законодавством, а її розголошення суворо карається. Кримінальна відповідальність загрожує кожному, хто проінформує клієнта про проведення моніторингу.

Моніторинг повинен бути результативним. Ефективність полягає і в тому, що в процесі його проведення розсіюються підозри в злочинному характері угод, проведених клієнтом, і в тому, що підозри знаходять підтвердження.

При підтвердженні інформації про відмивання грошей чи спроби здійснення такого злочину виникає невідворотна необхідність повідомлення правоохоронним органам про результати моніторингу. Неповідомлення органам правосуддя про можливість здійснення злочину в більшості країн призводить до карного покарання.

Разом з тим, законодавство ряду країн передбачає одне важливе положення, яке значно полегшує проведення моніторингу. У Польщі, наприклад, фінансові втрати, понесені клієнтом у випадку невдало проведеного моніторингу (незалежно від того, трапилося це через об'єктивні причини чи через недостатньо вмілі дії працівників банку), за-лишаються без відшкодування. Ні працівники банку, ні банк як юридична особа, ні державна скарбниця не зобов'язані відшкодовувати збиток клієнту. Це рятує працівника, який проводить моніторинг, від стресових ситуацій і дозволяє ефективніше захищати закон і репутацію свого банку.

Отже, процес моніторингу нетипових і сумнівних трансакцій вважається самим важким і відповідальним у рамках усієї процедури розпізнавання. Це зовсім нова сфера діяльності, якою банківські працівники ніколи раніше не займалися, що потребує поєднання навичок обліково-банківської роботи з аналітичною діяльністю, а часом - і з елементами поліцейсько-кримінологічної. Поряд із ґрунтовними знаннями практичної роботи банків тут потрібні також знання юриспруденції, кримінального права, а це, звичайно, виходить за межі можливостей одного, навіть самого компетентного банківського службовця. У зв'язку з цим можна сказати, що в інтересах більшої ефективності в галузі протидії відмиванню грошей процес розпізнавання варто було б обмежити збиранням і обробленням інформації. Повідомлення правоохоронним органом, яке могло б відбуватися після цих двох дій, повинно стосуватися нетипових і неясних угод, а не підозрілих. Проведення моніторингу, а також ухвалення рішення щодо кримінально-юридичної кваліфікації діяльності банківського клієнта повинно залишатися в компетенції правоохоронних органів.

Завершення розпізнавання

Розпорядження про закінчення процесу розпізнавання віддає посадова особа, відповідальна за проведення моніторингу спеціально відібраних з цією метою трансакцій. Це робиться на підставі документа, який є підставою повідомлення прокуратурі про злочин відмивання грошей чн про відмову від підозр у такому злочині. Документ, який завершує діяльність у рамках розпізнавання, може мати форму:

§ подання, спрямованого в ревізійне відділення банку;

§ пропозиції правлінню банку прийняти рішення про повідомлення правоохоронним органам про підозри у відмиванні грошей;

§ інформації, спрямованої начальникові відділу банку;

§ інформації, спрямованої начальникові відділу банку про хід моніторингу;

§ звіту (за період, наприклад, шість місяців), який включає інформацію про підозри у відмиванні грошей;

§ узагальнюючої службової записки з висновками, які стосуються обгрунтованих підозр у відмиванні грошей, яке спостерігалося при здійсненні фінансових операцій, із пропозицією прийняти необхідне рішення.

Ці документи потім направляють на розгляд директорові банку, який самостійно чи після обговорення їх з юридичним радником (групи радників) приймає рішення повідомити прокуратурі про здійснення злочину відмивання грошей чи про поведінку посадових осіб, які ухилялися від такого повідомлення.

Усі документи про спроби відмивання "брудних" грошей у процесі банківської діяльності повинні зберігатися не менше п'яти років, починаючи з першого січня року, який слідує за роком, у якому складений документ, що завершує процедуру розпізнавання. У випадку відкриття кримінальної справи за фактом відмивання грошей документи, що зберігаються в банку і пов'язані з розпізнаванням, можуть бути використані в ході судового процесу. їх може вимагати і прокурор. У цьому випадку вони будуть важливими доказами. У будь-якому випадку інформація, отримана в ході банківського розпізнавання, може бути використана з метою:

§ надання потрібного напряму слідчим діям, які проводяться органами правосуддя;

§ дослідження величини і мети використання коштів, придбаних у результаті злочину;

§ полегшення дій, спрямованих на відшукування злочинного прибутку;

§ доведення кримінальної справи до судового розгляду;

§ підрахунку незаконно отриманих доходів;

§ полегшення проведення арештів підозрюваних осіб.

Крім того, ці матеріали можуть виявитися корисними для проведення навчання й інструктажу банківських працівників у галузі розпізнавання сумнівних, нетипових і підозрілих трансакцій. Вони можуть багаторазово слугувати навчальним матеріалом для працівників правоохоронних органів - міліції (поліції) і прокуратури.

Варто вказати на деякі важливі обставини, не пов'язані безпосередньо з діяльністю комерційних банків, але які впливають на розпізнавання спроб відмивання грошей у банках. Це. насамперед, роль центрального (національного) банку в розробленні рекомендацій щодо конкретних заходів для розпізнавання ознак і симптомів цього злочину, якості законодавчих норм, які відносяться до протидії відмиванню грошей у банках, участь державної адміністрації в боротьбі з цим злом і т. ін. Ці обставини можуть безпосередньо впливати на кількість інформації, переданої банками і використовуваної з метою протидії відмиванню грошей. Як приклад можна навести кількісну залежність між наявністю згаданих чинників і надходженням обсягу інформації, переданої британськими банками Розвідувальній службі національного карного розшуку Великій Британії -National Criminal Intelligence Service (рис. 24.6).

Вплив на зростання кількості доповідей зробили:

1) прийняття Базельської Декларації від 12 грудня 1988 p.;

2) введення кримінальної відповідальності за відмивання "брудних" грошей;

3) видання і розсилання рекомендацій і розпоряджень для банків, які стосуються протидії відмиванню грошей;

4) видання навчальних відеозаписів з матеріалами боротьби з відмиванням грошей;

5) запровадження в дію Директиви Європейського співтовариства від 10 червня 1991р., присвяченої цій проблемі;

6) введення в дію нового карного законодавства у Великій Британії в 1993 р.

Використана література

1. Амоша А.,